Особливості перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зумовлених дифтероїдами - Автореферат

Зростаюча з кінця 80-х років захворюваність на дифтерію (Наркевич М.И. и соавт., 1991) знову привернула увагу до призабутого роду мікроорганізмів - коринебактерій (Пеннер Л.Д. и соавт., 1992; Ряпис Л.А. и соавт., 1997), що створений за ознакою токсиноутворення майже століття тому. Сьогодні ще дискутується питання про спроможність нетоксигенних С.d. спричинювати дифтерію (Шестакова И.В., 1993; Печінка А.М., 1995), але вже зявилися повідомлення про дифтерієподібні та інші захворювання, спричинені дифтероїдами (Кочеровец В.И. и соавт., 1990; Santos M.R. et al., 1996). Мета і задачі дослідження: шляхом вивчення особливостей клінічного перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів (ВДШ), зумовлених дифтероїдами, їх ускладнень та наслідків, зясувати здатність дифтероїдів обумовлювати дифтерієподібне захворювання. Вивчити особливості клінічного перебігу, характер та частоту виникнення ускладнень, а також наслідки запальних захворювань ВДШ, спричинених дифтероїдами. Вперше на великому клінічному матеріалі (378 хворих) проведене вивчення особливостей клінічного перебігу запальних захворювань ВДШ, зумовлених дифтероїдами, ускладнень, наслідків та відмінностей цих запальних захворювань від дифтерійної інфекції (C.d.tox ) і (C.d.tox-), доведена здатність дифтероїдів спричинювати дифтерієподібне захворювання.Другу контрольну групу склали 35 (5,3%) хворих на стафілококову чи стрептококову ангіни, третю - 152 (23,0%) хворих з дифтерійною інфекцією (С.d.tox ), четверту - 95 (14,4%) хворих з дифтерійною інфекцією (С.d.tox-). Порівняння між групами проводилося у хворих з середньотяжким перебігом захворювань з-за того, що хворі на ангіну з легким перебігом лікуються амбулаторно або не звертаються по медичну допомогу, серед хворих з дифтерійною інфекцією (C.d.tox-) було лише 5 пацієнтів з тяжким перебігом, що виключає можливість вірогідності порівняння (схожі дані отримані при вивченні Ic підгрупи: при ангінах тяжкий перебіг спостерігався лише y 5 хворих). Вивчаючи заключні діагнози у хворих з патологією верхніх дихальних шляхів при виділенні дифтероїдів (Іс підгрупа), було помічено, що у 97 (47,3%) хворих діагностовано ангіну, у 108 (52,7%) - дифтерієподібне захворювання, тому подальше вивчення спричинюваних дифтероїдами запальних захворювань ВДШ було проведене окремо. Вивчено перебіг захворювання в обох підгрупах Іс групи залежно від ступеня тяжкості: при дифтероїдній ангіні (ДА) легкий перебіг діагностований у 13 (13,4%) хворих, середньотяжкий - у 79 (81,4%) (p<0,05), тяжкий - у 5 (5,2%); а при дифтерієподібному захворюванні, спричиненому дифтероїдами (ДЗ) - відповідно у 14 (13,0%), 76 (70,4%) (p<0,05) та 18 (16,7%) хворих. В Іс підгрупі супутні захворювання спостерігались у 124 (60,5%) хворих, переважно патологія ЛОР-органів, супутньої патології нервової системи у цій підгрупі не було.Клінічний перебіг запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, обумовлених дифтероїдами, характеризувався двома варіантами патологічного процесу: ангіною (47,3%) та дифтерієподібним захворюванням (52,7%). Ускладнення, що виникали у хворих з дифтероїдною патологією, були такі ж, як і у хворих з дифтерійною інфекцією, але реєструвались вони рідше: при дифтерієподібному захворюванні міокардит розвинувся у 27,8%, полінейропатія - у 2,8%, токсичний нефроз - у 3,7% хворих; при ангіні - лише міокардит у 6,3% хворих. Ангіни, обумовлені дифтероїдами, клінічно суттєво не відрізнялися від таких, що спричинені стафілококами та стрептококами, проте ми спостерігали у 6,3% хворих розвиток міокардитів, в той час як у хворих зі стафілококовою та стрептококовою ангіною такого ускладнення не було в жодному випадку. Дифтерієподібне захворювання верхніх дихальних шляхів, зумовлене дифтероїдами, мало такі ж клінічні ознаки, як і дифтерійна інфекція, обумовлена C.d., відповідно до ступеня тяжкості, а саме: при легкому перебігу - локалізовані ураження (100,0%), при середньотяжкому - розповсюджені (50,0%) та комбіновані (14,5%) з типовими нашаруваннями, що обумовило ранню госпіталізацію таких хворих. Дифтерієподібне захворювання з тяжким перебігом (16,7%), спричинене дифтероїдами, як і дифтерійна інфекція, перебігало з розповсюдженим (55,6%) чи комбінованим (44,4%) ураженням верхніх дихальних шляхів і клінічно не відрізнялося від останньої, для нього були характерні ті ж ускладнення, що й для дифтерійної інфекції, проте виникали вони рідше і мали легший перебіг.

Основний зміст роботи

1. В період епідемії дифтерії у 5,7% хворих з запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів були виділені дифтероїди як окремо - 54,2%, так і у сукупності з дифтерійною паличкою токсигенною - 30,7% та нетоксигенною - 15,1%. Група комбінованої інфекції (дифтероїд та дифтерійна паличка) за клінічними ознаками та характером ускладнень повністю відповідала параметрам монодифтерійної інфекції.

2. Клінічний перебіг запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, обумовлених дифтероїдами, характеризувався двома варіантами патологічного процесу: ангіною (47,3%) та дифтерієподібним захворюванням (52,7%). Ускладнення, що виникали у хворих з дифтероїдною патологією, були такі ж, як і у хворих з дифтерійною інфекцією, але реєструвались вони рідше: при дифтерієподібному захворюванні міокардит розвинувся у 27,8%, полінейропатія - у 2,8%, токсичний нефроз - у 3,7% хворих; при ангіні - лише міокардит у 6,3% хворих.

3. Клінічний перебіг стафілококових та стрептококових ангін характеризувався значними ознаками токсикозу та болю в ротоглотці. Ангіни, обумовлені дифтероїдами, клінічно суттєво не відрізнялися від таких, що спричинені стафілококами та стрептококами, проте ми спостерігали у 6,3% хворих розвиток міокардитів, в той час як у хворих зі стафілококовою та стрептококовою ангіною такого ускладнення не було в жодному випадку.

4. Дифтерієподібне захворювання верхніх дихальних шляхів, зумовлене дифтероїдами, мало такі ж клінічні ознаки, як і дифтерійна інфекція, обумовлена C.d., відповідно до ступеня тяжкості, а саме: при легкому перебігу - локалізовані ураження (100,0%), при середньотяжкому - розповсюджені (50,0%) та комбіновані (14,5%) з типовими нашаруваннями, що обумовило ранню госпіталізацію таких хворих. Серед ускладнень при найбільш типовому середньотяжкому перебігу дифтерієподібного захворювання переважав міокардит (19,0%), проте він виникав рідше та мав більш легкий перебіг, ніж при дифтерійній інфекції, обумовленій C.d.

5. Дифтерієподібне захворювання з тяжким перебігом (16,7%), спричинене дифтероїдами, як і дифтерійна інфекція, перебігало з розповсюдженим (55,6%) чи комбінованим (44,4%) ураженням верхніх дихальних шляхів і клінічно не відрізнялося від останньої, для нього були характерні ті ж ускладнення, що й для дифтерійної інфекції, проте виникали вони рідше і мали легший перебіг.

6. Комплексне бактеріологічне дослідження при підозрі на дифтерію доцільно доповнити обстеженням на наявність дифтероїдів, що дозволить диференційовано розробляти протиепідемічні заходи в осередку та лікування хворих. Реконвалесценти, що мали ускладнення після перенесеного дифтероїдного захворювання верхніх дихальних шляхів, потребують диспансерного спостерігання в такій же мірі, як і реконвалесценти, що перенесли дифтерійну інфекцію.

Практичні рекомендації

1. Виявлення у хворих з типовими клінічними ознаками дифтерії дифтероїдів не може бути приводом для зняття діагнозу дифтерії.

2. При бактеріологічному дослідженні матеріалу від хворих з підозрою на дифтерію доцільно продовжити дослідження на наявність дифтероїдів як у період епідемії дифтерії, так і в міжепідемічний період.

3. Обєм обстеження та принципи лікування хворих при виділенні дифтероїдів відповідають таким при дифтерійній інфекції.

4. Виписка зі стаціонару хворих з дифтерієподібним захворюванням, зумовленим дифтероїдом, повинна проводитись згідно правил для дифтерійної інфекції.

5. Реконвалесцентів, що мали ускладнення після дифтероїдних захворювань верхніх дихальних шляхів, доцільно після виписки спостерігати за необхідності кардіологом, невропатологом.

6. В період епідемічного підвищення захворюваності на дифтерію у вогнищах дифтерієподібних захворювань, обумовлених дифтероїдами, потрібно проводити ті ж протиепідемічні заходи, що і у вогнищах дифтерійної інфекції.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

1. Возіанова Ж.І., Грутман М.І., Пархоменко Л.В., Печінка А.М., Царьова О.М., Опенько Л.В., Горбенко І.М., Митус Н.В. Етіологічна роль Corynebacterium ulcerans і Corynebacterium pseudotuberculosis у виникненні захворювань, що перебігають з клінікою дифтерії, та особливості перебігу такої інфекції. - Інфекційні хвороби. - 1998. - №3. - С. 16-19 (автором здійснено аналіз літератури, клінічні спостереження, статистичну обробку, оформлення).

2. Митус Н.В., Рогальський Ю.М. Дифтероїди як один з етіологічних факторів при запаленнях ротоглотки. - Сучасні інфекції. - 2000. - №1. - С. 21-23 (автором здійснено аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення отриманих результатів, оформлення).

3. Митус Н.В. Паличка Гофмана - сапрофіт чи патогенний мікроб? - Сучасні інфекції. - 2000. - №4. - С. 35-38.

4. Митус Н.В. Про ефективність роботи провізорних відділень в умовах епідемії дифтерії. - Інфекційні хвороби. - 2000. - №3. - С. 61-63.

5. Мохорт Г.А., Балашевич Є.В., Митус Н.В. Клініко-епідеміологічний аналіз виявлення коринеформної мікрофлори у хворих на патологію ЛОР-органів. - Сучасні інфекції. - 2000 рік. - №4. - С. 26-31 (автором здійснено клінічні спостереження, узагальнення результатів, а також статистичну обробку, оформлення).

6. Возианова Ж.И., Митус Н.В. Дифтероиды и дифтериеподобный синдром. - Современные аспекты военной медицины: Сб. научн. трудов. - Киев, 1998. - С. 146-147 (автором здійснено клінічні спостереження, узагальнення результатів, оформлення).

7. Митус Н.В. Характеристика дифтероїдних запалень ротоглотки. - Актуальні питання клінічної інфектології: Матеріали V зїзду інфекціоністів України. - Тернопіль, 1998. - С. 255-256.

8. Возіанова Ж.І., Митус Н.В. Діагностика недифтерійних захворювань ротоглотки (інформаційний лист) - поданий до друку.