Особливості навчання осіб з порушеннями слуху у вищих навчальних закладах - Автореферат

На сьогодні в Україні відбувається реформування вищої освіти, яке передбачає створення національної системи вищої освіти на нових законодавчих і методологічних засадах, досягнення принципово нового рівня якості підготовки фахівців, збереження прогресивних надбань минулого та приведення системи у відповідність до нинішніх економічних можливостей і потреб держави, зміцнення і розвиток демократизації, входження національної системи вищої освіти до світового освітнього простору і забезпечення на цій основі рівного доступу до якісної вищої освіти громадянам України, в тому числі з особливостями психофізичного розвитку, серед яких значний відсоток осіб з порушеннями слуху. Останнім часом в Україні спостерігається тенденція зростання попиту на здобуття найвищого фахового рівня серед молоді з порушеннями слуху. Таким чином, в Україні склалася певна невідповідність між зростанням прагнення осіб з порушеннями слуху здобути вищу освіту, з одного боку, і відсутністю у вищих навчальних закладах належних організаційно-педагогічних умов та низьким рівнем освітньої підготовки потенційних абітурієнтів, з іншого. Актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість та недостатня розробленість зумовили обрання теми дисертаційного дослідження “Особливості навчання осіб з порушеннями слуху у вищих навчальних закладах”. Ефективність процесу навчання осіб з порушеннями слуху у вищих навчальних закладах суттєво підвищиться за умов: забезпечення особистісно орієнтованого підходу до організації процесу підготовки майбутніх фахівців, поєднання професійно-освітнього та корекційно-реабілітаційного напрямів роботи, відповідного психолого-педагогічного супроводу осіб цієї категорії.У першому розділі - “Науково-теоретичні підходи до проблеми розвитку осіб з порушеннями слуху” - розкрито методологічні та теоретичні основи процесу навчання осіб з порушеннями слуху у вищих навчальних закладах, здійснено аналіз філософських, психолого-педагогічних та соціально-педагогічних праць з проблеми дослідження. Так, аналіз філософських і психолого-педагогічних підходів дає підстави констатувати, що проблема освітнього рівня осіб з порушеннями слуху нерозривно повязана з поглядами на можливості розвитку осіб цієї категорії та державною політикою щодо їхньої освіти. У другому розділі - “Сучасний стан та особливості навчання осіб з порушеннями слуху у ВНЗ” - представлено загальну характеристику та розкрито специфіку навчання осіб з порушеннями слуху у вищих навчальних закладах. Аналіз сучасного стану проблеми дослідження дає змогу стврджувати, що в Україні існують різноманітні організаційні форми навчання осіб з порушеннями слуху у вищих навчальних закладах: спеціальні групи, які працюють за єдиним планом і зі спеціальним супроводом (Донецький технікум промислової автоматики та ін.); інтегровані групи, у яких студенти отримують допомогу з боку спеціально створених підрозділів в структурі ВНЗ (Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”); навчання студентів з порушеннями слуху в єдиному потоці без спеціального супроводу (Промислово-економічний коледж при Національному авіаційному університеті та ін.); дистанційна форма навчання (Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”). Вочевидь, корекційні та реабілітаційні заходи, що сприяють усуненню наслідків порушення слуху, мають продовжуватися під час перебування осіб з порушеннями слуху у вищому навчальному закладі.