Особливості патогенезу та клінічного перебігу хронічних гастродуоденальних захворювань і розробка реабілітаційно-профілактичних заходів для дітей, які проживають в регіонах з підвищеним вмістом фтору - Автореферат

Розробка реабілітаційно-профілактичних заходів при хронічних гастродуоденальних захворюваннях у дітей, які проживають в умовах підвищеного вмісту фтору у питній воді, з урахуванням особливостей патогенезу та клінічного перебігу. Діти були розподілені на дві групи: І групу склали діти, які мешкали у регіонах, де вміст фтору у питній воді не перевищував норму (до 1,5 мг/л); до ІІ групи увійшли діти, які постійно вживали питну воду з підвищеним вмістом фтору (більше 1,5 мг/л). Основною морфологічною ознакою ХГ дітей, які вживають підвищені концентрації фтору, були атрофічні зміни, які мали місце у 5 дітей (17,86±17,13%); серед дітей І групи атрофічний гастрит було виявлено у 1 дитини (4,54±20,82%, р>0,05). Нашими дослідженнями встановлено, що у дітей, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору, товщина захисного шару слизу становила 0,27±0,04 мм, тоді, як у дітей з умовно “чистих” регіонів вона була 0,49±0,05 мм (р<0,05). Так, через 1 рік від початку захворювання серед дітей, які проживають у ендемічних за фтором регіонах, було майже вдвічі більше дітей з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку, ніж у І групі (56,00±6,63% проти 32,22±8,67%, р<0,05), що можна пояснити стимуляцією фтором секреції хлористоводневої кислоти та відміченою нами раніше підвищеною контамінацією слизової оболонки дітей даної групи НР.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у визначенні факторів ризику розвитку ХГ і ХГД та патогенетичному обґрунтуванні програми профілактично-реабілітаційних заходів для дітей Полтавської області, які проживають в умовах підвищеного надходження фтору. Характерними особливостями перебігу ХГДП у дітей з ендемічних за фтором регіонів порівняно з дітьми з умовно “чистих” регіонів є маніфестація захворювання у більш ранньому віці, невиразність больового синдрому, переважання астено-вегетативних порушень, проявів хронічної інтоксикації та полігіповітамінозу; 69,7% дітей мали флюорозне ураження зубів. Основною морфологічною ознакою ХГДП, які проживають в умовах підвищеного надходження фтору є збільшення у 3,9 разів кількості атрофічних гастритів, а також зменшення товщини захисного шару слизу (0,27±0,04 мм проти 0,49±0,05 мм, р<0,05) у порівнянні з даними дітей з умовно “чистих” регіонів, а також збільшення контамінації СОШ Helicobacter pylori III ступеню. У дітей з ХГ та ХГД, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору, у 4,6 разів частіше виявлена знижена кислотоутворююча функція шлунку (р<0,05). Визначено, що у дітей з ендемічних за фтором регіонів збільшення концентрації фтору у крові (0,37±0,04 мг/л проти норми 0,25±0,02 мг/л, р<0,05) відповідає підвищеному його виведенню з сечею та шлунковим соком тільки в 30% випадків, а у 70% дітей відбувається затримка фтору в організмі та потенціювання його патогенного впливу.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у визначенні факторів ризику розвитку ХГ і ХГД та патогенетичному обґрунтуванні програми профілактично-реабілітаційних заходів для дітей Полтавської області, які проживають в умовах підвищеного надходження фтору.

На підставі аналізу санітарно-гігєнічних показників доведено, що поширеність ХГ та ХГД у дітей Полтавської області корелює із вмістом фтору у питній воді джерел водопостачання (r = 0,68).

Характерними особливостями перебігу ХГДП у дітей з ендемічних за фтором регіонів порівняно з дітьми з умовно “чистих” регіонів є маніфестація захворювання у більш ранньому віці, невиразність больового синдрому, переважання астено-вегетативних порушень, проявів хронічної інтоксикації та полігіповітамінозу; 69,7% дітей мали флюорозне ураження зубів.

Основною морфологічною ознакою ХГДП, які проживають в умовах підвищеного надходження фтору є збільшення у 3,9 разів кількості атрофічних гастритів, а також зменшення товщини захисного шару слизу (0,27±0,04 мм проти 0,49±0,05 мм, р<0,05) у порівнянні з даними дітей з умовно “чистих” регіонів, а також збільшення контамінації СОШ Helicobacter pylori III ступеню.

У дітей з ХГ та ХГД, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору, у 4,6 разів частіше виявлена знижена кислотоутворююча функція шлунку (р<0,05). Через 2 і більше років захворювання у них встановлено зниження темпу секреції хлористоводневої кислоти порявняно з дітьми з умовно “чистих” регіонів.

Визначено, що у дітей з ендемічних за фтором регіонів збільшення концентрації фтору у крові (0,37±0,04 мг/л проти норми 0,25±0,02 мг/л, р<0,05) відповідає підвищеному його виведенню з сечею та шлунковим соком тільки в 30% випадків, а у 70% дітей відбувається затримка фтору в організмі та потенціювання його патогенного впливу. Тому показник концентрації фтору у сечі не може бути використаний в якості маркеру фтористої інтоксикації у дитячому віці.

У дітей з ХГДП виявлено гіпокальціємію, що була більш вираженою у групі дітей, які вживали підвищені концентрації фтору, і достовірно відрізнялася від контролю та показника дітей з умовно “чистих” регіонів.

У шлунковому сокові дітей, які вживають воду з підвищеним вмістом фтору, у порівнянні з дітьми з умовно “чистих” регіонів виявлено зменшення вмісту хлору (р<0,05) та калію (р<0,05), внаслідок зниження секреторної функції шлунку. Концентрація МДА у шлунковому сокові до та після інкубації була нижчою (р<0,05), ніж у дітей І групи, що свідчить про десинхронізацію фаз регенерації слизової оболонки шлунку.

У дітей з ендемічних за фтором регіонів у порівнянні з показниками дітей з умовно “чистих” регіонів при ХГ і ХГД виявлено інтенсифікацію ПОЛ, що проявлялося у збільшенні рівня МДА до інкубації (р<0,05) на тлі гальмування синтезу СОД (1,06±0,04 ум.од. проти 1,23±0,06 ум.од., р<0,05).

Патогенетично обгрунтовано виділення дітей дигестивного та астеноїдного типів конституції, які проживають у регіонах з підвищеним вмістом фтору, у групу ризику розвитку ХГДП: виявлено конституційну обумовленість змін кислотоутворення і показників ПОЛ-АОЗ (за ступенем інтенсифікації процесів ПОЛ: дигестивний > астеноїдний > торакальний > мязевий).

Патогенетично обґрунтована система профілактики ХГДП для дітей, які проживають у регіонах з підвищеним вмістом фтору. На підставі клінічних, біохімічних та морфологічних досліджень розроблено комплекс реабілітаційних заходів для дітей з ХГ та ХГД, які проживають у забруднених фтором регіонах. Призначення реабілітаційного комплексу дітям 3-4 рази протягом року (по 1 місяцю) дозволило зменшити кількість рецидивів на 50%.

Практичні рекомендації.

1. Дітям, які проживають у ендемічних за фтором регіонах, рекомендується проводити скринінг-метод ультразвукового дослідження верхнього відділу шлунково-кишкового тракту з метою виявлення ознак ХГ та ХГД на ранньому етапі хвороби.

2. Профілактичні заходи для дітей, які мешкають у регіонах з підвищеним вмістом фтору, включають дефторування води для індивідуального користування і вживання у дитячих колективах, дотримання дієтичних рекомендацій (природне вигодовування немовлят, зменшення у раціоні кількості жирів, підвищення вживання молочних продуктів, овочів та фруктів, які містять природні антиоксиданти) та прийом гліцерофосфату кальцію у зимово-весняний період 1-2 місяці 2-3 курси (3-6 років - 0,1х2 рази на день; 6-8років - по 0,2х2 рази на день; 9-12 років - по 0,25х2-3 рази на день).

3. Для попередження додаткового надходження фтору дітям, які проживають у районах з підвищеним вмістом фтору у воді, рекомендується застосовувати зубні пасти, які не містять фтору. Починаючи з 6-річного віку дітям слід використовувати зубні пасти, до складу яких входить гліцерофосфат кальцію (“Жемчуг”, “Арбат”) або ремодент (зубна паста “Ремодент”).

4. До комплексного обстеження дітей з ХГ та ХГД з ендемічних за фтором регіонів рекомендується включати ендоскопічне обстеження та (за показаннями) гістологічне дослідження СОШ для раннього виявлення ознак атрофічного процесу.

5. Курс реабілітації для дітей з ХГДП, які мешкають у ендемічних за фтором регіонах, рекомендується призначати 3-4 рази на рік тривалістю 1-2 місяців. У комплексній терапії доцільно застосовувати препарат “Альтан” по 0,05г 2-3 рази на день та гліцерофосфат кальцію (3-6 років - по 0,1 х 2 рази на день; 6-8 років - по 0,2 х 2 рази на день; 9-12 років - по 0,25 х 2-3 рази на день).

1. Особливості мінерального складу біологічних рідин у дітей з хронічними гастродуоденітами, які проживають у екологічно несприятливих регіонах // Проблеми екології та медицини. - 2000. - Т.4, №4-6. - С.46-48.

2. Досвід застосування Альтану у комплексній реабілітації дітей з хронічними гастродуоденітами // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2003. - №3. - С.27-30 (співавт. Крючко Т.О.) - клінічне і лабораторне обстеження, математична обробка отриманих даних.

3. Застосування препарату Альтан у комплексній терапії дітей з хронічною гастродуоденальною патологією, які проживають у екологічно несприятливих регіонах // Гастроентерологія: Міжвідомчий збірник. - Вип. 32. - Дніпропетровськ, 2001. - С. 225-229 (співавт. Крючко Т.О., Забайрачний М.М., Ткаченко Н.М., Куценко Л.О.) - набір матеріалу, розробка принципів лікування).

4. Особливості прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу дітей з патологією гастродуоденальної зони, які мешкають у екологічно несприятливих регіонах // Збірник наукових праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - Київ, 2001. - С.809-815.

5. Зміни морфологічної картини слизової оболонки шлунка при хронічній гастродуоденальній патології у дітей з екологічно несприятливих регіонів // Гастроентерологія: Міжвідомчий збірник. - Вип. 33. - Дніпропетровськ, 2002. - С.145-149 (співавт. Крючко Т.О., Перцева О.І.) - аналіз і статистична обробка матеріалу.

Размещено на .ru