Особливості перебігу та лікування хворих на артеріальну гіпертензію жінок з порушеннями мінеральної щільності кісткової тканини та дисліпідемією в постменопаузальному періоді - Автореферат

У цьому віці наступає інволюційна гормональна перебудова, яка призводить до цілої низки порушень, які погіршують якість життя жінок і підвищують ризик розвитку метаболічних захворювань як серцево-судинної системи, а саме - атеросклерозу, так і скелету - остеопорозу. Взаємозвязок між АГ і остеопорозом практично не встановлений, хоча багато порушень в позаклітинному обміні кальцію, що може визначати мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) у хворих з остеопорозом, спостерігається і при АГ [Cappuccio F.P., Meilahn E., Zmuda J.M., 2004; Strandberg T.E., 2009]. Важливою науковою і клінічною проблемою є часте поєднання АГ у жінок в постменопаузальному періоді з остеопорозом, що погіршує якість життя пацієнток і часто є причиною інвалідизації і смертності. Згідно з європейськими та українськими „Рекомендаціями з діагностики, профілактики та лікування системного остеопорозу у жінок в постменопаузальному періоді” повинна проводитись своєчасна діагностика постменопаузального остеопорозу та застосування медикаментозних препаратів для його лікування [Шуба Н.М., Борткевич О.П., 2009; Поворознюк В.В., 2009; Rahmani P., Morin S., 2009], хоча варто відмітити, що і в світі, і в Україні не приділяється достатньо уваги профілактиці і лікуванню остеопорозу в клінічній практиці. Горбачевського і є фрагментом науково-дослідних робіт „Вторинний остеопороз: патогенетичні механізми формування та прогресування, клініко-інструментальні та біохімічні маркери ранньої діагностики, профілактика і лікування” (шифр № 0104U004523) (2004-2006 р.р.), дисертант була співвиконавцем цієї теми, та „Вторинний остеопороз: вивчення взаємозвязків між ступенем порушення функції органів і систем, методами лікування і темпами втрати кісткової маси та створення адекватних профілактично-лікувальних програм” (шифр № 0107U004461) (2007-2009 р.р.), дисертант була відповідальним виконавцем цієї теми.За результатами обстеження у хворих був верифікований діагноз ГХ (есенціальної АГ) з наступним розподілом за стадіями АГ (ВООЗ, 1996): І стадія - 28 хворих (9,1 %), ІІ стадія - 246 хворих (79,9 %), ІІІ стадія - 34 хворих (11,0 %). За результатами визначення рівнів АТ хворі розподілились за ступенями АГ (ВООЗ, 1999): з 1 ступенем було 56 хворих (18,2 %), з 2 ступенем - 150 хворих (48,7 %) і з 3 ступенем АГ - 102 хворих (33,1 %). Гіпертрофію лівого шлуночка (ГЛШ) діагностували при ІІ і ІІІ стадіях АГ: при ІІ стадії АГ ГЛШ було виявлено у 89,3 % пацієнтів, при ІІІ стадії - у 100 % хворих. Так, серед жінок в постменопаузі на болі в спині скаржились 46,7 % пацієнток, у групі чоловіків старше 50 років - 21,2 % хворих, а у жінок репродуктивного віку - 14,3 % хворих. Хворим пяти груп була призначена постійна антигіпертензивна монотерапія препаратом першої лінії: в 1 групі (24 пацієнтки) - ІАПФ лізиноприл в дозі 20-40 мг/д, в 2 групі (22 пацієнтки) - ІАПФ моексиприл в дозі 7,5-15 мг/д, в 3 групі (23 пацієнтки) - діуретик індапамід в дозі 2,5 мг 1 раз на добу, в 4 групі (25 пацієнток) - бета-блокатор бісопролол в дозі 5-10 мг/д, в 5 групі (24 пацієнтки) - антагоніст кальцію амлодипін в дозі 5-10 мг/д.У дисертації наведено теоретичне узагальнення результатів вивчення проблеми порушення обміну кальцію і мінеральної щільності кісткової тканини та атерогенності ліпідів у жінок в постменопаузальному періоді з есенціальною АГ при тривалому лікуванні антигіпертензивними препаратами як при монотерапії, так і при їх комбінованому застосуванні. Визначено незалежні предиктори прогресування остеопорозу у хворих на АГ та їх відмінності в гендерному аспекті; обґрунтовано диференційовані підходи до вибору оптимальних антигіпертензивних препаратів та їх комбінацій для тривалого застосування у жінок з есенціальною АГ у постменопаузальному періоді із супутнім зниженням мінеральної щільності кісткової тканини. У хворих на АГ жінок в постменопаузальному періоді спостерігається достовірне зниження показників варіабельності ритму серця, зокрема зниження загальної потужності спектру ТР на 27,7 % і високочастотної компоненти HF на 38,1 % у порівнянні з показниками у групі зі збереженою менструальною функцією, з одночасним підвищенням симпато-вагусного індексу на 59,4 % від контрольних значень, що свідчить про значний вегетативний дисбаланс вегетативної регуляції з перевагою гіперсимпатикотонії у пацієнток з АГ у постменопаузі. У пацієнток з АГ у постменопаузальному періоді виявляється кореляційна залежність середньої сили між коефіцієнтом атерогенності і тривалістю менопаузи (r=0,40, p<0,01) і обернена кореляційна залежність між коефіцієнтом атерогенності і віком наступлення менопаузи (r=-0,27, p<0,01), що свідчить про те, що чим раніше наступає менопауза у жінок з есенціальною АГ, тим швидше прогресує атерогенність ліпідів плазми крові. Розрахунок критичного віку, після якого різко зростає частка осіб з відповідними порушеннями ліпідного обміну, встановив для загального ХС у жінок з есенціальною АГ у постменопаузальному періоді критичну вікову точку - 55 років, з високою сумарною мірою

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ