Особливості перебігу метаболічного синдрому, ускладненого хронічною хворобою нирок: можливості медикаментозного впливу - Автореферат

На сьогоднішній день метаболічний синдром (МС) розглядається як кардіоваскулярна проблема, оскільки з пяти основних факторів ризику серцево-судинних захворювань чотири, а саме - артеріальна гіпертензія, порушення вуглеводного обміну, абдомінальне ожиріння і дисліпопротеїдемія, - входять до його складу (Wijndaele К., Beunen G., 2006). Клінічна значущість уражень, обєднаних рамками синдрому, полягає в тому, що їх поєднання прискорює розвиток і прогресування атеросклеротичних судинних захворювань, які за оцінками експертів ВОЗ посідають перше місце серед причин смертності населення індустріально розвинутих країн (Kim S.H., Reaven G.M., 2004). Практично в 50% пацієнтів із даною проблемою МС характеризується наявністю чотирьох компонентів, переважно - артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, ожиріння і дисліпідемії (Reaven G.M., 2005). В останні роки в ряді досліджень показано, що компоненти МС, які є різноманітними проявами інсулінорезистентності, розглядаються як незалежні фактори ризику хронічної хвороби нирок (ХХН) (Retnakaran R., Cull C.A., 2006). Враховуючи багатогранність патогенетичних механізмів розвитку ураження нирок за умови наявності двох, трьох або чотирьох компонентів МС необхідним є диференційований підхід до вибору методів лікування в кожному окремому випадку.У залежності від компонентів МС хворих поділили на групи: І група - 42 хворих із АГ, порушенням вуглеводного обміну, ожирінням; ІІ група - 43 хворих із АГ, порушенням вуглеводного обміну, дисліпідемією; ІІІ група - 42 хворих із АГ, порушенням вуглеводного обміну, ожирінням, дисліпідемією. Хворі кожної з груп у відповідності до застосовуваного лікування були розділені на три підгрупи: пацієнти І-А, ІІ-А, ІІІ-А підгруп отримували базову терапію (антигіпертензивний середник (амлодипін), гіпоглікемізуючі препарати, статини, ацетилсаліцилову кислоту); І-В, ІІ-В, ІІІ-В підгруп - базову терапію в поєднанні з еналаприлом малеатом; І-С, ІІ-С, ІІІ-С підгруп - базову терапію в поєднанні з лозартаном калію. Для хворих ІІІ групи були характерними вищі показники САТ і ДАТ у порівнянні з показниками І (р<0,05) і ІІ (р<0,01) групи. Найважчі порушення вуглеводного обміну виявлено в ІІІ групі: НВА1с був вищим у порівнянні з таким же показником у І і ІІ групі (p<0,05); рівень базальної інсулінемії перевищував такий на 11,3% в І групі (p<0,05) і на 30% у ІІ групі (p<0,001); індекс HOMA-IR на 24,2% був вищий за аналогічний у І групі і на 39,2% у ІІ групі (p<0.01). Проаналізувавши вплив досліджуваних середників на кардіогемодинамічні параметри у хворих І групи, було встановлено, що через 3 міс під впливом базової терапії САТ і ДАТ зменшилися на 12,1% і 7,7% відповідно (р<0,01), при поєднанні з еналаприлом - на 18,8% і 12,2% (р<0,01), при поєднанні з лозартаном - на 17,7% (р<0,001) і 7,8% (р<0,01).У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичного завдання, яке полягало в клініко-патогенетичному обґрунтуванні доцільності і переваг застосування еналаприлу малеату і лозартану калію у хворих із різними компонентами МС, ускладненого ХХН. Наявність у структурі МС ожиріння обтяжувало його перебіг унаслідок максимально виражених інсуліно-і лептинорезистентності, показників АТ, ММЛШ, ІММЛШ та переважанням відсотку осіб із профілями АГ «Nondipper» і «Nightpeaker». Вектор зростання кардіоваскулярного ризику SCORE мав спрямованість - МС ІІІ група (АГ, ЦД, ожиріння, дисліпідемія) > МС ІІ група (АГ, ЦД, дисліпідемія) > МС І група (АГ, ЦД, ожиріння). При класичному МС рівень МАУ прямо сильно корелює з величиною САТ та з середньою силою з НВА1с, у той час як показник ШКФ зворотно з середньою силою корелює з рівнем лептину і КА та прямо з середньою силою - із рівнем еритропоетину. Ураження структурних компонентів нирок при формуванні ХХН залежить від тривалості МС і полягає в гетерохронному послідовному пошкодженні складових нефрона: спочатку приносної артеріоли, далі - фільтраційний барєр > мезангій > тубуло-інтерстицій із розвитком явищ дистрофії у гладких міоцитах артеріол, потовщення базальної мембрани, проліферації мезангію, гіалінозу, фокально-сегментарного склерозу.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичного завдання, яке полягало в клініко-патогенетичному обґрунтуванні доцільності і переваг застосування еналаприлу малеату і лозартану калію у хворих із різними компонентами МС, ускладненого ХХН.

1. Наявність у структурі МС ожиріння обтяжувало його перебіг унаслідок максимально виражених інсуліно- і лептинорезистентності, показників АТ, ММЛШ, ІММЛШ та переважанням відсотку осіб із профілями АГ «Nondipper» і «Nightpeaker».

2. Вектор зростання кардіоваскулярного ризику SCORE мав спрямованість - МС ІІІ група (АГ, ЦД, ожиріння, дисліпідемія) > МС ІІ група (АГ, ЦД, дисліпідемія) > МС І група (АГ, ЦД, ожиріння).

3. Формування ХХН при МС залежить від його структурних компонентів. Наявність в складі МС дисліпідемії є додатковим потужним фактором зниження функції нирок. При класичному МС рівень МАУ прямо сильно корелює з величиною САТ та з середньою силою з НВА1с, у той час як показник ШКФ зворотно з середньою силою корелює з рівнем лептину і КА та прямо з середньою силою - із рівнем еритропоетину.

4. Призначення лікувального комплексу, який включає блокатори кальцієвих каналів, гіпоглікемізуючі середники, статини і дезагреганти, недостатньо впливає на усунення кардіоваскулярного ризику та формування ХХН. Застосування медикаментозної блокади РААС у комплексному лікуванні хворих з МС, ускладненим ХХН, найбільш оптимально впливає на поліпшення кардіогемодинамічних параметрів (перебіг АГ, ремоделювання серця) і протидіє становленню ХХН. При наявності в структурі МС дисліпідемії більш ефективним був еналаприл; при ожирінні і його поєднанні з дисліпідемією - лозартан.

5. Ураження структурних компонентів нирок при формуванні ХХН залежить від тривалості МС і полягає в гетерохронному послідовному пошкодженні складових нефрона: спочатку приносної артеріоли, далі - фільтраційний барєр > мезангій > тубуло-інтерстицій із розвитком явищ дистрофії у гладких міоцитах артеріол, потовщення базальної мембрани, проліферації мезангію, гіалінозу, фокально-сегментарного склерозу. Тривале (не менше 3 місяців) застосування медикаментозної блокади РААС статистично достовірно поліпшує морфометричні показники нирок із переважним впливом на судинний компонент при застосуванні ІАПФ і, практично, на всі структури, при лікуванні АРАІІ.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При наявності МС, особливо при поєднанні АГ, ЦД, ожиріння та дисліпідемії, обовязковим слід вважати визначення сумарного кардіоваскулярного ризику та дослідження рівня МАУ. Для цього слід проводити визначення МАУ двічі на рік (із метою скринінгу - напівкількісним методом із використанням тест-смужок, для підтвердження - кількісним імунотурбидиметричним методом), а при її виявленні - розрахунок ШКФ (за формулою Cocroft-Gault або MDRD) із подальшим стадіюванням ХХН.

2. Хворим із МС і ХХН у лікувально-профілактичний комплекс слід обовязково включати медикаментозні середники, які здійснюють повноцінну блокаду РААС. Із цією метою необхідно використовувати препарати еналаприлу малеату (при наявності в структурі МС дисліпідемії) і лозартану калію (при наявності в структурі МС ожиріння) у загальноприйнятих дозах.

1. Козлова І.В. Морфологічна характеристика інтерстицію нирки при цукровому діабеті 2 типу / І.В. Козлова // Галицький лікарський вісник. - 2006. - Т. 13. - №4. - С.34-36.

2. Козлова І.В. Метаболічний синдром, ускладнений хронічною хворобою нирок: особливості функціонального стану нирок у хворих з різними компонентами метаболічного синдрому / І.В. Козлова // Галицький лікарський вісник. - 2008. - Т. 15. - №3. - С.42-46.

3. Козлова І.В. Порівняльна оцінка ренопротекторних властивостей антигіпертензивних середників у хворих з метаболічним синдромом, ускладненим хронічною хворобою нирок / І.В. Козлова // Галицький лікарський вісник. - 2008. - Т. 15. - №4. - С.19-22.

4. Козлова І.В. Метаболічний синдром, ускладнений хронічною хворобою нирок: особливості артеріальної гіпертензії у хворих з різними компонентами метаболічного синдрому / І.В. Козлова // Архів клінічної медицини. - 2008. - №2 (14). - С.37-40.

5. Козлова І.В. Хронічна хвороба нирок: патоморфологічні особливості нирок при метаболічному синдромі / І.В. Козлова // Львівський медичний часопис. - 2008. - Т. XIV. - №4. - С.24-28.

6. Глушко Л.В. Динаміка кардіогемодинамічних параметрів на тлі застосування антигіпертензивної терапії у хворих з метаболічним синдромом, ускладненим хронічною хворобою нирок / Л.В. Глушко, І.В. Козлова // Галицький лікарський вісник. - 2009. - Т. 16. - №1. - С.22-24. (Здобувачем зібрано матеріал, здійснено клініко-статистичний аналіз. Проф. Глушко Л.В. редагував висновки.)

7. Козлова І.В. Патоморфологія нирок при метаболічному синдромі / І.В. Козлова // Тези наукових доповідей Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання вікової анатомії та ембріотопографії». - Чернівці. - 2006. - С.37.

8. Козлова И.В. Морфологические изменения печени и почек при метаболическом синдроме / И.В. Козлова // Труды международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы морфологии». - Минск, Беларусь. - 2006. - С.78-79.

9. Козлова І.В. Хронічна хвороба нирок у пацієнтів з метаболічним синдромом: можливість ренопротекторного впливу гіпотензивних препаратів / І.В. Козлова // Матеріали Пленуму Української асоціації нефрологів. - Одеса. - 2007. - С.31.

10. Kozlova I. Diabetic kidney disease: pathomorphology features of kidneys (evidences of autopsy) / I. Kozlova // Abstracts of 10th Annual Meeting of Young Active Research. - Cologne, Germany. - 2008. - P.15.

11. Глушко Л.В. Оцінка кардіо-ренальних взаємозвязків у хворих з різними компонентами метаболічного синдрому, ускладненого хронічною хворобою нирок / Л.В. Глушко, І.В. Козлова // Матеріали ІХ національного конгресу кардіологів України. - Київ. - 2008. - С.103. (Здобувачем зібрано матеріал, проаналізовано результати. Проф. Глушко Л.В. редагував тези.)

12. Козлова І.В. Клінічне значення рівнів лептину у хворих з метаболічним синдромом, ускладненим хронічною хворобою нирок / І.В. Козлова // Матеріали науково-практичної конференції «Пріоритетні питання діагностики і терапії внутрішніх хвороб». - Харків. - 2008. - С.65.

13. Козлова І.В. Оцінка особливостей кардіогемодинамічних параметрів у хворих з різними компонентами метаболічного синдрому, ускладненого хронічною хворобою нирок / І.В. Козлова // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених «Медична наука: сучасні досягнення та інновації». - Харків. - 2008. - С.45-46.

14. Рацпропозиція №33/2617 від 28.05.09. Спосіб моделювання експериментального метаболічного синдрому / Л.В.Глушко, І.В.Козлова, І.О.Михайлюк, Л.С.Малофій, В.В.Василик. - Івано-Франківськ, 2009. - 5с. (Здобувачем і співавтором Василиком В.В. проведено експеримент. Аналіз результатів, редагування матеріалів і підготовка до друку - під керівництвом проф. Глушка Л.В., проф. Михайлюка І.О., доц. Малофія Л.С.).

Размещено на .ru