Політичний дискурс у сучасній лінгвістиці, характер новоутворень у ньому. Комунікативний і прагматичний аспект перекладу текстів політичного дискурсу. Складності під час перекладу рекламного дискурсу на українську мову і намітити шляхи їх усунення.
Вступ Сьогодні політичний дискурс став знаряддям різних політичних кіл. Політичні тексти соціально обумовлені. Мова політичних текстів, мова мовних актів - одна з «сходинок» для вивчення комунікативних політичних технологій. Крім політичний текстів політичний дискурс містить у собі й інтертекстуальні звязки, і контекст, і учасників ситуації, їхнє знання про світ і багато чого іншого. Цей дискурс є лінгвістичним образом, завдання якого полягає в тому, щоб залучити до себе увагу, зацікавити адресата й спонукати його до відповідних дій. В 2003 році був опублікований навчальний посібник з нової дисципліни - книга А.П. Чудинова «Політична лінгвістика» [36]. В рамках цього дослідження, для досягнення вищезгаданої мети, нами поставлений ряд наступних завдань: - визначити поняття «політичний дискурс», вивчити різні підходи до тлумачення цього явища; - вивчити лінгвістичні особливості політичної мови; - проаналізувати новоутворення в політичному дискурсі; - розглянути комунікативний та прагматичний аспекти перекладу текстів політичного дискурсу; - виявити складності під час перекладу рекламного дискурсу на українську мову і намітити шляхи їх усунення. Як відзначає А.П. Чудінов, для сучасної політичної лінгвістики повною мірою характерні ведучі риси сучасного мовознавства: антропоцентризм (мовна особа стає точкою відліку при вивченні мовних явищ), експансіонізм (включення в область дослідження лінгвістики ряду суміжних проблем, тобто її розширення), функціоналізм (вивчення мови у дії, у функціонуванні), експланаторність (прагнення не тільки описати мовні факти, але і дати їм пояснення) [36, с. Центральним поняттям політичної лінгвістики є політичний дискурс, який є особливим різновидом дискурсу і має на своїй меті завоювання і утримання політичної влади. Одним з найпомітніших досліджень політичного дискурсу останніх років є робота Е.И. Шейгал «Семіотика політичного дискурсу», з погляду якої політичний дискурс, як і інші види дискурсу, має два вимірювання: реальне і віртуальне. Ю.А. Сорокин визначає політичний дискурс через його співвідношення з ідеологічним дискурсом: «Політичний дискурс є різновид - видовий - ідеологічного дискурсу. (BBC News, December 16, 2008) Останнім часом у ряді статі, в лекціях, докладах, у виступах по радіо зявляються протести проти нестримного газетного і індивідуального словотворення. За визначенням Ф.С. Бацевича КС - це «конкретна ситуація спілкування, в яку входять партнери по комунікації, яка спонукає її учасників до міжособистісної інтеракції».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
