Особливості оцінки конкретних джерел доказів - Курсовая работа

Особливості оцінки конкретних джерел доказів Зміст Вступ Розділ 1. Поняття, значення та зміст оцінки доказів у кримінальному процесі 1.1 Докази та їх джерела: поняття та співвідношення 1.2 Поняття та значення оцінки джерел доказів у кримінальному судочинстві 1.3 Зміст оцінки джерел доказів Розділ 2. Особливості оцінки конкретних джерел доказів у кримінальному процесі 2.1 Загальне поняття та особливості оцінки показань, отриманих від осіб 2.1.1 Показання свідків та їх оцінка 2.1.2 Оцінка показань потерпілих 2.1.3 Оцінка показань підозрюваних та обвинувачених 2.2 Висновок експерта та його оцінка 2.3 Поняття речових доказів та їх оцінка 2.4 Оцінка протоколів слідчих і судових дій та інших документів Висновки Використані джерела Вступ Реформування усіх сфер життя нашого суспільства, яке почалося з проголошення і всенародного підтвердження незалежності України, вимагає вдосконалення діяльності правоохоронних органів. Важливим завданням на шляху становлення правової держави є укріплення законності, забезпечення дотримання прав людини під час провадження в кримінальних справах. Уся діяльність державних органів, у тому числі і у сфері кримінального судочинства, повинна бути спрямованою на захист прав і свобод людини. Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний. Реалізація вимог Конституції і виконання органами дізнання, слідчими, прокурорами та суддями завдань кримінального судочинства неможливі без прийняття правоохоронними органами законних і обґрунтованих процесуальних рішень. У свою чергу, прийняття законних і обґрунтованих процесуальних рішень можливо лише тоді, коли вони ґрунтуються на перевірених та правильно оцінених відомостях, одержаних у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону. У зв’язку з цим правильна оцінка доказів та їх джерел має найважливіше значення не тільки для прийняття окремих процесуальних рішень, але і для вирішення кримінальної справи у цілому. Для досягнення мети були сформульовані та виконані наступні завдання курсової роботи: ? дослідити поняття доказів та їх джерел, а також їх співвідношення; ? визначити поняття та значення оцінки джерел доказів у кримінальному процесі; ? дослідити зміст оцінки джерел доказів; ? проаналізувати показання свідків та їх оцінку; ? охарактеризувати оцінку показань потерпілих; ? дослідити оцінку показань підозрюваних та обвинувачених; ? охарактеризувати висновок експерта та його оцінку; ? дослідити поняття речових доказів та їх оцінка; ? визначити особливості оцінки протоколів слідчих і судових дій та інших документів. Окремі питання оцінки джерел доказів висвітлювалися також у працях Т.В. Варфоломєєвої, М.М. Вінберга, А.І. Видрі, А.С. Железняка, О.М. Коп’євої, М.В. Костицького, А.О. Ляша, Ю.К. Орлова, М.А. Погорецького, М.С. Полевого, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, П.Ф. Сілкіна, М.І. Сірого, С.М. Стахівського, Л.Д. Удалової, М.Л. Ідеться про факти, які й після того, як вчинено злочин, продовжують існувати у незмінному вигляді чи змінилися, але не втратили все ж важливих для них якостей. Науковці, які займалися цільовим дослідженням процесуальної форми, визначали її як регламентовану законом систему процесуальних інститутів і правил, послідовність стадій кримінального процесу та сукупність процесуальних вимог, що ставляться до учасників судочинства (М.М. Михеєнко, С.М. Мельник, Я.О. Мотовиловкер, М.А. Чельцов та інші) [8, c. С.М. Сівочек вважає, що показаннями свідків, потерпілих, обвинувачених та підозрюваних є лише такі їх повідомлення, які були одержані та закріплені в матеріалах кримінальної справи з додержанням вимог КПК України [15, c.