Особливості переживання провини неповнолітніми, схильними до правопорушень - Автореферат

Злочинність неповнолітніх в Україні сягає 7-10 відсотків від загального рівня злочинності, дві третини дорослих злочинців свою кримінальну діяльність розпочали у неповнолітньому віці. Для усунення такого становища необхідно посилювати профілактичну складову боротьби зі злочинністю саме дітей, відшуковувати дієві засоби усунення порушень у їх морально-психологічному розвитку. Однак існують труднощі щодо застосування результатів цих досліджень, адже переживання провини значним чином залежить від національної культури, ментальності, воно є соціальним як за суттю, так і за походженням. 7 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р., наказу МВС України від 05.07.2004 № 755 «Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років», Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. віднайти засоби психологічного впливу на зміст і характер переживання провини неповнолітніми, що знаходяться на обліку в КМСД, для використання в індивідуальній профілактичній роботі з цими дітьми.У вступі розкривається стан наукового розроблення проблеми переживання провини неповнолітніми, схильними до правопорушень, подається загальна характеристика роботи, зокрема, визначено мету та завдання дослідження, його обєкт і предмет. Систематизація та узагальнення відповідних теоретико-експериментальних даних дозволили сформулювати низку гіпотез про звязок переживання провини з системою відношень людини; цінностями, смислами та рівнем морально-психологічного розвитку. Ці положення вказують на суттєву роль переживання провини у запобіганні порушенням у морально-психологічному розвитку дітей, а також у профілактиці та корекції аморальної й протиправної поведінки неповнолітніх. «Я-концепція як чинник правомірної поведінки людини» надано визначення «Я-концепції» як цілісного, хоча й не позбавленого внутрішньої суперечності, образу власного «Я», ставлення до себе, в якому виділяють окремі компоненти: когнітивний - образ зовнішності, здібностей, особистісних якостей, соціального статусу тощо (самосвідомість); емоційний - самоповага, самозакоханість; оцінно-вольовий - прагнення вдосконалити себе, заслужити визнання інших (Р. Останні поділяються на осіб, які переживають: а) провину за конкретну дію чи бездіяльність; б) провину генералізовану, не повязану з конкретними подіями; в) провину перед конкретною особою; г) провину перед широким загалом людей.У висновках наведено узагальнення результатів дослідження психологічних особливостей переживання провини неповнолітніми, схильними до правопорушень, а саме: 1. На підставі аналізу кримінолого-психологічних теорій детермінації правомірної та девіантної поведінки неповнолітніх, ролі ставлення до себе («Я-концепції») в регуляції поведінки зясовано провідне значення переживання неповнолітніми почуття провини для формування прагнення виправити завдану шкоду та виправитися, для усвідомлення власної відповідальності за конкретні протиправні дії та життя загалом. Переживання провини тісно повязане з рівнем самосвідомості (самооцінкою, змістом «Я-концепції»), відчуттям власної ідентичності, людської гідності, захищеності й приналежності до громади, відсутності страху відторгнення та покарання, які тісно повязані з відчуттям сорому, докорами сумління, які можуть бути невротичними й компенсуватися дією механізмів психічного захисту. Самохарактеристика представника основної групи містить негативні оціночні судження, що вказує на низьку самооцінку, водночас самохарактеристика представника контрольної групи - переважно нейтрально-описова. Останні поділяються на тих, хто переживає а) провину за конкретну дію чи бездіяльність; б) провину генералізовану, не повязану з конкретними подіями; в) провину перед конкретною особою; г) провину перед широким загалом людей.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках наведено узагальнення результатів дослідження психологічних особливостей переживання провини неповнолітніми, схильними до правопорушень, а саме: 1. На підставі аналізу кримінолого-психологічних теорій детермінації правомірної та девіантної поведінки неповнолітніх, ролі ставлення до себе («Я-концепції») в регуляції поведінки зясовано провідне значення переживання неповнолітніми почуття провини для формування прагнення виправити завдану шкоду та виправитися, для усвідомлення власної відповідальності за конкретні протиправні дії та життя загалом.

2. Переживання провини тісно повязане з рівнем самосвідомості (самооцінкою, змістом «Я-концепції»), відчуттям власної ідентичності, людської гідності, захищеності й приналежності до громади, відсутності страху відторгнення та покарання, які тісно повязані з відчуттям сорому, докорами сумління, які можуть бути невротичними й компенсуватися дією механізмів психічного захисту.

3. Експериментально виявлено статистично достовірні відмінності «Я-концепції» представників основної та контрольної групи. Самохарактеристика представника основної групи містить негативні оціночні судження, що вказує на низьку самооцінку, водночас самохарактеристика представника контрольної групи - переважно нейтрально-описова. У профілі провідних тенденцій взаємодії з оточуючими у представників основної групи привалює агресивно-домінантний стиль взаємин: не прийняття позиції покори та залежності, агресивність та підозрілість, несхильність до проявів альтруїзму. Коефіцієнти домінування та дружелюбності неповнолітніх основної та контрольної групи, за тестом Лірі, відрізняються на рівні достовірності > 0,05%.

Загальний рівень самоповаги представників основної групи низький, вони «живуть в світі» внутрішніх і міжособистісних конфліктів. Водночас вони надмірно впевнені в собі, що свідчить про брак самокритичності. Високий рівень внутрішньої конфліктності парадоксально сполучений з низьким рівнем самозвинувачення. У неповнолітніх, схильних до правопорушень, переживання провини мало виражене й корелює з такими особливостями, як висока та неадекватна самооцінка, екстраверсія, низька сенситивність та емпатійність, тенденція до домінантно-незалежних стосунків, конфлікт з матірю. В їх узагальненому профілі провідних механізмів психологічного захисту домінують механізми витиснення, регресії та проекції.

4. Запропонована класифікація осіб, що переживають провину, на тих, в кого вона: 1) безпідставна (невротична, не повязана з конкретними порушеннями норм поведінки) й 2) детермінована конкретними аморальними чи протиправними діями. Останні поділяються на тих, хто переживає а) провину за конкретну дію чи бездіяльність; б) провину генералізовану, не повязану з конкретними подіями; в) провину перед конкретною особою; г) провину перед широким загалом людей. Окрім того виділено категорії невинуватих і тих, хто не має відчуття провини, хоча підстави для цього існують. Переживання провини заміщують тривожність, гнів на тих, хто їх звинувачує, страх покарання тощо.

5. На підставі аналізу змісту і співвідношення понять «запобігання», «попередження», «профілактика», «припинення» уточнено обсяг і специфіку завдань субєктів профілактично-коригувальної роботи. У контексті соціально-екологічного підходу та проактивного управління криміногенною ситуацією показано, що у профілактиці правопорушень неповнолітніх провідне місце має надаватися загальній профілактиці, спрямованій на усунення передумов виникнення відхилень у розвитку особистості дитини, яка ще не стала на шлях злочинів. Установлено, що рівень підготовленості працівників КМСД саме до профілактичної діяльності є недостатнім. Їм бракує зовнішньої та внутрішньої мотивації, ясного розуміння реального та бажаного стану предмета діяльності, чинників, що впливають на нього. Структурно-функціональний аналіз профілактичної діяльності, її особливостей стосовно різних обєктів впливу, рівнів, форм і методів здійснення, дозволив уточнити кваліфікаційні вимоги до працівників КМСД виокремити серед них фахівців з профілактичної та оперативно-розшукової діяльності.

6. На підставі аналізу цільових програм профілактики правопорушень, зокрема практики відновного правосуддя («кола примирення»), обґрунтована доцільність застосування методики рефлексивного психологічного аналізу вчинків, рефлексивний тренінг особистісного зростання, придатні для актуалізації конструктивного переживання провини та подолання дії механізмів психічного захисту. Участь в цих заходах сприяє підвищенню самосвідомості та самокритичності неповнолітніх, що знаходяться на обліку в КМСД, їх згоді на участь у процедурах відновного правосуддя, що завершилися щирим каяттям та відшкодуванням завданої шкоди, реінтеграції неповнолітніх у громаду.

7. Для покращення організаційно-методичного забезпечення КМСД автором розроблено дидактичні матеріали для навчання студентів, курсантів, практичних працівників КМСД методам профілактичної роботи, які впроваджені у навчальний процес та практичну діяльність.

Перспективи подальших досліджень вбачаються у пошуку ґендерних та вікових відмінностей переживання провини; вивченні психологічних характеристик осіб, які не схильні до цього переживання; подальшому теоретико-емпіричному вивченні генезису та функцій переживання провини у правомірний або протиправній поведінці, засобів актуалізації конструктивного переживання провини при застосуванні методів відновного правосуддя, підвищення рівня фахової підготовки працівників КМСД до профілактичної роботи.

1. Ростомова Л.М. Відчуття психологічної захищеності неповнолітніми, схильними до правопорушень [Текст] / Л.І. Мороз, Л.М. Ростомова // Актуальні проблеми психології. Т. 7. Екологічна психологія. Випуск 20. Част. 2 : зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2009. - С. 27 - 31.

2. Ростомова Л.М. Трансформаційні зміни особистості неповнолітнього, що вчинив протиправні дії [ Текст ] / Л.І. Мороз, Л.М. Ростомова // Соціалізація особистості і суспільні трансформації: механізми взаємовпливу та вияви. - Чернівці : ЧДПУ, 2009. - С. 192 - 196.

3. Ростомова Л.М. Особливості Я-концепції неповнолітніх, схильних до правопорушень [Текст] / Л.М. Ростомова // Проблеми загальної та педагогічної психології зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Т. ХІ, част. 6. - К., 2009. - С.344 - 351.

4. Ростомова Л.М. Актуалізація конструктивного переживання провини неповнолітніми, схильними до правопорушень [Текст] / Л.М. Ростомова // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Т. ХІ, част. 7. - К., 2010. - С. 123 - 129.

5. Ростомова Л.М. Переживання провини неповнолітніми, схильними до правопорушень [Текст] / Л.М. Ростомова // Наука і освіта. - 2010. - № 2. - С. 128 - 134.

6. Ростомова Л.М. Страх чи совість? До питання про детермінацію правомірної поведінки неповнолітніх [Текст] / Л.М. Ростомова // Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток : матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф., Одеса, 20 лют. 2009 р. - С. 215 - 217.

7. Ростомова Л.М. Соціальний контроль як фактор профілактики девіантної поведінки неповнолітніх [Текст] / Л.І. Мороз, Л.М. Ростомова // Девіантна поведінка: соціологічні, психологічні, юридичні аспекти: матеріали наук.-практ. конф.14 березня 2009 р. м. Харків. - Харків : ХНУВС, 2009. - С. 112 - 115.

8. Ростомова Л.М. Рефлексія та критичне ставлення до себе як умова виправлення неповнолітніх, схильних до правопорушень [Текст] / Л.М. Ростомова // Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток: матеріали ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф., Одеса, 19 лют. 2010 р. - Одеса : ОДУВС, 2010. - С. 318 - 320.

9. Ростомова Л.М Профілактика правопорушень серед дітей як вид професійної діяльності працівників кримінальної [Текст] / Л.І. Мороз, Л.М. Ростомова, С.І Яковенко // Організація профілактики правопорушень та застосування відновного правосуддя в діяльності кримінальної міліції у справах дітей : навчальний посібник. - К., 2009. - С. 19 - 30.