Особливості педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи - Автореферат

Руссо писав, що людина здатна до самовиховання у будь-якому віці і самовиховання є найважливішим засобом формування особистості і т.ін. Відповідно до Концепції державного стандарту початкової освіти дітей із психофізичними вадами допоміжна школа має створити умови для досягнення соціальної зрілості кожним учнем, розвитку їхніх здібностей, залучення до соціально-вартісної активної діяльності, формування системи знань, умінь, навичок та рис характеру, які уможливлюють їхнє повноцінне життя в соціальному середовищі. Керівництво самовихованням полягає у формуванні в учнів здатності до самовдосконалення, зокрема, у підвищенні рівня самоусвідомлення, стимуляції прагнення саморозвитку, засвоєнні його методів та прийомів, підвищенні рівня саморегуляції поведінки. Загальна гіпотеза: реалізація спеціального педагогічного керівництва самовихованням розумово відсталих підлітків у позакласній виховній роботі сприятиме зростанню особистісної зрілості учнів та підвищенню рівня їхньої здатності до самовиховання за умови впровадження у виховний процес педагогічної системи, яка: структурно і функціонально передбачає поетапну реалізацію цілей виховання за рахунок діагностики та керівництва процесом самовиховання учнів старших класів; Для розвязання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів, адекватних досліджуваному питанню, зокрема: теоретичні методи: методи аналізу (ретроспективний, порівняльний) для зіставлення та порівняння різних поглядів учених на досліджувану проблему, визначення напрямків дослідження та поняттєво-категоріального апарату; моделювання (розробка моделі педагогічної системи керівництва самовихованням розумово відсталих старшокласників); класифікація та систематизація теоретичних даних (стосовно умов, методів керівництва самовихованням); прогнозування, логічне узагальнення (висновки та рекомендації щодо педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи);З одного боку, маємо загально педагогічну тезу про те, що виховання не має сенсу, якщо воно не переходить у самовиховання, положення корекційної педагогіки про єдність цілей виховання нормальних та розумово відсталих учнів; а з іншого боку - уявлення про наявність значних, нібито нездоланних труднощів стимуляції до самовиховання розумово відсталих школярів. Проте, практикою та науковими дослідженнями у сфері спеціального виховання опосередковано можна спростувати наявність такої суперечності, оскільки, розробляючи проблеми ефективності виховної роботи у допоміжній школі, її принципів, методів, шляхів реалізації виховання розумово відсталих учнів так чи інакше вчені та практики виходять до самовиховання, хоча, можливо, цей термін і не вживається. Це зумовило постановку подальших завдань теоретико-експериментального дослідження, а саме: розробку діагностичної методики виявлення та вивчення здатності учнів старших класів допоміжної школи до самовиховання, а також розробку змісту та педагогічного забезпечення керівництва самовихованням розумово відсталих підлітків на основі врахування особливостей їхньої здатності до даного виду діяльності. У другому розділі - „Аналіз можливостей самовиховання розумово відсталих підлітків” - розкрито методику та результати констатуючого етапу дослідження, здійснено аналіз та оцінку здатності учнів старших класів допоміжної школи до самовиховання. Аналіз здатності учнів старших класів допоміжної школи до самовиховання свідчить про необхідність та доцільність розробки і запровадження спеціального педагогічного керівництва самовихованням у позакласній виховній роботі, метою якого буде підвищення рівня самоусвідомлення підлітків, стимулювання в учнів прагнення викорінити негативні та набути позитивних особистісних рис, забезпечення знань школярів про засоби самовдосконалення, підвищення рівня саморегуляції поведінки.Самовиховання є необхідним кінцевим результатом виховання та важливою умовою становлення особистості і полягає у вивченні та аналізі власної особистості; виділенні рис, які потребують корекції та удосконалення; безпосередній діяльності, спрямованій на самовдосконалення, яка здійснюється за допомогою вольового зусилля над собою. Вивчення методів, прийомів та груп дій по самовихованню, а також методів психолого-педагогічного впливу на учнів дозволило удосконалити класифікацію методів та прийомів самовиховання, розділивши їх на групи: І група методів та прийомів самовиховання, спрямованих на усвідомлення „я-реального”, ІІ група - методи та прийоми, спрямовані на саморегуляцію поведінки, ІІІ група - методи та прийоми, спрямовані на саморегуляцію почуттів. Наявність різних рівнів здатності учнів допоміжної школи до самовдосконалення доводить можливість позитивного ефекту від організації педагогічних заходів, спрямованих на стимуляцію їх до самовиховання. Зокрема, по завершенню формуючого експерименту в експериментальній групі (у порівнянні з контрольною групою) відбулись більш суттєві позитивні зміни, які полягають у: поглибленні знань підлітків про себ

1. Основний зміст дисертації