Особливості особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами - Дипломная работа

бесплатно 0
4.5 139
Загальна характеристика дітей з особливими потребами. Соціально-психологічні особливості сімей, що мають дітей з особливими потребами. Особливості ставлення до дітей. Емпіричне дослідження особливостей прийняття батьками дітей з особливими потребами.


Аннотация к работе
РЕФЕРАТ Кваліфікаційна робота: сторінок, 12 табл., 2 рис., 55 джерел, 1 додаток. Об’єкт дослідження: дитячо-батьківські стосунки у сім’ях з дітьми з особливими потребами. Предмет дослідження: психологічні особливості особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами. Методи дослідження: теоретичні - аналіз літературних джерел, узагальнення та систематизація; емпіричні - методика «Діагностика батьківського ставлення» (А.Я. Варга, В.В. Столін), методика «Сімейна соціограма» (Е.Г. Ейдеміллер, І.М. Нікольська) У кожній сімї, яка має дитину з особливими потребами, існують свої особливості, свій психологічний клімат, який так чи інакше впливає на дитину, або сприяє її реабілітації, або, навпаки, гальмує її. Внаслідок відсутності зацікавленості батьків у вихованні, а також у силу інших причин, діти з особливими потребами часто відчувають дискомфорт в сімейних стосунках. ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТІСНОГО ПРИЙНЯТТЯ БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ 1.1 Загальна характеристика груп дітей з особливими потребами 1.2 Соціально-психологічні особливості сімей, що мають дітей з особливими потребами 1.3 Особливості ставлення батьків до дітей з особливими потребами 1.4 Особливості психологічного прийняття батьками дітей з особливими потребами РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРИЙНЯТТЯ БАТЬКАМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ 2.1 Планування та організація дослідження 2.2 Аналіз результатів дослідження ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Сімя є середовищем, в якому формується особистість дитини і закладається ресурс її соціальної адаптації. У сучасних умовах розвитку суспільства особливого значення набула сімя і сімейні відносини, загострилася проблема спілкування в сімї, оскільки сімейні взаємини носять менш емоційний і духовний характер. У сучасному світі у людей все менше часу залишається для спілкування один з одним, а спілкування з дітьми, часом, зводиться лише до задоволення елементарних потреб. Особливе значення в даний час набуло міжособистісне спілкування та взаєморозуміння в сімях, які мають дітей з особливими потребами, що змушує родину виробляти нові моделі взаємодії. Сім’я, у якій живе хвора дитина виявляється особливою групою, якій відповідає притаманна тільки їй атмосфера міжособистісних стосунків. Ці стосунки по різному проявляються і в різному ступені впливають на розвиток дитини, протікання її хвороби, а також загальний психічний стан самих батьків. За даними ООН, у світі налічується приблизно 450 мільйонів людей з порушеннями психічного та фізичного розвитку. Дані всесвітньої організації охорони здоровя (ВООЗ) свідчать, що число таких жителів у світі сягає 13% (3% дітей народжуються з вадами інтелекту та 10% дітей з іншими психічними чи фізичними вадами) загалом у світі близько 200 мільйонів дітей з обмеженими можливостями. Аналіз різноманітних аспектів проблем сімї з дитиною з відхиленнями у розвитку відображений у працях Н.В. Мазурової [21], Г.А. Мішиної [28], В.В. Ткачевої [49], І.І. Мамайчук [22], Є.М. Мастюкової [26], А.Г. Московкіної [27], А.С. Співаковської [47] та інші. Методи дослідження: 1) теоретичні: аналіз літературних джерел, узагальнення та систематизація; 2) емпіричні: «Діагностика батьківського ставлення» (А.Я. Варга, В.В. Столін), «Сімейна соціограма» (Е.Г. Ейдемілер, І.М. Нікольська). Їх чотири: 1) 1 ступінь втрати здоровя визначається при легкому та помірному порушенні функцій, які, згідно з Інструкцією, є показником до встановлення інвалідності у дитини, але, як правило, не призводять до необхідності визначення у осіб старше 18 років; 2) 2 ступінь втрати здоровя встановлюється за наявності порушень функцій органів і систем життєдіяльності (відповідає 3 групі інвалідності у дорослих); 3) 3 ступінь втрати здоровя відповідає 2 групі інвалідності у дорослого і характеризується наявністю виражених порушень функцій органів і систем, які, незважаючи на проведене лікування, обмежують можливості соціальної адаптації дитини; 4) 4 ступінь втрати здоровя визначається при різко виражених порушеннях функцій органів і систем, що призводять до соціальної дезадаптації дитини за умови незворотного характеру ураження та неефективності лікувальних і реабілітаційних заходів (відповідає 1 групі інвалідності у дорослого) [12]. Кожному ступеню втрати здоровя дитини з особливими потребами відповідає перелік захворювань, серед яких можна виділити наступні основні групи. 1. Першу групу становлять нервово-психічні захворювання. Найбільш поширеними захворюваннями цієї групи є дитячий церебральний параліч, пухлини нервової системи, епілепсія, шизофренія та інші ендогенні психози, розумова відсталість (олігофренія або слабоумство різного генезу, що відповідають стадії ідіотії або імбецильності), хвороба Дауна, аутизм [41]. По-перше, це розумово відсталі діти. Недоліки мовного розвитку розумово відсталих дітей носять комплексний та системний характер, характеризуючись несформованістю всіх сторін мовленевої діяльності, вираженими труднощами породження мовно
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?