Особливості перебігу хронічного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку - Автореферат

Труднощі діагностики ХХН: необструктивного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку повязані зі збільшенням кількості латентних форм пієлонефриту, що нерідко виявляються лише на етапі зморщення нирок, приєднання артеріальної гіпертензії (АГ) та розвитку хронічної ниркової недостатності (ХНН) (Тиктинский О.Л., Калинина С.Н., 1996; Дударь И.А., 2001). При цьому, аналіз джерел інформації свідчить лише про поодинокі дослідження, присвячені особливостям ХХН: необструктивного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку. Незважаючи на значні успіхи у клінічній нефрології, невирішеними питаннями залишаються визначення ролі інволютивних змін у нирках як передумов розвитку інфекційного запального процесу, особливості клінічного перебігу, діагностики та сповільнення прогресування ХХН: необструктивного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку. За наявності сучасних методів дослідження зявилась можливість поглибленого вивчення означених питань, що сприятиме підвищенню ефективності діагностики та оптимізації лікувально-профілактичних заходів щодо ХХН: необструктивного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку. Вперше на підставі проведеного комплексного вивчення морфологічних передумов розвитку інфекційного запального процесу в нирках, особливостей клінічного перебігу та діагностики ХХН: необструктивного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку встановлено, що вікова перебудова у нирковій тканині, розпочинаючись на мікроциркуляторному рівні, порушує нормальні трофічні процеси, створюючи умови для хронізації інфекційного запального процесу в нирках, розвитку артеріальної гіпертензії та прогресування ХНН.Особливості клінічного перебігу ХХН: необструктивного пієлонефриту у 184 хворих похилого і старечого віку вивчали в залежності від тривалості захворювання: група 1 включала 36 пацієнтів із тривалістю захворювання до 1 року, група 2 - 83 пацієнти із тривалістю захворювання від 1 до 10 років та група 3 - 65 пацієнтів із тривалістю захворювання понад 10 років. Для цього на наступному етапі дослідження проведений гістометричний порівняльний аналіз тканинних структур нирки у 30 померлих: молодого і зрілого віку - (20-44 роки) - 10 осіб, середнього віку (45-59 років) - 10 осіб та похилого і старечого віку (?60 років) - 10 осіб, у яких за життя не було встановлено захворювань нирок. Для встановлення вікових характеристик структурно-функціонального стану нирок спостерігали 59 хворих на ХХН: необструктивний пієлонефрит у фазі загострення інфекційного запального процесу, що лікувалися у нефрологічному відділенні ПОКЛ впродовж 2004-2006 рр. Хворі відбиралися за принципом випадкової вибірки та були розподілені на три групи: до групи А увійшли 23 пацієнти віком 20-44 роки (середній вік 29,52±3,93 років), до групи В - 16 пацієнтів віком 45-59 років (середній вік 51,67±2,11 років) та до групи С - 20 пацієнтів віком ?60 років (середній вік 69,25±3,01 років). До контрольної групи II увійшли 100 пацієнтів віком 20-44 роки (середній вік 30,28 ± 1,63 років; 100 пацієнтів віком 45-59 років (середній вік 51,68 ± 0,81 років) та 100 пацієнтів віком ?60 років (середній вік 67,09 ± 1,09 років). Незважаючи на те, що доля пацієнтів похилого і старечого віку у структурі госпіталізованої захворюваності на ХХН: необструктивний пієлонефрит становила 15,6%, привертає увагу прогресивне зростання з віком тяжкості захворювання: якщо у віковій групі до 20 років питома вага ХХН: необструктивного пієлонефриту, що супроводжується АГ, не перевищувала 10%, то у віковій групі ?60 років дорівнювала 64,3%; якщо у хворих віком до 60 років у 84,7% випадків визначали ХХН I-II стадій, то у пацієнтів похилого і старечого віку переважала ХХН ІІІ-V стадій, складаючи 81,3% (табл.У дисертації подано теоретичне узагальнення і запропоновано нове розвязання актуальної наукової проблеми: удосконалення діагностики та ефективного моніторингу ХХН: необструктивного пієлонефриту в осіб похилого і старечого віку. З віком прогресивно зростає тяжкість захворювання: якщо у хворих віком до 60 років у 84,7% випадків визначали ХХН I-II стадій, то в осіб похилого і старечого віку переважала ХХН ІІІ-V стадій (81,3% випадків). У людей похилого і старечого віку спостерігаються специфічні зміни ниркових структур, зумовлені старінням, а саме: потовщення стінок судин гемомікроциркуляторного русла з віком (0,17 ± 0,03 мкм у осіб молодого та зрілого віку, 0,22 ± 0,02 мкм у осіб середнього віку та 0,26 ± 0,03 мкм в осіб похилого і старечого віку), що порушує нормальні трофічні процеси, викликаючи зменшення загальної кількості інтактних та збільшення кількості патологічно змінених ниркових тілець і зумовлює зниження у людей старших вікових груп резервних функціональних можливостей нирок. З віком частота позитивних результатів бактеріологічного дослідження нирок зростає з 40,0% (у віці 20-44 роки) до 100,0% (у віці ?60 років), що підтверджує існування бактеріальної транслокації з кишечника як фізіологічного явища у “практично здорових людей” та посилення цього процесу з віком. З вік

2. Основний зміст роботи