Визначення поняття "іронія", її основні онтологічні ознаки. Мовностилістичні засоби вираження іронії в англійській мові: графічні та фонетичні, лексико-семантичні, стилістичні прийоми на синтаксичному рівні. Особливості та способи перекладу текстів.
Особливості перекладу мовних засобів вираження іронії 1. Із розвитком нових наукових дисциплін, виникненням нових підходів у літературознавстві, мовознавстві, філософії, культурології, до проблем пізнання дійсності та осмислення місця людини в ній наприкінці ХІХ та у ХХ столітті увага до вивчення іронії та причин її використання значно зросла. На сьогодні із проблем іронічного комізму маємо солідну теоретичну базу філософсько-культурологічних (М. Бахтін, Ю. Борев, Б. Дземідок, Р. Семків, А. Щербина, В. Пігулевський, Л. Мирська, Р. Рорті, В. Янкелевич тощо) та лінгвістичних (Т. Андрієнко, К. Гулий, І. Білодід, Ю. Лотман, Д. Шмельов, С. Походня, Г. Приходько, О. Тараненко, О. Шонь, В. Санников тощо), літературознавчих та лінгвостилістичних праць (праці Н.Д. Арутюнової, В.П. Беляніна, К.О. Воробйової, І.Р. Гальперіна, Б.А. Гомлешко, О.П. Єрмакової, Н.Л. Іткіної та ін.), які торкаються різних аспектів вивчення іронії - від стилістичної інтерпретації її як тропа до визначення іронії як концептуальної категорії тексту. Іронію прийнято трактувати як категорію комічного, однак деякі вчені (зокрема Д. Мюеке) зауважують, що іронія може перетинатися як з комічним, так і з трагічним, а отже, становить окреме мовне явище [39, с. Арнольд, С. І. Походні, А.О. Щербини та ін.). Узагальнюючи різні підходи до іронії як філософсько-естетичного та лінгвістичного феномена, О. Калита дає таку дефініцію поняття: «Це форма комізму, яка виражається в емоційно-оцінному естетичному суб’єктивованому ставленні до дійсності, характеризується багатоплановою структурою вираження, за відносної рівноправності цих планів, амбівалентності, здатності до двонаправленості й специфічності емоційного переживання… Вона виступає опозиційною категорією до піднесеного й модифікації патетичного. В Українській літературній енциклопедії Поняття іронія (від гр. eironeia - досл. удавання, лукавство, глузування, прихований глум) тлумачиться як: 1) тонка, прихована насмішка, глузування; кепкування, глум; 2) особливість стилю, що полягає у невідповідності між прямим змістом висловлювання (слова) та його справжнім (прихованим) значенням, яке легко вгадується [29, с. На думку М. Яцимірської, це троп, суть якого полягає в тому, що слову чи висловлюванню надається протилежне значення з метою глузування; насмішка, якій навмисне надано форми позитивної оцінки чи похвали [35, с. Згідно з концепцією Р. Гіббса, контекст визначає іронічність ситуації через контраст між очікуваною інформацією та протилежною дійсністю. Лінгвокогнітивний підхід до вивчення іронії запропоновано у праці Дж.Х. Руїза. Іронія розглядається як проектування з двох різних ментальних просторів, у яких реальні риси чи атрибути певного явища контрастують з очікуваннями реципієнта [40, с. В процесі розпізнавання цього обману проявляються суггестивні властивості іронії, що складають одну з найважливіших ознак іронії. 1.2 Основні онтологічні ознаки іронії При аналізі феномену іронії дослідники різних галузей науки визначають такі її онтологічні ознаки, як: · оцінний характер, · критична спрямованість, · суб’єктивність, · імпліцитність, · емоційне забарвлення, · двоплановість, · контрастність, (Д. Мюкке, С.І. Походня, Ж.Є. Фомічева).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
