При низкой оригинальности работы "Особливості перебігу та діагностики поєднаного ураження нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
За останні 10 років захворюваність на туберкульоз зросла майже в 2, а смертність - в 2,5 рази (Фещенко Ю.І., 2001). Незважаючи на багаторічну історію вивчення туберкульозу досі не існує чіткої схеми диференційної діагностики, що у багатьох випадках призводить до великої кількості діагностичних помилок та значного відсотку ускладнень, включаючи хронічну ниркову недостатність (Ягофарова Р.К. и др., 1999). Задача раннього виявлення туберкульозу нирок може бути вирішена тільки з умов високої кваліфікації лікаря та при наявності вірогідних методів діагностики та диференційної діагностики. Зясувати характер змін основних клінічних та лабораторних показників при поєднаному ураженні нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом у порівнянні з ізольованим ураженням цими патологічними процесами. Методи дослідження: стан хворих оцінювався за результатами клініко - анамнестичного обстеження (скарги, анамнез, обєктивне дослідження); клінічних (загальні дослідження крові та сечі, проби Нечипоренко, Зимницького) та біохімічних (нирковий комплекс, проба Реберга) лабораторних даних; ультразвукового сканування нирок, органів позаочеревинного простору, сечового міхура, передміхурової залози; мікроскопічних (дослідження пофарбованого за Цілем - Нільсеном мазка) та мікробіологічних (засіви на неспецифічні поживні середовища та середовища Левенштейна - Йенсена та ВКГ) досліджень сечі; результатів цистоскопічного і рентгенологічного (оглядова, екскреторна урографія, ретроградна та антеградна пієлоуретерографія, компютерна томографія) досліджень; виконувались ПЛР сечі; використовувались традиційна туберкулінодіагностика (підшкірна туберкулінова проба) та туберкуліно - термографічна проба.Дослідження проводилось серед пацієнтів, що знаходилися у 1995-2004 рр. на стаціонарному обстеженні та лікуванні в загальнохірургічному відділенні Дніпропетровського обласного комунального клінічного лікувально - профілактичного обєднання “Фтизіатрія” у складі якого є 30 ліжок урологічного профілю. Для дослідження клінічних маніфестацій нефротуберкульозу, етапності та ефективності діагностичних і лікувальних процесів проведений ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів з встановленим діагнозом нефротуберкульозу та хронічним неспецифічним пієлонефритом, які знаходились на диспансерному обліку та продовжували лікування. При доборі хворих перевага віддавалася пацієнтам V-А групи диспансерного обліку, насамперед хворим, в яких діагноз туберкульозу був встановлений вперше під час обстеження, у тому числі з виділенням мікобактерій. Проводилось вивчення скарг, анамнезу хвороби, даних обєктивного дослідження, клінічних (загальні дослідження крові та сечі, проби Нечипоренко, Зимницького) та біохімічних (нирковий комплекс, проба Реберга) лабораторних даних; ультразвукового сканування нирок, органів позаочеревинного простору, сечового міхура, передміхурової залози; мікроскопічних (дослідження пофарбованого за Цілем - Нільсеном мазка) та мікробіологічних (засіви на неспецифічні поживні середовища та середовища Левенштейна - Йенсена та ВКГ) досліджень сечі; результатів цистоскопічного і рентгенологічного (оглядова, екскреторна урографія, ретроградна та антеградна пієлоуретерографія, компютерна томографія) досліджень; виконувались ПЛР сечі; використовувались традиційна туберкулінодіагностика (підшкірна туберкулінова проба) та туберкуліно - термографічна проба.Пацієнти з підтвердженим нефротуберкульозом умовно розподілені на 3 клінічні групи: - з підтвердженим супутнім туберкульозу хронічним неспецифічним пієлонефритом (група І); - з ізольованим туберкульозом нирок (група ІІ); - пацієнти з анамнестичними даними, що свідчать на користь супутнього або передуючого нефротуберкульозу хронічного неспецифічного пієлонефриту (група ІІІ); окремо виділені група пацієнтів з підтвердженим ізольованим хронічним неспецифічним пієлонефритом (група IV). Серед хворих з підтвердженим нефротуберкульозом найбільш численною була група з супутньою неспецифічною бактеріурією - хворі з доведеним поєднаним ураженням нирок на момент обстеження. Висока питома вага хворих із занедбаними деструктивними формами нефротуберкульозу (кавернозний, фіброзно - кавернозний туберкульоз, піонефроз, нефроцироз) була більш характерною для хворих на нефротуберкульоз із пієлонефритичним анамнезом. Наявність порожнинних утворень, в тому числі з щільною стінкою, було більш характерним для хворих на нефротуберкульоз у порівнянні з хронічним неспецифічним пієлонефритом, але різниця не була вірогідною (р>0,05). Лейкоцитоз у хворих на хронічний неспецифічний пієлонефрит не виявляється, а серед хворих на нефротуберкульоз виявляється переважно при поєднаному ураженні нирок (групи І та ІІІ).Поєднання нефротуберкульозу з хронічним неспецифічним пієлонефритом зустрічається у 71,7% випадків, призводить до ускладнення клінічної картини, збільшення тривалості та помилковості діагностики, стає чинником несприятливого прогнозу захворювання за рахунок розвитку деструктивних форм. Особливістю розвит
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Для визначення особливостей діагностики, перебігу та клінічних проявів туберкульозу нирок проаналізовані історії хвороби 206 пацієнтів. Пацієнти з підтвердженим нефротуберкульозом умовно розподілені на 3 клінічні групи: - з підтвердженим супутнім туберкульозу хронічним неспецифічним пієлонефритом (група І); - з ізольованим туберкульозом нирок (група ІІ); - пацієнти з анамнестичними даними, що свідчать на користь супутнього або передуючого нефротуберкульозу хронічного неспецифічного пієлонефриту (група ІІІ); окремо виділені група пацієнтів з підтвердженим ізольованим хронічним неспецифічним пієлонефритом (група IV). Розподіл хворих на клінічні групи представлений у таблиці 1.
Таблиця 1. Розподіл хворих на клінічні групи
№ групи Назва групи Кількість пацієнтів хворих %
І Нефротуберкульоз з супутньою неспецифічною бактеріурією 76 36,9
ІІ Нефротуберкульоз без супутньої неспецифічної бактеріурії 52 25,2
ІІІ Нефротуберкульоз з "пієлонефритичним" анамнезом 56 27,2
IV Хронічний неспецифічний пієлонефрит 22 10,7
Всього хворих 206 100
Серед обстежених пацієнтів всіх клінічних груп незначно переважали жінки та мешканці міст. Це, окрім іншого, можна пояснити демографічною ситуацією, що склалася в України за даними офіційної державної статистики. Крім того, чинником відносного переважання місцевих жителів серед обстежених хворих може служити ще й найчастіше недостатній рівень діагностично - лікувальної роботи в сільській місцевості та економічні чинники, які стримують хворих своєчасно звертатись за спеціалізованою медичною допомогою.
Більшість обстежених нами хворих відносились до працездатного віку. Це свідчить про велике економічне значення розробки ранніх критеріїв діагностики та диференційної діагностики нефротуберкульозу, що могло б скоротити термін тимчасової втрати працездатності за рахунок зниження часу діагностичного процесу, більш ранньому початку специфічної терапії, скороченню термінів лікування та випадків виявлення занедбаних деструктивних форм, що потребують хірургічного лікування, тим самим збільшити кількість органозберігаючих хірургічних методик.
Серед хворих з підтвердженим нефротуберкульозом найбільш численною була група з супутньою неспецифічною бактеріурією - хворі з доведеним поєднаним ураженням нирок на момент обстеження. Таких хворих було 41,3%. Відомо, що нефротуберкульоз частіше розвивається на раніше скомпрометованому органі.
Саме тому ми виділили групу хворих з підтвердженим нефротуберкульозом та з "пієлонефритичним анамнезом", у яких на момент обстеження не було неспецифічної бактеріурії або мікробне число не досягало 100000 мікробних тіл/ мл. Таких хворих було 30,4%. Таким чином, розповсюдженість поєднаного ураження серед хворих на доказаний нефротуберкульоз становить 71,7%.
Менш ніж у 30% випадків виявляли ураження нирок туберкульозом без будь - яких ознак хронічного неспецифічного пієлонефриту. Поєднане ураження нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом вірогідно (р<0,05) частіше призводить до розвитку деструктивних форм туберкульозу, що можна підтвердити даними таблиці 2.
Ізольований нефротуберкульоз частіше діагностується у недеструктивній (паренхіматозній) формі.
Таблиця 2. Розподіл хворих за клініко-рентгенологічними формами нефротуберкульозу
Форма нефротуберкульозу І група ІІ група ІІІ група хворих % хворих % хворих %
Паренхіматозна 9 11,8 17 32,7* 14 25,0**
Папіліт та поліпапіліт 33 43,4 12 23,1* 12 21,4*
Кавернозна 11 14,5 5 9,6 7 12,5
Фіброзно - кавернозна 23 30,3 18 34,6 23 41,1
Всього хворих 76 52 56
Примітка. * - p<0,05 в порівнянні з І групою; ** - р=0,056.
Висока питома вага хворих із занедбаними деструктивними формами нефротуберкульозу (кавернозний, фіброзно - кавернозний туберкульоз, піонефроз, нефроцироз) була більш характерною для хворих на нефротуберкульоз із пієлонефритичним анамнезом. Це, в першу чергу, було зумовлено тривалістю хвороби до встановлення специфічної етіології захворювання. У пацієнтів цієї групи діагноз нефротуберкульозу на протязі першого року захворювання встановлено лише у 14,3%, що вірогідно відрізняється від інших груп (р<0,05). Крім того, в цій групі частіше виявлений контакт із хворими на туберкульоз. Це підтверджує той факт, що у раніше скомпрометованому органі частіше виникає туберкульозний запальний процес та розвивається поєднане ураження.
Ізольований туберкульоз, на відміну від поєднаного, діагностувався з меншою кількістю помилок, про що свідчить кількість оперативних втручань з встановленням діагнозу нефротуберкульозу вже після операції на підставі патогістологічного висновку. Найменшою їх кількість була у групі з ізольованим нефротуберкульозом (2,6%). Таким чином, можна стверджувати, що ізольоване ураження нирок туберкульозом діагностується більш точно.
Ізольований нефротуберкульоз у обстежених хворих частіше спостерігався одночасно з туберкульозом інших органів, в тому числі сечових шляхів та статевих органів. У цій групі найчастіше виявляли недеструктивні форми хвороби шляхом виявлення моносимптомної мікобактеріурії, виконуючи поглиблене дослідження хворих з туберкульозом іншої локалізації.
При порівнянні проявів хвороби у пацієнтів різних груп патогномонічних симптомів нефротуберкульозу та поєднаного ураження виявити не вдалось, але були визначені деякі характерні риси. Симптоми інтоксикації були більш характерними для хворих різних груп з туберкульозом нирок, ніж для хворих з ізольованим хронічним неспецифічним пієлонефритом (р<0,05). Приблизно такою ж була картина стосовно дизурічних розладів, макрогематурії, больового синдрому у поперековій області. При цьому слід зазначити, що більш різноманітними та вираженими були прояви хвороби при поєднаному ураженні нирок, що повязане з переважанням в цих групах деструктивних форм туберкульозу. Стосовно нападів ниркової кольки серед хворих з підтвердженим нефротуберкульозом спостерігалось відносна перевага (р<0,05) пацієнтів з поєднаним ураженням нирок (групи І та ІІІ). Щодо перших проявів хвороби, які спричинили поглиблене обстеження з подальшим підтвердженням нефротуберкульозу, то лідируючі позиції зайняли моносимптомна макрогематурія та напади ниркової кольки, що переважали у хворих з туберкульозом у порівнянні з групою хворих на хронічний неспецифічний пієлонефрит (р<0,05).
З ознак, що спостерігали при обєктивному обстеженні, найчастіше виявляли артеріальну гіпертензію та болючість у відповідь на постукування в поперековій ділянці. Ці ознаки теж були більш характерними для поєднаного ураження нирок (групи І та ІІІ).
Щодо даних, отриманих при виконанні ультразвукового обстеження, то будь - яких вірогідних ознак ранніх стадій нефротуберкульозу не виявлено. Відносно частіше в групах з підтвердженим нефротуберкульозом, ніж при хронічному неспецифічному пієлонефриті зустрічались зміни контурів нирки, неоднорідність паренхіми та порожнинної системи нирки, розширення порожнинної системи нирок, тіні, підозрілі на сечові конкременти, порожнинні утворення, в тому числі з щільною стінкою. Дещо частіше ніж при хронічному неспецифічному пієлонефриті при ізольованому нефротуберкульозі та при наявності супутньої нефротуберкульозу неспецифічної бактеріурії зустрічались ехопозитивні включення (р<0,05), але вони, як і неоднорідність паренхіми, є скоріше проявами запального процесу взагалі, ніж диференційною ознакою, хоч вони й були більш характерними для обстежених хворих на нефротуберкульоз.
Наявність порожнинних утворень, в тому числі з щільною стінкою, було більш характерним для хворих на нефротуберкульоз у порівнянні з хронічним неспецифічним пієлонефритом, але різниця не була вірогідною (р>0,05). Крім того, цю ознаку слід віднести до проявів деструктивного процесу у хворих на нефротуберкульоз, а тому не можна віднести до ранньої діагностики. Водночас, при обстеженні хворих з метою діагностики нефротуберкульозу її слід вважати фактором, що свідчить на користь можливої специфічної природи захворювання. Те ж саме можна стверджувати про дані оглядових рентгенівських методик - на відміну від пацієнтів з хронічним неспецифічним пієлонефритом у хворих з підтвердженим нефротуберкульозом зустрічались тіні, що трактувались як вогнища обвапнування.
При порівнянні результатів рентгенконтрастних досліджень тільки для хворих на нефротуберкульоз виявились характерними такі ознаки, як зниження або відсутність функції нирки, втрата чашкою структурної конфігурації, ампутація чашки, "поїденість" країв порожнинної системи нирки, наявність порожнинних утворень, в тому числі поєднаних з ЧМС. Більше характерними для нефротуберкульозу, ніж для хронічного неспецифічного пієлонефриту, виявились зниження функції нирки, колбоподібна форма чашок, розмиті контури чашок, згладжування форніксів, зміни сечоводів (р<0,05 для всіх показників). Зміни, що були виявлені під час виконання рентгенівських методів дослідження, відображені у таблиці 3.
Таблиця 3. Дані рентгенологічних досліджень
Ознака І група ІІ група ІІІ група IV група абс. % абс. % абс. % абс. %
Зниження функції нирки 13 24,1 6 14,0 6 14,0 1 5,6
Примітка. РІ, РІІ, РІІІ, PIV - вірогідність різниці (<0,05) показників у відповідних групах.
У загальному аналізі крові (таб. 4) звертало увагу вірогідне переважання випадків нормохромної анемії та прискорення ШОЕ серед хворих на нефротуберкульоз (р<0,05). Найгіршою картина була у хворих на нефротуберкульоз з супутньою неспецифічною бактеріурією, що можна пояснити поєднанням двох активних патологічних процесів у нирці - туберкульозу та хронічного неспецифічного пієлонефриту. Установлено, що в групі хворих з пієлонефритичним анамнезом неспецифічний пієлонефрит проявляє меншу активність ніж туберкульоз, але ті ж самі показники теж високі, хоча й менші ніж у хворих І групи. Лейкоцитоз у хворих на хронічний неспецифічний пієлонефрит не виявляється, а серед хворих на нефротуберкульоз виявляється переважно при поєднаному ураженні нирок (групи І та ІІІ). У хворих на ізольований нефротуберкульоз, навпаки, переважає гранична та справжня лейкопенія. Взагалі лейкопенія більш характерна для хворих на нефротуберкульоз, ніж для хворих на хронічний неспецифічний пієлонефрит. Лімфоцитоз, що вважався характерною ознакою туберкульозу, частіше зустрічається у хворих на хронічний пієлонефрит, а для ізольованого нефротуберкульозу характерний граничний лімфоцитоз.
Таблиця 4. Зміни показників загального аналізу крові
Примітка. РІ, РІІ, РІІІ, PIV - вірогідність різниці (<0,05) показників у відповідних групах.
Для контролю показників функції нирок хворим виконували дослідження рівню залишкового азоту та сечовини, пробу Реберга, пробу Зимницького. При узагальненні результатів цих проб виявлено суттєве погіршення стану функції нирок серед хворих на підтверджений нефротуберкульоз у порівнянні з хворими на хронічний неспецифічний пієлонефрит та переважання хворих з поєднаним ураженням нирок (групи І та ІІІ). При відсутності суттєвих диференційних ознак нефротуберкульозу при обстеженні хворих, відмічається значне погіршення показників функції нирок при поєднаному ураженні нирки туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом. Хронічна ниркова недостатність різних стадій при поєднаному ураженні майже вдвічі перевищує аналогічний показник при ізольованому нефротуберкульозі (61% та 31% хворих відповідно).
Єдиною диференційною ознакою (100% пацієнтів) ізольованого нефротуберкульозу на підставі загального аналізу сечі слід вважати стійку кислу реакцію сечі (р<0,05), що жодного разу не досягала 7,0 на протязі діагностики та лікування. Інверсія в нейтральну і, навіть, в лужну реакцію проходила тільки по мірі приєднання хронічного неспецифічного пієлонефриту, а саме неспецифічної флори. При цьому в групі з пієлонефритичним анамнезом РН<7,0 була по розповсюдженості близькою до групи з ізольованим нефротуберкульозом. Це можна пояснити також відсутністю супутньої неспецифічної флори або присутність її у кількості, що не досягала межі істинної бактеріурії. Серед інших змін у загальному аналізі сечі (таб. 5) протеїнурія, еритроцитурія, бактеріурія були найбільш характерними для хворих на нефротуберкульоз, ніж для хронічного неспецифічного пієлонефриту, із перевагою груп з супутньою неспецифічною бактеріурією та з пієлонефритичним анамнезом. Циліндрурія зустрічалась тільки серед хворих на нефротуберкульоз. Проба Нечипоренко показала з високою вірогідністю значне переважання І групи хворих над всіма групами з підтвердженим нефротуберкульозом зокрема, та пацієнтів з нефротуберкульозом над групою з хронічним неспецифічним пієлонефритом при визначенні кількості лейкоцитів (75%, 38,5%, 41,1%, 9,1% відповідно до груп), еритроцитів (51,3%, 34,6%, 35,7%, 22,7%) та активних лейкоцитів (65,8%, 55,8%, 51,8%, 13,6%).
Таблиця 5. Результати загального клінічного дослідження сечі
Ознака І група ІІ група ІІІ група IV група абс. % абс. % абс. % абс. %
РН < 7,0 59 77,6 52 100 53 94,6 15 68,2
РІІ, РІІІ РІ, PIV PI, PIV PII, PIII
РН > 7,0 12 15,8 0 0 1 1,8 5 22,7
РІІ, РІІІ РІ, PIV PI, PIV PII, PIII
Протеїнурія 60 78,9 30 57,7 35 62,5 12 54,5
РІІ, РІІІ, PIV PI PI PI
Лейкоцитурія 64 84,2 33 43,4 35 62,5 6 27,3
РІІ, РІІІ, PIV PI, PIII PI, PII, PIV PI, PIII
Еритроцитурія 32 42,1 13 25,0 26 46,4 5 22,7
РІІ, PIV=0,07 PI, PIII PII, PIV PI=0,07, PIII
Бактеріурія 29 38,2 6 11,5 7 12,5 2 9,1
РІІ, РІІІ, PIV PI PI PI
Циліндри гіалинові 8 10,5 5 9,6 1 1,8 0 0
РІІІ, PIV PI PI
Всього обстежено 76 52 56 22
Примітка. РІ, РІІ, РІІІ, PIV - вірогідність різниці (<0,05) показників у відповідних групах.
Серед супутньої неспецифічної флори суттєво переважала кишкова паличка (68,5%), інші збудники зустрічались значно рідше: протей - 11,8%, мікробна асоціація - 9,2%, стафілокок - 5,3%, синьогнійна паличка - 2,6%, інші збудники - 2,6%.
Серед методів виявлення мікобактеріурії слід визначити, як найбільш інформативний засів на традиційне поживне середовище. Ступінь деструкції не впливає на результат дослідження, а тому метод може бути методом ранньої діагностики. Мікобактеріурію на різних етапах захворювання виявляли шляхом засіву на традиційне поживне середовище Левенштейна - Йенсена в усіх клінічних групах з доведеним нефротуберкульозом з частотою від 47,4 до 57,7%. Частіше виявляли збудника туберкульозу у групі хворих з ізольованим нефротуберкульозом. Мікроскопію мазків сечі, що пофарбовані за Цілем - Нільсеном, слід вважати методом, що не має великого діагностичного значення, бо при обстеженні наших хворих жодного разу він не був позитивним, навіть в тих хворих, котрим підтвердили мікобактеріурію шляхом засіву на поживне середовище Левенштейна - Йенсена. При використанні поживного середовища ВКГ отримані наступні позитивні результати використання середовища ВКГ: чутливість методу засіву на середовище ВКГ становить 59,4%; специфічність - 83,3%; прогностична цінність позитивного результату - 86,4%; прогностична цінність негативного результату - 53,6%; точність - 68,0%; відтворюваність - 54,3%. Діагностична цінність полімеразної ланцюгової реакції, за результатами дослідження, наближається до засівів на поживне середовище Левенштейна - Йенсена, може бути тестом експрес - діагностики мікобактеріурії, в тому числі на ранніх етапах хвороби та при диспансерному нагляді. Результатом дослідження патогістологічного матеріалу стало виявлення у хворих з поєднаним ураженням нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом вогнищ зі змінами, що є характерними для туберкульозного ураження та вогнища неспецифічного запалення, які були відокремлені одне від одного зоною неушкоджених (здорових) тканин. При цьому вогнища специфічного запалення були оточені перифокальною зоною неспецифічного запалення.
Традиційні підходи до реєстрації вогнищевої реакції, як найбільш інформативної у діагностиці позалегеневого туберкульозу, при проведенні підшкірної туберкулінової проби Коха недостатньо ефективні: "незрозуміла або відсутня" ця ознака зустрічається в різних групах хворих з підтвердженим нефротуберкульозом у діапазоні 69 - 84,4% (таб. 6). Це, в першу чергу, було повязане зі змінами в аналізах сечі до проведення туберкулінової проби.
Таблиця 6. Результати підшкірної туберкулінової проби за традиційними методиками
Примітка. РІ, РІІ, РІІІ - вірогідність різниці (<0,05) показників у відповідних групах; * - p<0,05 в порівнянні з IV групою.
Уточнити вогнищеву реакцію допомагала туберкулін - термографічна проба, котра дозволила частково виправити недоліки традиційного оцінювання результатів підшкірної туберкулінової проби. Термографічне дослідження проводили до введення туберкуліну та повторно через 24, 48 та 72 години після введення обовязково та пізніше за необхідністю з визначенням різниці температур (?Т) між симетричними ділянками зони нирок з урахуванням фізіологічних коливань в межах 0,60 С при реєстрації термотопографії.
Встановлено, що у групі хворих з негативною оцінкою вогнищевої реакції на підшкірну туберкулінову пробу середній показник ?Т становив 0,95±0,070 С, для показників сумнівної реакції - 1,07±0,060 С, а для показників позитивної реакції - 1,23±0,030 С. Тобто зростання ?Т в межах 1,00 С свідчить про негативну вогнищеву реакцію на підшкірне введення туберкуліну, що дозволяє трактувати туберкулін - провокаційну пробу, як негативну та відносити хворих до групи з пониженою вірогідністю нефротуберкульозу. Якщо реєструється зростання показника ?Т в межах 1,0-1,20 С, то вогнищева реакція вважається сумнівною за результатами ТТП і хворий підлягає поглибленому обстеженню або диспансерному нагляду з повторними обстеженнями. Якщо реєструється зростання показника ?Т до 1,20 С або вище - вогнищева реакція за даними ТТП вважається позитивною. Отримані високі діагностичні результати: точність - 89,8%, чутливість складає - 84%, специфічність - 95,8%, прогностична цінність позитивного результату - 95,5%, а негативного результату - 85,2%, відтворюваність ТТП - 80,8%.
Враховуючи складність комплексної оцінки клінічних ознак, що були виявлені під час обстеження хворих з підозрою на нефротуберкульоз, нами розроблені та апробовані на діагностичних хворих алгоритм диференційної діагностики та таблиця прогностичних коефіцієнтів. Вони дозволили більш продуктивно оцінювати стан хворих та формувати групи ризику встановлення діагнозу, як ізольованого нефротуберкульозу, так і поєднаного ураження нирок туберкульозом та хронічним неспецифічним пієлонефритом. Використання алгоритму діагностики з використанням прогностичних коефіцієнтів дозволило направляти хворих з пієлонефритом неясного генеза на обстеження до спеціалізованого фтизіоурологічного стаціонару та підтверджувати діагноз нефротуберкульозу на ранніх стадіях захворювання, коли не було виявлено деструктивних змін нирки та не визначались зміни функціонального стану органу.
Доведено, що у хворих групи підвищеного ризику встановлення діагнозу туберкульозу нирок за результатами визначення сумарного прогностичного коефіцієнту використання антибактеріальних засобів, які можуть впливати на специфічний запальний процес (антибіотики фторхінолонового ряду, макроліди та ін.) до закінчення поглибленого обстеження з метою виключення нефротуберкульозу є недоцільним. Невиправдане призначення цих антибактеріальних засобів призводить до ускладнення та збільшення терміну діагностики туберкульозу нирки, виникненню резистентних форм збудника, поширенню деструктивних форм захворювання, погіршенню результатів лікування та, через перелічене, до значного погіршення економічного стану питання.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
