Особливості патогенезу, лікування та профілактики ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони у хворих на гемобластози - Автореферат

Серед дорослого населення сучасні хіміотерапевтичні протоколи дозволяють досягти 70-80% ремісій з 5-ти річним терміном виживанням у 20-25% хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ) та 60-80% ремісій з наступним 5-ти річним виживанням у 25-50% у хворих на гострі нелімфобластні лейкемії (Баранова О.Ю., Волкова М.А., 2003; Климов В.С., Кондратовский П.М., 2004). Залишаються не вивченими механізми порушення метаболічних процесів у СО ГДЗ, активації вільно-радикальних процесів, ендотоксемії та дисбалансу цитокінів у формуванні ерозивно-виразкових уражень СОШ і СОДК у хворих на гемобластози під впливом цитостатичних засобів з урахуванням асоціації з НР-інфекцією. Мета дослідження - підвищити ефективність лікування та профілактики ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони у хворих на гострі та хронічні гемобластози в динаміці поліхіміотерапії шляхом вивчення патогенетичних механізмів їх розвитку та розробки сучасних методів фармакологічної корекції. Вивчити ефективність застосування інгібітору протонної помпи (ІПП) - пантопразолу, цитопротектору - ребаміпіду та їх комбінації в якості лікування та профілактики ерозивно-виразкових уражень ГДЗ у хворих на гемобластози, які виникають на фоні ПХТ. Вперше у хворих на гемобластози за наявності ерозивно-виразкових уражень СОШ та СОДК вивчений вплив ІПП на стан резистентності слизового барєра ГДЗ, доведена їх здатність стимулювати синтез протективних білків слизу та обґрунтована доцільність призначення ІПП, в тому числі у складі АГБТ, з метою профілактики та лікування ерозивно-виразкових уражень ГДЗ.В залежності від призначених лікувальних комплексів пацієнти І, ІІ та ІІІ груп розподілялись на підгрупи: І-А (n=23) - стандартна АГБТ згідно консенсусу Маастрихт ІІІ (2005): пантопразол 80 мг/добу, кларитроміцин 1000 мг/добу, амоксицилін 2000 мг/добу - 10 днів, потім пантопразол 40 мг вранці до 28 днів; 88 пацієнтів з ознаками депресії протестовані за шкалою тривожності Тейлора та Європейським опитувальником якості життя - 5 направлень (EQ-5D), з них 46 хворих з тривожно-депресивними розладами під час проведення другого курсу ПХТ отримували пароксетин 20 мг один раз на добу, пацієнти похилого віку - 10 мг один раз на добу 28 днів, а 42 хворих - виключно ПХТ. Вивчення стану слизового барєра ГДЗ у хворих на гемобластози до лікування показало підвищення концентрації NANA в сироватці крові в І групі в 1,4 рази, ІІ і ІІІ групах - в 1,2 рази (р<0,05) порівняно з практично здоровими. Вміст МСМ у сироватці крові у хворих І групи збільшився в 2,6 рази, ІІ групи - в 2,2 рази, ІІІ групи - в 2 рази (р<0,05) порівняно з практично здоровими. У всіх хворих на гемобластози спостерігався дисбаланс цитокінового профілю: зменшення у сироватці крові концентрації IL-4 в І-ІІІ групах в 1,7 рази (р<0,001) за одночасного зростання IL-8 в І, ІІ і ІІІ групах в 2,1; 1,8 рази і 1,6 рази відповідно (р<0,01) та концентрації ?-IFN в І групі - в 2 рази, ІІ групі - в 1,7 рази, ІІІ групі - в 1,6 рази (р<0,01) порівняно з нормою.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці методів лікування та профілактики ерозивно-виразкових уражень ГДЗ внаслідок ускладнень цитостатичної терапії у хворих на гемобластози на підставі вивчення патогенетичних механізмів їх розвитку з урахуванням характеру психосоматичних розладів. Максимальний ступінь порушення метаболічних процесів у СОШ і СОДК встановлений у хворих на гемобластози з ерозивно-виразковими ураженнями ГДЗ, асоційованими з НР-інфекцією, який характеризується протеїназно-інгібіторним дисбалансом (підвищенням сумарної протеолітичної активності в 1,5 рази за одночасного зниження концентрації ?1-ПІ в 1,7 рази), деградацією сіалопротеїнів (зростанням концентрації NANA в сироватці крові та рівня її екскреції із сечею в 1,4 рази) поряд із пригніченням синтезу фукопротеїнів (зменшенням в 2,5 рази вмісту фукози, звязаної з білком, і збільшенням в 3,9 рази концентрації фукози, незвязаної із білком, у сироватці крові та зниженням в 2 рази рівня екскреції фукози із сечею) порівняно з практично здоровими. Ерозивно-виразкові ураження ГДЗ у хворих на гемобластози, які виникли під впливом ПХТ, супроводжуються підвищенням вмісту МСМ в 2,6 рази, ОМБ - в 1,8 рази поряд із зростанням в 2,2 рази концентрації нітритів у сироватці крові, порівняно з практично здоровими, з максимальною вираженістю змін у НР-позитивних пацієнтів. Наявність ерозивно-виразкових уражень ГДЗ у хворих на гемобластози характеризується вираженим цитокіновим дисбалансом з максимальним ступенем змін у НР-позитивних хворих (зростання рівня IL-8 та ?-IFN в 2,1 і 1,9 рази відповідно на фоні зменшення рівня IL-4 в 1,4 рази у сироватці крові порівняно з нормальними значеннями). Застосування АГБТ у хворих на гемобластози з ерозивно-виразковими ураженнями, асоційованими з НР-інфекцією, сприяє досягненню клініко-ендоскопічної ремісії у 91,3% хворих та ерадикації НР-інфекції у 86,9% хворих, а її комбінація з цитопротектором ребаміпідом

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ