Особливості перебігу та лікування негоспітальної пневмонії на стаціонарному етапі з урахуванням клініко-етіологічних факторів - Автореферат

Сьогодні в розвинутих країнах світу лише 20-30 % хворих на НП потребують лікування в умовах стаціонару (з них від 5 до 10 % в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ)), решта хворих можуть і повинні лікуватись амбулаторно, що зменшує ризик виникнення госпітальної інфекції і витрати на лікування (Ю.І. Для вирішення поставлених задач було обстежено 104 хворих на НП госпіталізованих до терапевтичного відділення і спроможних виділяти мокротиння та проведено ретроспективний аналіз 235 історій хвороби пацієнтів, які знаходились на стаціонарному лікуванні. Усіх досліджених хворих розподілили на дві групи: Група - 1 (Г-1) - 33 пацієнти, що відносились до ІІ групи НП, та були госпіталізовані до стаціонару з приводу різних обставин. В залежності від застосованого АБП хворих Г-1 розподілили на 2 підгрупи: - підгрупа 1 (П-1) - 22 хворих, яким проводили пероральну АБТ захищеним амінопеніциліном амоксицилін/клавулановою кислотою (АМО/КК); Усі пацієнти були розподілені на 5 груп в залежності від потреби у госпіталізації: 1-а група - хворі, які потребували госпіталізації до стаціонару чи до ВРІТ; 2-а та 3-я група - особи, які повинні були лікуватись у стаціонарі; 4-а група - пацієнти, що могли лікуватись амбулаторно чи стаціонарно, в залежності від клінічної ситуації.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі щодо удосконалення лікування хворих з негоспітальною пневмонією в умовах стаціонару, на підставі вивчення особливостей клініко-етіологічного перебігу захворювання, причин госпіталізації, супутньої патології та модифікуючих факторів. А з несприятливих факторів, що були у хворого до захворювання на пневмонію - вік старше 50 років та застійна серцева недостатність. Етіологічний збудник виділений у 41,3 % хворих з негоспітальною пневмонією і в 11,5 % виявлено по два значимих мікроорганізми. Частіше етіологічний агент негоспітальної пневмонії був виділений у хворих, які потребують госпіталізації до стаціонару (47,9 %) аніж у пацієнтів, які можуть лікуватись в амбулаторних умовах (27,3 %). У пацієнтів з негоспітальною пневмонією, які потребують лікування в умовах стаціонару емпірична ступінчаста терапія інгібіторзахищеним амінопеніциліном у комбінації з макролідом є ефективнішою (91,7 %) аніж антибактеріальна терапія з парентеральним введенням (цефалоспоринів ІІІ покоління, макролідів, фторхінолонів ІІ покоління) АБП (87,0 %).

пневмонія етіопатоген мокротиння полімеразний

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі щодо удосконалення лікування хворих з негоспітальною пневмонією в умовах стаціонару, на підставі вивчення особливостей клініко-етіологічного перебігу захворювання, причин госпіталізації, супутньої патології та модифікуючих факторів. Обґрунтовано доцільність проведення ступінчастої антибактеріальної терапії у пацієнтів з негоспітальною пневмонією на стаціонарному етапі.

1. Близько 20 % пацієнтів з негоспітальною пневмонією госпіталізуються внаслідок соціальних обставин, а тривалість перебування їх у відділенні є практично однаковою з хворими, госпіталізованими за тяжкістю перебігу захворювання.

2. Із основних несприятливих прогностичних факторів, найчастіше призводять до госпіталізації - дихальна недостатність та артеріальна гіпотензія, із додаткових - двобічне ураження легень, порожнини розпаду чи плевральний випіт. А з несприятливих факторів, що були у хворого до захворювання на пневмонію - вік старше 50 років та застійна серцева недостатність.

3. Етіологічний збудник виділений у 41,3 % хворих з негоспітальною пневмонією і в 11,5 % виявлено по два значимих мікроорганізми. Частіше етіологічний агент негоспітальної пневмонії був виділений у хворих, які потребують госпіталізації до стаціонару (47,9 %) аніж у пацієнтів, які можуть лікуватись в амбулаторних умовах (27,3 %).

4. S. pneumoniae займає провідне місце серед етіопатогенів - 31,5 %. Значний відсоток - 20,4 % припадає на виділення Mycoplasma spp. та часто ці хворі відносяться до ІІІ групи негоспітальної пневмонії і госпіталізуються із-за неефективної антибактеріальної терапії на амбулаторному етапі.

5. Грамнегативна флора виділена у хворих на НП із супутніми захворюваннями та модифікуючими факторами, де домінуюче місце посідають хронічний бронхіт (38,5 %) та паління (46,2 %).

6. При мікст інфекції St. aureus із Mycoplasma spp. чи мікроорганізмами родини ентеробактерії (Kl. pneumoniae, Enterobacter spp.) часто виникають ускладнення негоспітальної пневмонії і емпіричне антибактеріальне лікування є малоефективним.

7. До основних збудників негоспітальної пневмонії зберігають високу активність АМО/КК та макроліди, дещо нижча у цефтріаксону. Також високу активність проявляють респіраторні фторхінолони IV покоління. Низька активність до грампозитивних мікроорганізмів відмічена у ампіциліна, до грамнегативних у гентаміцина.

8. Лікування хворих з негоспітальною пневмонією ІІ групи однаково ефективне при пероральному прийомі інгібіторзахищеного амінопеніциліну та при парентеральному введенні антибактеріальних препаратів (цефалоспоринів ІІІ покоління, макролідів), що може свідчити про недоцільність проведення парентеральної антибактеріальної терапії у цієї категорії пацієнтів при відсутності протипоказань.

9. У пацієнтів з негоспітальною пневмонією, які потребують лікування в умовах стаціонару емпірична ступінчаста терапія інгібіторзахищеним амінопеніциліном у комбінації з макролідом є ефективнішою (91,7 %) аніж антибактеріальна терапія з парентеральним введенням (цефалоспоринів ІІІ покоління, макролідів, фторхінолонів ІІ покоління) АБП (87,0 %).

Практичні рекомендації.

1. Госпіталізованим пацієнтам з негоспітальною пневмонією, які повинні лікуватись в амбулаторних умовах, при виборі антибактеріальної терапії перевагу слід надавати пероральним препаратам.

2. При лікуванні хворих на негоспітальну пневмонію, які потребують госпіталізації, раціонально проводити ступінчасту терапію захищеним амінопеніциліном у комбінації із макролідом.

3. При наявності супутньої патології та модифікуючих факторів, а саме хронічного бронхіту, паління чи зловживання алкоголем, у пацієнтів з негоспітальною пневмонією необхідно розглядати питання про призначення антибактеріальних препаратів активних щодо грамнегативних збудників.

1. Перцева, К.Є Богацька, Я.В. Попович. Аналіз тяжкості перебігу негоспітальної пневмонії на стаціонарному етапі // Укр. пульмонол. журн. - 2005. - № 1. - С. 25 - 28.

2. Т.О. Перцева, Я.В. Попович. Негоспітальна пневмонія. Визначення тяжкості перебігу та факторів, що сприяють госпіталізації хворих // Медичні перспективи - 2005. - Т. X № 4. - С. 82 - 85.

3. Т.О. Перцева, Я.В. Попович. Аналіз клінічного перебігу негоспітальної пневмонії у хворих на стаціонарному етапі та досвід застосування захищеного амінопеніциліну в режимі ступеневої терапії // Укр. пульмонол. журн. - 2006. - № 1. - С. 9 - 11.

4. Т.О. Перцева, О.В. Братусь, Я.В. Попович. Етіологічні збудники негоспітальної пневмонії на госпітальному етапі // Медичні перспективи - 2006. - Том ХІ № 2. С.31 - 35.

5. Т.О. Перцева, Я.В. Попович. Особливості перебігу позагоспітальної пневмонії (ПП) у осіб, які перенесли респіраторну вірусну інфекцію (РВІ) // // Матеріали науково-практичної конференція, присвяченої памяті академіка Л.Т. Малої. - Харків, 2004. - С. 184.

6. Kateryna E. Bogatska, Yaroslava V. Popovich. The peculiarity of community - acquired pneumonia (CAP) express - diagnostic by means of bacterioscopy // 14 th ERS Annual Congress. - 2004. - Vol. 24, Suppl. 48. - P. 413

7. Попович Я.В., Бонцевич Р.О. Локальні рекомендації щодо лікування негоспітальної та госпітальної пневмоній // Матеріали міжнародної науково - практичної конференції молодих вчених. - Одеса, 2004. - С. 58-59.

Размещено на .ru