Особливості перебігу інфаркту міокарда при використанні пефторану - Автореферат

Доведено, що основною детермінантою смертності від інфаркту служить розмір ушкодженого міокарда, що й обумовило розробку методів, спрямованих на його захист шляхом зменшення споживання ним кисню, або ж відновлення перфузії в ішемізованих тканинах(Braunwald E., 1988; Yusuf S.,1987). Це негемоглобіновий переносник кисню - перфторан, 10 об.% субмікронна емульсія на основі перфторвуглецевих сполук із газотранспортною функцією (Воробьев С.И., 1997), що дає принципово нову можливість підійти до проблеми ліквідації гіпоксії, як одного з патофізіологічних механізмів формування і розвитку необоротних змін в міокарді. Медико-біологічне застосування перфторвуглецевих емульсій визначається їх здатністю до газотранспорту (Иваницкий Г.Р. и соавт., 1993, 1995), яка обумовлена, по-перше, безпосереднім транспортом кисню та вуглекислого газу пропорційно до перепаду їх напруження, по-друге, посиленням потоків газів внаслідок зростання їх масопереносу між еритроцитами і тканинами (Воробьев С.И., и соавт., 1989, Иванов К.П., 1987, Исламов Б.И, 1991, Голубев А.М., 1993); по-третє, утворенням додаткової ємкості для кисню в плазмі (демпфера) (Кузнецова И.Н., 1993, 1997). На підставі переконливих експериментальних досліджень (Исламов Б.И. и соавт., 1987, 1991), було доведено здатність перфторвуглеців завдяки своїм малим розмірам (0,1мкм) проходити капіляри, непрохідні для еритроцитів через набряк тканин, спазм прекапілярних сфінктерів, закупорку капілярів гіпоксичними еритроцитами. Робота була виконана як фрагмент планової науково-дослідної роботи “Розробити технологію використання негемоглобінового переносника кисню - перфторану - при критичних станах в умовах експерименту і клініки” (реєстраційний шифр договору по МОЗ України ЦФ 406).Обстежено 82 хворих з першим ІМ, чоловіків, віком від 38 до 60 років, що надійшли протягом перших 6 годин від початку больового приступу і знаходились на лікуванні у відділенні реанімації та інфарктному відділенні КО ШМД м.Дніпропетровська. В залежності від початкової терапії всі хворі були поділені на дві групи. 60 хворих (I група), середній вік - 54,7±1,9 років, одержували традиційну терапію (інфузія нітрогліцерину, b-блокатори, дезагреганти, нітрати пролонгованої дії), а 22 - II група, середній вік - 55,2±1,3 років, на протязі першої доби перебування в стаціонарі одноразово отримали перфторан (фармацевтична фірма “Перфторан”, Росія). Після проведення біологічної проби починали введення з 5 крапель за хвилину (1хв.), після чого робили перерву 2-3 хвилини, продовжували інфузію із швидкістю 10 крап/хв (1 хв.), знову робили перерву 2-3 хвилини. В групі хворих, які одержали перфторан, померли 2 хворих - один в першу добу при ознаках прогресуючого набряку легень, один - на 4 добу перебування в стаціонарі від розриву міокарда.При проведенні клінічного спостереження в першу добу ІМ біль відзначався у більшості хворих обох груп: у 93,4% - І групи і тільки у 73,7% - ІІ (р<0,05). Після введення перфторану відбувалась тимчасова нормалізація показників газів крові при зменшенні проявів метаболічного ацидозу в першу добу після інфузїї, а в подальшому спостерігалось більш раннє і стійке їх відновлення у порівнянні з хворими І групи. На кінець першої доби у 10 (16,7%) хворих I групи і у 12 (54,5%) хворих II групи спостерігалося зниження сегменту ST на 2-3 мм, що свідчило про зменшення інтенсивності процесів пошкодження в субепікардіальних шарах міокарда. Електрокардіографічні ознаки формування підгострої стадії ІМ у 17 (77,3%) хворих ІІ групи зявилися на 2 добу захворювання, а у І групі - на 4. У 4 хворих першої групи виявлені епізоди тільки больової ішемії, у 4 спостерігалося поєднання больових і безбольових епізодів, тільки безбольова ішемія міокарда зареєстрована у 2.1.Клінічний перебіг гострого інфаркту міокарда при застосуванні негемоглобінового переносника кисню - перфторану - в його комплексній терапії супроводжується зменшенням вираженості больового синдрому (частоти та інтенсивності больових нападів) і проявів недостатності кровообігу. 3.За даними добового моніторування ЕКГ у хворих, яким була проведена інфузія перфторану, були зареєстровані епізоди тільки безбольової ішемії міокарда, добова тривалість їх була коротшою і супроводжувалась меншим числом порушень ритму, що свідчить про зменшення проявів ішемії і формування осередків ектопічного ритму. Відновлення до фізіологічного рівня показників симпато-адреналової системи в першу добу після використання перфторану та більш сприятливе співвідношення між її ланками в наступному, що супроводжувалось швидшою нормалізацією стану гістамінреактивної і серотонінергічної систем, може бути розцінене як фактор, що зменшує тканинну гіпоксію чим попереджує розширення зони некрозу. 5.Дослідження функціонального стану лівого шлуночка виявило зменшення порушень його систолічної та діастолічної функцій, що свідчить про більш повне збереження міокарда, у випадках, коли в комплексі інтенсивної терапії гострого періоду інфаркту міокарда було застосовано перфторан.

1.Клінічний перебіг гострого інфаркту міокарда при застосуванні негемоглобінового переносника кисню - перфторану - в його комплексній терапії супроводжується зменшенням вираженості больового синдрому (частоти та інтенсивності больових нападів) і проявів недостатності кровообігу.

2.При використанні перфторану відбувається більш раннє формування електрокардіографічних ознак підгострої стадії інфаркту, а обєм маси збереженого міокарда більш ніж в 2 рази перевищує такий в першій групі (27±2,5% і 12,5±1,1% відповідно, р?0,05), що сприяє більш повному відновленню функції міокарда лівого шлуночка.

3.За даними добового моніторування ЕКГ у хворих, яким була проведена інфузія перфторану, були зареєстровані епізоди тільки безбольової ішемії міокарда, добова тривалість їх була коротшою і супроводжувалась меншим числом порушень ритму, що свідчить про зменшення проявів ішемії і формування осередків ектопічного ритму.

4. Відновлення до фізіологічного рівня показників симпато-адреналової системи в першу добу після використання перфторану та більш сприятливе співвідношення між її ланками в наступному, що супроводжувалось швидшою нормалізацією стану гістамінреактивної і серотонінергічної систем, може бути розцінене як фактор, що зменшує тканинну гіпоксію чим попереджує розширення зони некрозу.

5.Дослідження функціонального стану лівого шлуночка виявило зменшення порушень його систолічної та діастолічної функцій, що свідчить про більш повне збереження міокарда, у випадках, коли в комплексі інтенсивної терапії гострого періоду інфаркту міокарда було застосовано перфторан.

6.Результати ретроспективного спостереження показали, що після проведення інфузіі перфторану відзначається більш сприятливий перебіг постінфарктного періоду, що виражається в меншій кількості повторних інфарктів і меншій тяжкості недостатності кровообігу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Застосування негемоглобінового переносника кисню - перфторану - веде до зменшення явищ гіпоксемії і тканинної гіпоксії, що лімітує гіпоксичне пошкодження серцевого мяза, сприяє обмеженню зони некрозу і може бути рекомендованим в комплексі інтенсивної терапії гострого періоду інфаркту міокарда.

2.Перфторан може бути призначений хворим на гострий інфаркт міокарда, які надійшли в стаціонар в перші 6 годин від початку больового нападу. Препарат вводять одноразово в загальній дозі5 мл/кг ваги, внутрішньовенно крапельно, зі швидкістю 30-35 крапель за хвилину.

3.Використання одноразової інфузії перфторану в комплексній терапії ІМ супроводжується більш сприятливим клінічним перебігом захворювання: зменшенням вираженості больового синдрому в гострому періоді і вираженості недостатності кровообігу на всіх етапах спостереження.

4.Вивчення стану симпато-адреналової, гістамінреактивної та серотонінергічної систем дозволяє оцінити ефект терапії у хворих, яким проводилась інфузія перфторану.

5.Визначення величини прогнозованої і кінцевої маси некрозу з розрахунком маси збереженого міокарда, проведені за даними ЕКГ, можуть використовуватись для оцінки ефективності лікування ІМ.

Усенко Л.В., Естрін А.О., Перцева Т.О., Черкасова О.Г. Гемопротекторні ефекти перфторану у хворих на гострий інфаркт міокарда // Медичні перспективи.-1996.-№1.-С.21-27.

Перцева Т.О., Черкасова О.Г. Оцінка функції міокарда у віддаленому періоді після перенесеного інфаркту міокарда при різних варіантах початкової терапії // Медичні перспективи.-1998.-Т.ІІІ, №3.- С.21-23

Черкасова О.Г. Дослідження протиішемічного впливу перфторану у хворих на гострий інфаркт міокарда за результатами холтерівського моніторування // Медичні перспективи.-1998.-Т.ІІІ, №4.- С. 20-22.

Перцева Т.А., Черкасова О.Г. Особенности динамики болевого синдрома в остром периоде инфаркта миокарда в зависимости от начальной терапии // Матеріали XV з‘їзду терапевтів України.-К., 1998.-С.218-219.

Черкасова О.Г. Динамика показателей газового состава крови у больных острым инфарктом миокарда под влиянием перфторана // Матеріали 2 Національного конгресу анестезіологів України.- К.:Вища школа.- 1996.- С.213.

Усенко Л.В., Перцева Т.А., Черкасова О.Г., Лившиц Э.М. Течение острого периода инфаркта миокарда у больных, получавших перфторан // Матеріали 2 Національного конгресу анестезіологів України.- К.:Вища школа, 1996.- С.210-211.

Усенко Л.В., Перцева Т.О., Черкасова О.Г. Вплив інфузії перфторану на розміри осередку некрозу у хворих на гострий інфаркт міокада // Тези доп. VI конгресу світової федерації українських лікарських товариств.-Одеса.-1996, С.152.

Усенко Л.В., Эстрин А.А., Перцева Т.А., Черкасова О.Г. Противоишемические эффекты перфторана у больных с острым инфарктом миокарда // Перфторорганические соединения в биологии и медицине: Сб. научн. тр. /Пущинский науч. центр Российской АН.- Пущино, 1997.-Вып.VII. С.174-187.

Усенко Л.В., Перцева Т.А., Черкасова О.Г. Опыт применения перфторана для лечения больных острым инфарктом миокарда // Тез. докл. IV Российского национального конгресса “Человек и лекарство”.- М.,1997.- С.132.

Черкасова О.Г. Отдаленные результаты клинического обследования больных инфарктом миокарда, в терапию которых был включен перфторан // Тез. докл. V Российского национального конгресса “Человек и лекарство”.-М.,1998.- С.535.

Черкасова О.Г. О возможности применения негемоглобинового переносчика кислорода- перфторана в остром периоде инфаркта миокарда // Актуальні питання експериментального використання баротерапії: І Українська науково-практична конференція з міжнародною участю: Тези доп.- Дніпропетровськ, 1995.- С.101.

Черкасова О.Г., Павленко А.Н., Виноградова Л.М., Пешехонова О.Н. К динамике сегмента ST у больных острым инфарктом миокарда // Актуальные вопросы медицины и биологии: Сб. ст. / ДГМА.- Днепропетровск, 1996.- Вып.7, ч.І.- С.101.

Черкасова О.Г. Функциональная активность симпато-адреналовой системы у больных острым инфарктом миокарда // Актуальные вопросы медицины и биологии: Сб. ст. /ДГМА. - Днепропетровск, 1997.- Вып. 9.- С.126.

Черкасова О.Г., Запольский С.В., Тарасенко В.А., Тимченко А.Н., Филиппенко О.Б. Особенности динамики креатинкиназы в зависимости от проводимой терапии // Актуальные вопросы медицины и биологии: Сб.ст. / ДГМА.- Днепропетровск, 1997.- Выпуск 9.- С.125.

Размещено на .ru