Особливості переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації - Автореферат

Минуле століття було надзвичайно насиченим екстремальними подіями (війни, Чорнобильська катастрофа, землетруси, повені, теракти, голодомори в Україні зокрема). Багатоаспектність проблеми, поруч із обєктивною складністю феномену переживання голодомору, зумовлюють застосування у дослідженні комплексного підходу, розгляду переживання цієї трагедії як міждисциплінарної проблеми. Мейс та ін.) лише започаткувала історичне розуміння тих жахливих подій, які, водночас, потребують психологічного осмислення та аналізу, що сприятиме глибшому розумінню впливу психотравмуючих переживань та наслідків довготривалої фізіологічної депривації на життєву самореалізацію жертв голодомору та їх нащадків. Соціальна значущість та очевидна нерозробленість теоретичних і практичних аспектів порушеної проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження: «Особливості переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації (на матеріалах голодоморів в Україні)». Дослідити структуру чинників переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації першої половини XX століття в Україні;У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми переживань» - викладено результати аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми, проаналізовано провідні напрями та підходи до її вивчення. Розкрито міжфункціональні звязки феноменів стану і переживання, що дало змогу специфікувати їх розуміння: психічний стан і переживання є рівнозначними, психічний стан формується за участю міжфункціональних звязків психічних процесів і властивостей, психічний стан впливає на перебіг психічних процесів, завдяки яким може перетворитися у властивість особистості. У другому розділі - «Переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації» - розкрито зміст концептуальних підходів до розуміння депривації, розроблено структуру травмуючих чинників голодомору, обґрунтовано принципи емпіричного дослідження, подано опис методичного апарату й конкретизовано форми його реалізації. Прилуки - нащадки свідків голодоморів у своєму світосприйнятті поєднують слово «хліб» з трагічними, кризовими подіями (92,4%), і навпаки, у свідків голодоморів такі реакції є мало вираженими (3,5%), що зумовлено їхнім особливим ставленням до хліба та винуватців голоду: «я їх простила», «такий був час» тощо. Визначено, що для кожної з груп респондентів властиві асоціації за «травмуючим» фактором, що виражається такими психосемантичними одиницями: «голодомор», «геноцид», «біда», «горе», «канібалізм», «жах», «війна», «страждання», «руїна», «33 рік» тощо.Такий асоціативний ряд відображає негативне ставлення респондентів до поняття «голод» як до особистісно пережитої трагедії (у свідків голодоморів), так і усвідомлення сучасною молоддю трагічності тих подій.Теоретичний аналіз та експериментальна перевірка основних положень дослідження щодо особливостей переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації на матеріалах голодоморів в Україні, зясування їх психотравмуючих наслідків, дали змогу дійти таких основних висновків: 1. Теоретичний аналіз існуючих у зарубіжній і вітчизняній психології підходів до проблеми переживання дозволив обґрунтувати його структуру, що містить визначення, критерії, опис різних форм його вияву. Складна взаємодія біологічних, психологічних і соціальних детермінант розвитку, їхні відносна автономність і взаємовплив загалом задають траєкторію життєвого шляху людини, її самотворення як особистості. Уточнено поняття довготривалої фізіологічної депривації як психічного стану, що виникає в результаті обмеження можливостей задоволення потреб у їжі тривалий час. Зафіксовано, що комунікативно-інформаційна депривація відігравала вирішальну роль у політиці тоталітаризму: маніпуляція свідомістю, орієнтована на утвердження політично дезорієнтуючих ідеологем, що передбачали руйнування усталених родинних, міжособистісних та міжгрупових звязків, породжувала досі невідомі конфліктогенні ситуації, інформаційне блокування, спотворене розуміння міжособистісної гармонії з метою винищення національно-свідомої людини.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Теоретичний аналіз та експериментальна перевірка основних положень дослідження щодо особливостей переживання людиною довготривалої фізіологічної депривації на матеріалах голодоморів в Україні, зясування їх психотравмуючих наслідків, дали змогу дійти таких основних висновків: 1. Теоретичний аналіз існуючих у зарубіжній і вітчизняній психології підходів до проблеми переживання дозволив обґрунтувати його структуру, що містить визначення, критерії, опис різних форм його вияву. Феномен переживання розглядається як психічний акт, у якому виявляється процес взаємодії обєктивної реальності і внутрішнього світу людини. Складна взаємодія біологічних, психологічних і соціальних детермінант розвитку, їхні відносна автономність і взаємовплив загалом задають траєкторію життєвого шляху людини, її самотворення як особистості. Отже, переживання розглядається як цементуюча функція особистості, котра звязує неусвідомлювані й усвідомлювані психічні процеси;

2. Встановлено сутнісні ознаки та механізми типологічної диференціації феномену депривації. Уточнено поняття довготривалої фізіологічної депривації як психічного стану, що виникає в результаті обмеження можливостей задоволення потреб у їжі тривалий час. Крім того, переживання психічної депривації в ситуаціях незадоволення достатньою мірою основних психічних потреб також призводить до надзвичайно серйозних порушень внаслідок психосоціальних обмежень функціональних параметрів особистості. Проблемною є різновекторна дія обмежень на людину, що ускладнює прогнозування її поведінки в складних життєвих умовах; моральний емоціональний депривація

3. Визначено структуру травмуючих чинників голодоморів, що включає такі різновиди депривуючих впливів: комунікативно-інформаційний, фізіологічний (харчовий), просторовий, духовний, традиційний. Зафіксовано, що комунікативно-інформаційна депривація відігравала вирішальну роль у політиці тоталітаризму: маніпуляція свідомістю, орієнтована на утвердження політично дезорієнтуючих ідеологем, що передбачали руйнування усталених родинних, міжособистісних та міжгрупових звязків, породжувала досі невідомі конфліктогенні ситуації, інформаційне блокування, спотворене розуміння міжособистісної гармонії з метою винищення національно-свідомої людини. Просторова депривація істотно обмежувала територію існування, що призводило до породження комплексу меншовартості, тривоги, страхів, безініціативності, відчуття непотрібності, байдужості, нікчемності, втрати сенсу життя. Руйнація чинника сакральності та переживання людиною духовної, традиційної депривації через підміну ключових понять національної культури, поступово нівелювало традиційні етнічні настановлення. Це глибоко підривало національну опірність, ментальний імунітет, водночас упереджуючи можливий спротив депривуючим подіям голодоморів;

4. Зясовано механізм відображення у свідомості людини наслідків травматизації голодом у міжпоколінних звязках. Події довготривалої фізіологічної депривації формують у свідомості людини необмежені в часі негативні переживання, які обєктивуються в трагічних образах, успадкованих сучасною людиною через складні механізми сімейних, етнокультурних впливів. Встановлено моделюючий вплив міжпоколінних трансляцій сутності голодомору на життєву стійкість людини. Більшість респондентів, у сімях яких були дорогими спогади про події голодомору, які успадковували родинні реліквії, виявляють вищий рівень життєвого благополуччя та самореалізації нащадків порівняно з сімями, у яких події голодомору замовчувалися, приховувалися, втрачалися родинні звязки.

Перспективи дослідження: отримані у дослідженні результати і зроблені на їх підставі висновки не вичерпують усієї складності досліджуваної проблеми. Подальше поглиблене вивчення психологічних особливостей та чинників переживання людиною депривації внаслідок голодоморів в Україні з позиції генетичного підходу може виявитися продуктивним як на рівні дослідження окремої особистості, так і різних соціальних груп, обєднаних трагічними історичними подіями голодоморів (1932-33 роки та 1946-47 роки) в Україні.

1. Маслюк А.М. Проблема самосвідомості у лімінальному стані (на матеріалах самозвітів жертв голодомору) / А.М. Маслюк // Проблеми загальної та педагогічної психології: (зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / наук. ред. С.Д. Максименка). - К., 2007. - Т. IX, ч. 1. - С. 245-251.

2. Маслюк А.М. Теоретичний аналіз проблеми переживання / А.М. Маслюк // Актуальні проблеми психології: (зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / наук. ред. С.Д. Максименка). - К.: Главник, 2007. - Т. X, ч. 1. - С. 176-182.

3. Маслюк А.М. Особистість в екстремальних умовах соціокультурного середовища 20-50-х років XX століття на Україні / А.М. Маслюк // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / наук. ред. С.Д. Максименка. - К.: Інформаційно-аналітичне агентство, 2007. - Т. X, вип. 2. - С. 350-360.

4. Маслюк А.М. Особливості психічного стану в умовах нервової анорексії / А.М. Маслюк // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія: (зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / наук. ред. С.Д. Максименка). - К.: Інформаційно-аналітичне агентство, 2008. - Т. X, вип. 7. - С. 266-275.

5. Маслюк А.М. Особливості трансформації свідомості людини в екстремальних ситуаціях під час довготривалої фізіологічної депривації в Україні XX ст. // Джерела формування та історія утвердження предметної галузі української психології: колективна монографія / (С.В. Бондар, О.Т. Губко, А.М. Маслюк та ін.). - К.: Педагогічна думка, 2008. - С. 137-154.

6. Маслюк А.М. Феномен духовного заціпеніння: психічні стани людини 30-х років XX століття в Україні / А.М. Маслюк // Проблеми сучасної психології: (зб. наук. праць Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / наук. ред.: С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої). - Камянець-Подільський: Аксіома, 2009. - Вип. 4. - С. 200-211.

7. Маслюк А.М. Аналіз переживання кризових ситуацій / А.М. Маслюк // Проблеми сучасної психології: (зб. наук. праць Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / наук. ред.: С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої). - Камянець-Подільський: Аксіома, 2009. - Вип. 5. - С. 265-278.

8. Маслюк А.М. Дослідження психотравмуючих переживань особистості як теоретико-методологічна проблема / А.М. Маслюк // Проблеми сучасної психології: (зб. наук. праць Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / наук. ред.: С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої). - Камянець-Подільський: Аксіома, 2009. - Вип. 6. - С. 55-66.

9. Маслюк А.М. Психотравмуючі чинники спотвореної культури в умовах голодомору / А.М. Маслюк // Українська освіта у світовому часопросторі: матеріали II Міжнар. конгресу, (Київ, 21-22 жовт. 2008 р.). - К.: Рада, 2008. - Кн. 1. - С. 10-28.

10. Маслюк А.М. Особливості переживання депривації під час голодоморів в Україні / А.М. Маслюк // Голодомор 1932-1933 років в Україні: матеріали VI Міжнар. наук. конф., (Київ, 30 листоп. 2007 р.). - К.: МАУП, 2008. - С. 48-59.

11. Маслюк А.М. Відображення феномену переживання в свідомості особистості (на прикладі голодоморів на початку XX століття в Україні) / А.М. Маслюк // Українська освіта у сучасному часопросторі: матеріали III Міжнар. конгресу, (Київ, 21-22 жовт. 2009 р.). - К.: Рада, 2009. - Кн. 1. - С. 237-239.

12. Маслюк А.М. Проблема самосвідомості в лімінальному стані (на матеріалах самозвітів жертв голодомору) / А.М. Маслюк // Персонал. - 2007. - №2. - С. 8-12.

Размещено на .ru