Особливості патогенезу та інтенсивної терапії токсикогіпоксичних і метаболічних порушень в критичних станах при отруєннях нейротропними речовинами (клініко-експериментальне дослідження) - Автореферат

Понад 60% госпіталізованих в токсикологічні стаціонари становлять хворі з отруєннями нейротропними препаратами, переважно з пригнічуючою дією на ЦНС (Лужников Е.А., Костомарова Л.Г., 2000) при середній лікарняній летальності 8,6% (Лужников Е.А., Остапенко Ю.Н., Суходолова Г.Н., 2001). Такі екстремальні стани, як шок, кома, колапс, є крайнім проявом токсичності і майже в 65% випадків являються причиною летальності в токсикогенну стадію отруєнь внаслідок гіпоксичних та метаболічних ускладнень (Ильяшенко К.К., 1997; Лужников Е.А.с соавт., 2001; Калмасон М.Л., 2001; Ливанов Г.А.с соавт., 2003, 2005). Припускають, що при отруєннях нейротропними речовинами розвиваються одночасні первинні порушення метаболічних шляхів в цитоплазмі та мітохондріях, гіпоксія, пригнічення циклу Кребса, оксигеназний шлях утилізації кисню, енергодефіцит, вільнорадикальні процеси (Голиков С.Н. с соавт., 1986; Лукьянова Л.Д., 1997; Лужников Е.А. с соавт., 2001; Ливанов Г.А. с соавт., 2002), які складають основу окисного стресу та порушення структурно-функціональної цілісності клітин (Арчаков А.И.,1975; Губский Ю.И., 2001; Ливанов Г.А.с соавт., 2005). Пошукам ефективних методів і препаратів для корекції гіпоксії та її наслідків при отруєннях в останні роки приділяється все більш пильна увага (Ильяшенко К.К., 1997; Лукьянова Л.Д., 2001; Калмасон М.Л., 2001; Ливанов Г.А.с соавт., 2005; Darzynkievich Z.et al., 1997). В звязку з цим розробка методів лікування для відновлення енергокисневого забезпечення з використанням засобів, які здатні оптимізувати тканинну утилізацію кисню та субстратів окиснення для збереження життя в екстремальних станах, є надто актуальною (Усенко Л.В. с соавт., 1986, 2000, 2004; Лужников Е.А. с соавт., 2001; Калмасон М.Л., 2001; Ливанов Г.А. с соавт., 2002, 2005), але неможлива без розкриття патогенетичних механізмів метаболічних порушень в токсикогенну стадію отруєнь.Оксибутират натрію, натрія сукцинат і бемітил вводили в дозі 100 мг/кг, цитохром С по 5 мг/кг, внутрішньочеревно, одноразово, через 30 хвилин після отруєнь хлорофосом і через 60 хвилин після отруєнь фенобарбіталом. Неліковані тварини (контроль) через 2 години після отруєння фенобарбіталом втратили рухомість, не реагують на больові, звукові та світлові подразнення, дихання за агональним типом, брадикардія, вольтаж шлуночкового комплексу знизився на 50%, біохімічні ознаки цитолізу, гіпобіотичний стан (температура тіла 29-28°С), декомпенсований дихальний та метаболічний ацидоз і загибель через 3 години. У тварин, лікованих ГОМК, через 2 години після отруєння і через годину після введення препарату дихання більш глибоке, збільшились частота серцевих скорочень та вольтаж шлуночкового комплексу. У тварин, яких лікували оксибутиратом натрію, через 15 хвилин припинялись судоми, дихання стає рівним та частішим; через 30 хвилин щури проявляли рухову активність, зберігали стійку позу і спостерігався тільки дрібний тремор, гіперсалівація та екзофтальм, нормалізувався КЛС крові, достовірно знизився рівень АЛТ, всі щури залишились живими. Час експозиції отрути становив 16,9±2,8 годин при отруєннях ПЛП та 9,1±2,62 годин при отруєннях ФОС.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми - лікування гострих тяжких отруєнь нейротропними речовинами, що дозволило розробити новий концептуальний підхід до відновлення енергокисневого статусу та запобіганню його порушень. Визначено роль цілеспрямованої фармакокорекції токсикометаболічних порушень в комплексі інтенсивної терапії; розроблені, в залежності від виду отруєння, тяжкості стану та категорії порушень енергокисневого статусу патогенетично обгрунтовані програми інтенсивної терапії, що дозволило поліпшити результати лікування хворих з гострими тяжкими отруєннями психолептиками та фосфорорганічними сполуками. Екстракція кисню при отруєннях ПЛ залишається достовірно зниженою до виходу з критичного стану, в той час як при отруєннях ФОІ, в порівнянні, достовірно підвищеною при компенсованому шоку і недостовірно зниженою при декомпенсованому. Токсикогіпоксичний стан спричиняє часову послідовність розвитку функціонально-метаболічних порушень у клітинах, які розпочинаються достовірною активацією ключових мітохондріальних дегідрогеназ лімфоцитів в перші 6-12 годин, а продовження та (або) посилення тяжкості стану призводить до достовірного зниження (на 51%) активності мітохондріально-ферментного комплексу і біоенергетичної гіпоксії II ступеня при декомпенсованому екзотоксичному шоку. При декомпенсованому шоку в наступні 12-24 години достовірно знижується концентрація ТФ (на 20 %) і активність каталази (на 35 %) при переважному зростанні малонового діальдегиду (в 2 рази) і зменшенні концентрації дієнових конюгатів (в 1,9 разів), що на фоні порушення окисно-відновних процесів не може забезпечити утилізації кінцевих продуктів ПОЛ ані в оксигеназних, ані в оксидазних процесах і вказує на стадію декомпенсації біоенергетичної гіпоксії та передумову розвитку “оксидазного стресу”.

Основний зміст роботи

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми - лікування гострих тяжких отруєнь нейротропними речовинами, що дозволило розробити новий концептуальний підхід до відновлення енергокисневого статусу та запобіганню його порушень. Цей підхід виявляється в розкритті механізмів формування метаболічних наслідків токсикогіпоксичного стану, як патогенетичної бази розвитку критичного стану.

Проведено комплексне дослідження значення порушень кисневого режиму, церебрального кровотоку, активності мітохондріальних дегідрогеназ лімфоцитів, пероксидазних процесів та інтенсивності метаболізму в патогенезі клітинного енергодефіциту та структурно-функціональних ушкоджень. Визначено роль цілеспрямованої фармакокорекції токсикометаболічних порушень в комплексі інтенсивної терапії; розроблені, в залежності від виду отруєння, тяжкості стану та категорії порушень енергокисневого статусу патогенетично обгрунтовані програми інтенсивної терапії, що дозволило поліпшити результати лікування хворих з гострими тяжкими отруєннями психолептиками та фосфорорганічними сполуками.

1. Гострі отруєння ПЛП та ФОІ, ускладнені екзотоксичним шоком, супроводжуються розвитком біоенергетичної гіпоксії, головними чинниками якої є низька продуктивність серця, артеріальна гіпоксемія, пригнічення ключових мітохондріальних дегідрогеназ та порушення тканинної утилізації кисню. Екстракція кисню при отруєннях ПЛ залишається достовірно зниженою до виходу з критичного стану, в той час як при отруєннях ФОІ, в порівнянні, достовірно підвищеною при компенсованому шоку і недостовірно зниженою при декомпенсованому. Загальне споживання кисню залишається патологічно низьким і зростає пропорційно зі збільшенням транспортування кисню в діапазоні від 280 до 650 мл/хв/м2. Гострі ОНР мають гемоглобінінактивуючу дію і знижують кисневу ємкість крові (КЄК) на 10-16 %, яка посилюється легеневою, гемодинамічною та тканинною гіпоксією. Істинну КЄК віддзеркалюють прямі методи визначення кількісного вмісту кисню в крові.

2. Токсикогіпоксичний стан спричиняє часову послідовність розвитку функціонально-метаболічних порушень у клітинах, які розпочинаються достовірною активацією ключових мітохондріальних дегідрогеназ лімфоцитів в перші 6-12 годин, а продовження та (або) посилення тяжкості стану призводить до достовірного зниження (на 51%) активності мітохондріально-ферментного комплексу і біоенергетичної гіпоксії II ступеня при декомпенсованому екзотоксичному шоку.

3. У хворих із компенсованою стадією шоку в перші 6-12 годин, при активації ПОЛ, достовірно зростає концентрація токоферолу (ТФ) та каталази, що підтримує рівновагу в системі ПОЛ/АОС. При декомпенсованому шоку в наступні 12-24 години достовірно знижується концентрація ТФ (на 20 %) і активність каталази (на 35 %) при переважному зростанні малонового діальдегиду (в 2 рази) і зменшенні концентрації дієнових конюгатів (в 1,9 разів), що на фоні порушення окисно-відновних процесів не може забезпечити утилізації кінцевих продуктів ПОЛ ані в оксигеназних, ані в оксидазних процесах і вказує на стадію декомпенсації біоенергетичної гіпоксії та передумову розвитку “оксидазного стресу”.

4. Гострі отруєння ПЛП, ускладнені токсичною комою I-II ст. у 82,5% обстежених хворих супроводжуються зниженням у 1,8 разів обємної швидкості мозкового кровотоку і в 15% - підвищенням; дисоціацією тонусу артеріального та венозного русел мозку з погіршенням венозного відтоку крові, активною його гіперемією та клітинною гіпоксією у всіх обстежених. Застосування нейрометаболічної корекції в програмі інтенсивної терапії сприяє більш ранньому відновленню церебрального кровотоку, зменшує тривалість коматозного стану (на 21%) і недостатність ЕКС трансформується в дисфункцію.

5. Критичність порушень енергетичного статусу при отруєннях ПЛП у стадії компенсації шоку становить 36,8±4,0 % і 56,0±5,6 % при декомпенсованому; при отруєннях ФОІ відповідно 22,5±6,1 % та 48,7±6,3 %. Визначено 5 категорій порушень ЕКС при ОНР в залежності від стадії шоку. Виражена дисфункція енергокисневого статусу (ЕКС) при компенсованому шоку ускладнюється біоенергетичною гіпоксією I ступеня, а недостатність ЕКС при декомпенсованому шоку - біоенергетичною гіпоксією II ступеня. При досягненні стадії резистентності загального адаптаційного синдрому усувається гіпоергоз і ефективні рівні енергокисневого забезпечення достовірно не відрізняються.

6.Смертельні отруєння щурів хлорофосом чи фенобарбіталом супроводжуються значним порушенням киснезабезпечення тканин, активацією цитолітичних процесів і ушкодженням ультраструктури мітохондрій гепатоцитів, розвитком гіпобіотичного стану. Застосування метаболічних антигіпоксантів та переносників електронів дихального ланцюжка мітохондрій (цитохрому С, ГОМК, сукцинату натрія, бемітилу) забезпечує більш сприятливий перебіг інтоксикації, знижує тяжкість функціонально-метаболічних порушень, збільшує тривалість життя та виживання тварин і вказує на доцільність їх використання в клінічній практиці.

7. Вірогідно значимий лікувальний ефект при отруєннях психолептиками проявляє цитохром С, а при отруєннях ФОІ -оксибутират натрію. Захисна дія застосованих препаратів обумовлена зниженням тяжкості токсикометаболічних порушень та клітинних пошкоджень. Отримані дані доповнюють уявлення про здатність послаблювати метаболічні наслідки токсикогіпоксичного стану шляхом підтримки енергопродукції в системі мітохондріального окисного фосфорилювання.

8. Головною ланкою у формуванні метаболічної адаптивно-компенсаторної реакції на гостру хімічну травму є інтенсивність та спряженість енергокисневого обміну. Досягнення відповідності між кисневою потребою і надходженням кисню до клітин забезпечує адекватний енергетичний обмін і спряженість прооксидантних і антиоксидантних процесів на етапах адаптаційної структурно-метаболічної перебудови. Перфузійно-екстрактивні показники (ІТО2, ІСПО2, КУО2) є основними критеріями у визначенні спрямованості та формуванні метаболічної адаптації.

9. Ефективними рівнями кисневого забезпечення, досягнення яких необхідно в перші 6-12 годин інтенсивної терапії для подальшого відновлення енергокисневого статусу і трансформації в стадію резистентності, являються: ІСПО2>156мл/хв/м2; ІТО2>575мл/хв/м2; АВРО2>41мл/л ; КУО2>0,25 ; CVO2>115 мл/л; САО2>156мл/л. Достовірна та прогностично значуща різниця показників кисневого балансу серед хворих основної та контрольної груп спостерігається в динаміці через 18-24 години з початку проведення інтенсивної терапії. Найбільш інформативними є ІТО2, ІСПО2, КУО2, ІСТТО2.

10. Головним механізмом компенсації редукованого ТО2 на етапі протишокової терапії залишається підвищення серцевого викиду та оксигенації крові в легенях. Протишокова терапія вважається ефективною, коли збільшення ТО2 достатньо для досягнення максимального, незалежного від ТО2, споживання кисню. Диференційоване застосування програм фармакометаболічної корекції в умовах нормалізації транспортування кисню забезпечує відновлення його утилізації (достовірно зростає СПО2, КУО2, АВРО2), зниження інтенсивності ПОЛ, підвищення рівня токоферолу та активності каталази і веде до зниження тяжкості метаболічних наслідків токсикогіпоксичного стану. Ефективність терапії забезпечується реактивацією окисно-відновних процесів та ліквідацією клітинного енергодефіциту з переходом структурно-функціональних систем до нового стаціонарного стану, який розширює межі резистентності до гострої хімічної травми.

11. Реалізація розроблених програм фармакометаболічної корекції зменшує в 1,5 рази тривалість коматозного стану, кількість легеневих ускладнень на 21 %, забезпечує виключення летальності при компенсованому шоку і зниження на 22,9% при декомпенсованому шоку.

Практичні рекомендації

1.Оцінку порушень енергокисневого статусу у хворих в критичних станах при ОНР необхідно проводити з метою запобігання та зниження тяжкості тосикогіпоксичних ускладнень.

2.Для оцінки токсикометаболічних порушень доцільно використовувати клінічні категорії енергокисневого дисгомеостазу: дисфункція енергокисневого статусу помірна та виражена (ЕКС 16-32%); недостатність ЕКС компенсована та некомпенсована (33-60%); неспроможність ЕКС(НСЕКС>61%).

3. При отруєннях психолептиками з вираженою дисфункцією та компенсацією енергокисневого статусу, які виявлені у хворих з компенсованим шоком та токсичною комою 1-2 ст, після відновлення тканинної перфузії, церебрального перфузійного тиску та легеневого газообміну на фоні проведеної крапельної інфузії дофаміну (допаміну) 2 -5 мкг/кг/хв та 3-5 мкг/кг тренталу в інтенсивну терапію включати I варіант упереджувальної фармакометаболічної корекції: пірацетам довенно (болюсно і крапельно) в зростаючих дозах від 80 до 160 мг/кг в першу добу; цитохром С (цитомак) довенно крапельно в дозі 0,3-0,5 мг/кг в перші 6 годин ІТ з наступним введенням через 8-12 годин; нікотинамід в дозі 1,5-2 мг/кг кожні 6 годин в першу добу та рибофлавін-мононуклеотид довенно в дозі 20-30мг/добу ; кокарбоксилазу по 100 мг 2 рази; піридоксин довенно крапельно в середньодобовій дозі 6-9 мг/кг; рибоксин болюсно довенно, повільно в середньодобовій дозі 10 мг/кг; дексазон в дозі 0,1-0,15 мг/кг; при збереженій сечовидільній та концентраційній функції нирок призначати 4% розчин глутаргіну по 50 мл (2г) в 150 мл 0,9% NACI довенно з швидкістю 60-80 крапель/хв.; корекцію глікемії проводили щляхом введення інсуліну довенно при глікемії більше 6,0 ммоль/л.

4. II варіант застосовувати при декомпенсації енергокисневого статусу: при цьому I варіант підсилюється підвищенням дози допаміну до 7-12 мкг/кг/хв.; пірацетаму від 160 до 200 мг/кг/добу; нікотинаміду до 3-4 мг/кг через 6 годин на добу; глутаргіну до 6-8 г (150-200 мл 4% розчину) за рахунок 3-х разової інфузії розчину; дексазону до 0,17-0,25 мг/кг в перші 6-12 годин інтенсивної терапії.

5. III варіант. При отруєннях ФОІ з вираженою дисфункцією та компенсацією енергокисневого статусу, які виявляються при компенсованому шоку в 2 стадію отруєнь (гіперкінезів та судом), окрім специфічної антидотної терапії, застосовується фармакометаболічна корекція: розпочинати безперервну довенну інфузію оксибутирату натрія в першу годину в дозі 60-80 мг/кг з додаванням 100 - 200 мг тіопенталу натрія на фізіологічному розчині NACI, а в наступні години першої доби по 10-15 мг/кг ГОМКУ разом з сибазоном в дозі 40-80 мг/добу. Сумарна доза ГОМКУ не перевищує 20 г/добу. При збереженні спонтанного дихання темп інфузії корегується таким чином, щоб не пригнічувалась його функція; на фоні проведеної крапельної інфузії 3- 5 мг/кг тренталу призначався цитохром С (цитомак) довенно крапельно в дозі 0,3-0,5 мг/кг в перші 6 годин ІТ з наступним введенням через 8-12 годин; кокарбоксилазу по 100 мг 2 рази; піридоксин довенно крапельно в середньодобовій дозі 6-9 мг/кг; рибоксин болюсно довенно, повільно в середньодобовій дозі 10 мг/кг; дексазон в дозі 0,1-0,15 мг/кг;

6. IY варіант. При отруєннях ФОІ з декомпенсацією енергокисневого статусу, яка виявлена в II-III стадію отруєнь, хворим, як правило, проводиться ШВЛ і III варіант фармакометаболічної корекції доповнюється призначенням: глутаргіну до 6-8 г (150-200 мл 4% розчину) за рахунок 3-х разової інфузії розчину; енергетичного розчину (20% глюкоза 400,0 36 од.інсуліну КСІ 7,8% - 15,0 MGSO4 25% - 10,0) під контролем глікемії < 6,0 ммоль/л; дексазону до 0,17-0,25 мг/кг в перші 6-12 годин інтенсивної терапії.

7. Врахування категорії порушень ЕКС при ОНР дозволяє застосовувати упереджувальну ІТ при наростанні тяжкості стану і погрозі розвитку більш тяжких метаболічних наслідків токсикогіпоксичного стану.

1. Лисенко В.Й. Метаболічна корекція токсикогіпоксичних порушень при гострих тяжких отруєннях ФОС // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Можаєва. - 2005.- №3. - С. 86-89.

2. Звєрєв В.В., Черемський А.П., Лисенко В.Й. Енергетичний статус організму, як критерій для розрахунку мінімально необхідного обєму інфузій в критичних станах //Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Можаєва. - 2005. -№2. - С.101-103.

3. Лисенко В.Й., Звєрєв В.В. Токсикогіпоксичні стани і вільнорадикальне окиснення при гострих тяжких отруєннях психолептиками // Проблеми медичної науки та освіти. - 2005. - №2. - С. 42-45. Автором проведено дослідження, обговорені результати дослідження та написана стаття.

4. Лисенко В.Й. Особливості тканинного дихання та активності мітохондріальних дегідрогеназ лімфоцитів при гострих отруєннях нейротропними речовинами // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Можаєва. - 2004.-№4. - С.72-75.

5. Звєрєв В.В., Черемський А.П., Лисенко В.Й. Інтегративний підхід до планування інфузійної терапії у хворих в критичних станах //Патологія: Наук.-практич. медичний журнал. - 2005. - Том 2, №2. - С.45-47. Автор особисто проводив лікування, обстеження, часткове написання статті.

6. Лисенко В.Й., Звєрєв В.В., Карамушко І.В., Петренко В.П.,Соловей А.М., Камалов О.А., Кабардинська Н.Д., Личко Н.Б., Грамович В.І. Реосорбілакт в комплексній корекції гемокоагуляції при гострих отруєннях нейротропними препаратами. // Гематологія і переливання крові.- 2004.- Вип.32, Ч.1.- С.239-242. Автором особисто проведене дослідження гемокоагуляції, призначення корекції, написання статті.

7. Лисенко В.Й. Корекція нейромедіаторних порушень та мозкового кровотоку при токсикогіпоксичних комах // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія.-2001. - №2 (д). - С.64-66.

8. Лысенко В.И., Гнатив В.В. Обоснование применения антигипоксантов при острых отравлениях барбитуратами // Лекарства- человеку. - 2001.- Т. XV, № 1-2. - С.337-340. Автором особисто обгрунтовано застосування препаратів, проведено забір крові для дослідження, написана стаття.

9. Лисенко В.Й. Корекція кисневотранспортної функції крові та мозкового кровотоку при токсикогіпоксичних комах // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2001. - №1. - С. 165-167.

10. Лысенко В.И. Определение вида и оценка степени гипоксии в критических состояних // Проблеми медичної науки та освіти. - 2002. - №1. - С.32-34.

11. Лисенко В.Й. Фармакологічна корекція церебральної недостатності при тяжких отруєннях психотропними препаратами // Лекарства- человеку. - 2002. -Т.XVII, № 2. - С.156-159.

12. Лысенко В.И. Доставка и потребление кислорода в оценке тканевой перфузии и ее коррекции при химической травме // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія.- 2000. - Т.1(д). - С.179-181.

13. Зверев В.В., Лысенко В.И., Гринишин О.П., Кабардинская Н.Д. Инфузионно-трансфузионная терапия при экзотоксическом шоке //Науковий вісник Ужгородського університету. - 1999. - Вип.8 . - С.63-64. Автором особисто узагальнені результати власних досліджень, обговорені результати.

14. Лысенко В.И. Оценка и определение эффективного кислородного обеспечения в критических состояниях // Проблеми медичної науки та освіти. - 1999.-№2. - С.73-74 и 78.

15. Зверев В.В., Лысенко В.И., Цымбал И.А., Черемской А.П. Оптимизация инфузионной терапии при острых экзотоксикозах с гепатоцеребральной и гепаторенальной недостаточностью // Гематологія і переливання крові. - 2004. - Вип.32, Ч.1. - С.212-214. Автор особисто проводив лікування, обстеження, часткове написання статті.

16. Лисенко В.Й. Оксибутират натрію в інтенсивній терапії тяжких отруєнь ФОС // Лекарства- человеку. - 2002 . - Т.XVII, №1. - С.246- 248.

17. Лысенко В.И., Гнатив В.В. Эффективность антигипоксантов в лечении острых отравлений ФОИ // Современные проблемы токсикологии.- 2003. - №1.- С.88-90. Автором особисто обгрунтовано вибір антигіпоксантів та написана стаття.

18. Зверев В.В., Лысенко В.И., Редькин В.Г., Серебрякова Т.Н. Профилактика и коррекция органных и метаболических нарушений у больных с острыми экзотоксикозами // Проблеми медичної науки та освіти. - 1999. - №1.- С.68-72. Автором особисто обстежувались хворі, проводився забір крові для досліджень та призначалось лікування, проведена статистична обробка.

19. Лисенко В.Й., Карамушко І.В., Петренко В.П.,Соловей А.М., Камалов О.А., Кабардинська Н.Д., Мегера В.Е. Ефективність глутаргіну при гострій печінковій недостатності у токсикологічних хворих // Лекарства человеку.- 2002. - Т.XVII, №3. - С.253-257. Автор особисто приймав участь в обстеженні та лікуванні хворих, проведенні статобробки, написав статтю.

20. Лисенко В.Й. Клиническая оценка кислородного долга при экзотоксическом шоке //Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2003. - №2-д. - С.51-53.

21. Лисенко В.Й. Особливості корекції системної та церебральної гемодинаміки при токсикогіпоксичних енцефалопатіях // Український журнал екстремальної медицини ім.Г.О.Можаєва. - 2003. -№4. - С.59-62.

22. Лисенко В.Й., Карамушко І.В., Соловей А.М., Камалов О.А., Мегера В.Е., Кабардинська Н.Д. Корекція гемодинамічних порушень при гострих отруєннях нейротропними препаратами //Лекарства-человеку. - 2003. - Т.XVIII, №1.- С.114-117. Автор особисто проводив лікування хворих, проводив дослідження, написання статті.

23. Лисенко В.Й. Аналіз респіраторних ускладнень при проведенні штучної вентиляції легень у хворих з отруєннями фосфорорганічними сполуками // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О.Можаєва. - 2004. - №2. - С.34-37.

24. Лисенко В.Й. Нові принципи корекції метаболічного дисгомеостазу при токсикогіпоксичних комах // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2004. - №3. - С.95-96.

25. Лисенко В.Й. Глутаргін в профілактиці та корекції гострої токсичної гепатопатії: Методичні рекомендації. - Київ, 2003. - 15 с.

26. Аркатов В.А., Лысенко В.И. Реакции гемокоагуляции в критических состояниях и ее коррекция: Учебное пособие. - М.: ЦОЛИУВ, 1989. - 107с. Автором особисто підібрана та проаналізована наукова література, написано розділ “Физиология гемостаза”, “Лабораторные методы исследования состояния гемокоагуляции”, “Синдром диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови”, “Предтромботические состояния и тромбоэмболические осложнения”, “Профилактика тромбоэмболических осложнений и консервативное лечение тромбоэмболии легочной артерии”.

27. Аркатов В.А., Гнатив В.В., Лысенко В.И. Антигипоксанты в лечении острых отравлений барбитуратами // Фармакодинамика современных лекарственных средств, применяемых в клинической анестезиологии и реаниматологии: Сб. науч. трудов ХМИ. - Харьков,1988. - С.60-63. Автором проведено лікування та обстеження хворих, часткове написання статті.

28. Зверев В.В., Лысенко В.И. Профилактика нарушений барьерной функции легких путем проведения дезагрегантной и антикоагулянтной терапии. Информационное письмо МОЗ.- Киев, 1986.- 2 с. Автор особисто проводив дослідження та статистичну обробку результатів лікування.

29. Аркатов В.А., Арцыбушев Ю.Н., Лысенко В.И., Гнатив В.В. Краниоцеребральная гипотермия и оксибутират натрия в комплексном лечении гипоксических ком при острых отравлениях // Тезисы II Всесоюзной конференции “Биоантиоксидант”. - Черноголовка, 1986. - Том II. - С.111-112. Автор особисто запропонував використовувати ГОМК в лікуванні та написав доповідь на конференцію.

30. Аркатов В.А., Порохняк Л.А., Рогожин Б.А., Журавлева Л.В., Лысенко В.И., Гнатив В.В. Антиоксидантная и гепатозащитная активность антигипоксических средств //Тезисы II Всесоюзной конференции “Биоантиоксидант”. - Черноголовка, 1986. - Том I. - С.97-98. Автор особисто проаналізував наукову літературу та результати дослідження.

31. Арцыбушев Ю.Н., Лысенко В.И. Профилактика “постнаркотической абстиненции головного мозга” // Тезисы научной конференции молодых ученых УИУВ. - Харьков, 1986. - С. 37-38. Автором визначена мета дослідження, написані тези.

32. Лысенко В.И., Гнатив В.В. Вид и степень гипоксических нарушений в декомпенсированной фазе екзотоксического шока //Тезисы областной конференции молодых ученых медиков. - Харьков,1987. - С. 39-40. Автор проаналізув результати досліджень і запропонував їх визначення.

33. Цицер Ф.Х., Лысенко В.И. Влияние оксигенированных сорбентов на кислородный бюджет организма при гемокарбоперфузии // V республиканский съезд анестезиологов-реаниматологов. - Ворошиловрад,1988. - С.427-428. Автор запропонув мету дослідження та узагальнив результати.

34. Аркатов В.А., Лысенко В.И., Гнатив В.В., Арцыбушев Ю.Н Критерии тяжести и прогноза экзотоксического шока // IV Всесоюзный съезд анестезиологов и реаниматологов. - Одесса, 1989. - С.302-303. Автор особисто проводив дослідження і повідомив результати роботи на зїзді.

35. Лысенко В.И., Гнатив В.В. Антиоксиданты и антигипоксанты в комплексном лечении тяжелых отравлений ФОС // Материалы научно-практической конференции молодых ученых медиков. - Харьков, 1989.- С. 82-83. Автором проведено лікування та обстеження хворих, часткове написання статті.

36. Zverev V.V., Lysenko V.I. Pecularities of respiratry in exotoxic coma.//Central nervus system and postresustitation pathology of organism. - Moscow, 1989. - C.225. Автор провів лікування хворих, часткове написання статті

37. Аркатов В.А., Зверев В.В., Лысенко В.И., Петренко В.П., Цицер Ф.Х. Профилактика и интенсивная терапия отрой печеночной недостаточности при отравлениях // Тезисы докладов ІІІ научно-практической конференции анестезиологов и реаниматологов Молдовы. - Кишинев, 1990. - С.110-111. Автор особисто провів дослідження хворих, статистичну обробку та обговорення результатів.

38. Зверев В.В., Лысенко В.И., Петренко В.П. Особенности интенсивной терапии больных гипоксическими комами //Материалы ІІ съезда анестезиологов и реаниматологов Беларуси. - Минск,1991. - С.97-98. Автор провів лікування хворих, статистичну обробку та обговорення результатів.

39. Лысенко В.И., Зверев В.В. Оценка адаптационных реакций кислородтранспортной системы в критических состояниях //Актуальные проблемы анестезиологии и интенсивной терапии: Международная конференция. - Донецк, 1993. - С.77. Провів аналіз досліджень та написання статті.

40. Зверев В.В., Лысенко В.И. Особенности клиники и фармакотерапии ФОИ. // Материалы международной научно-практической конференции по организации неотложной помощи. - Одесса,1993. - С.87-88. Автор особисто проводив лікування хворих та статистичну обробку результатів дослідження.

41. Зверев В.В., Лысенко В.И., Соловей А.Н. Особенности фармакологической коррекции при экзотоксической коме у подростков //Материалы съезда детских анестезиологов Украины. - Запорожье, 1995. - С.74-75. Автор особисто брав участь в обстеженні та лікуванні хворих, обговоренні результатів роботи.

42. Лысенко В.И. Нарушения кислородного снабжения при тяжелых экзотоксикозах // Матеріали ІІ національного конгресу анестезіологів України. - Харків,1996. - С.225-226.

43. Лысенко В.И. Фармакологическая коррекция нейромедиаторных и метаболических нарушений при барбитуровой коме // Матеріали ІІ національного конгресу анестезіологів України. - Харків, 1996. - С.226.

44. Лысенко В.И. Энергетическое состояние лимфоцитов при тяжелых отравлениях //Матеріали ІІ національного конгресу анестезіологів України. Харків,1996.- С.226 - 227.

45. Лысенко В.И. Профилактика респираторного дистресс-синдрома при экзотоксическом шоке // Матеріали 2 національного конгресу анестезіологів України. - Харків,1996. - С.227.

46. Лысенко В.И. Определение эффективного уровня кислородного обеспечения в критических состояниях // Матеріали 2 національного конгресу анестезіологів України. - Харків,1996. - С.200.

47. Зверев В.В., Анищук В.П., Лысенко В.И. Влияние фактора времени на эффективность детоксикационной терапии при острых экзотоксикозах //Матеріали ІІ національного конгресу анестезіологів України. - Харків, 1996. - С.221-222. Автор особисто провів аналіз результатів дослідження та їх статистичну обробку.

48. Зверев В.В., Лысенко В.И., Редькин В.Г., Серебрякова Т.Н. Особенности фармакологической коррекции, интенсивной терапии нейромедиаторных и метаболических нарушений при экзотоксической коме // IX Всеросийская научная конференция “Актуальные вопросы анестезиологии и реаниматологии”. - Санкт-Петербург, 1998. - С 59-60. Автором особисто проведені обстеження та узагальненя результатів,.написання статті.

49. Лысенко В.И. Динамика доставки и потребления кислорода в оценке тканевой гипоксии и ее коррекции при экзотоксическом шоке // Актуальные вопросы гастроэнтерологии и эндокринологии: Сб. науч. работ, посвященный 100-летию городской клинической больницы №2 и 75-летию кафедры хирургии и проктологии ХМАПО. - Харьков, 2000. - С.173-174.

50. Лисенко В.И., Камалов О.А., Соловей А.М., Карамушко И.В., Виноградов В.В. ГОМК в комплексе метаболической коррекции при тяжелых отравлениях ФОИ // Актуальные вопросы гастроэнтерологии и эндокринологии: Сб. научных работ, посвященный 100-летию городской клинической больницы №2 и 75-летию кафедры хирургии и проктологии ХМАПО. - Харьков, 2000. - С.176. Автор особисто проводив дослідження та написання статті.

51. Лисенко В.И., Лисица В.Г., Червякова Л.А., Петренко В.П., Соловей А.Н. Коррекция нейромедиаторных и метаболических нарушений при экзотоксической коме //Актуальные вопросы гастроэнтерологии и эндокринологии: Сборник научных работ, посвященный 100-летию городской клинической больницы №2 и 75-летию кафедры хирургии и проктологии ХМАПО. - Харьков, 2000.- С.174. Автор особисто проводив лікування хворих та аналіз результатів, написання статті.

52. Лисенко В.Й., Звєрєв В.В., Карамушко І.В. Глутаргін в профілактиці та лікуванні гострої токсичної гепатопатії при отруєннях // Глутаргін - нові принципи фармакотерапії захворювань печінки: Зб. робіт науково-практичної конференції . - Харків, 2003. - С.111-115. Автор особисто провів аналіз результатів досліджень, написання статті.

53. Лысенко В.И. Действие субстратных антигипоксантов в условиях модели экзотоксического шока //Анестезиологическое обеспечение и интенсивная терапия критических состояний: Тезисы докладов V съезда анестезиологов-реаниматологов республики Беларусь. - Минск, 2004. - С.90-91.

54. А.с. 1673041 СССР МКИ 5А61В 5/00. 10/00. Способ диагностики гипоксии: / В.В. Гнатив и В.И.Лысенко (СССР) - Заявлено 16.02.88; Опубл. 30.08.91, Открытия. Изобретения. - 1991.-№ 32. Автор особисто брав участь у розробці способу діагностики інтегрального показника кисневої недостатності.

55. Патент № 55875 А Україна, МКИ 7 А61К31/02. Спосіб лікування отруєнь, викликаних фосфорорганічними сполуками / Лисенко В.Й.- №2002075811; Заявлено 15.07.2002; Опубл. 15.04.2003. Бюл.№ 4.