Особливості наративної стратегії в біографічній прозі Пітера Акройда - Автореферат

До уваги беруться літературно-критичні погляди письменника, представлені у статтях 70-90-х років, а також металітературний аспект його художніх творів, проаналізований в контексті літературознавства другої половини ХХ ст., зокрема, структуралізму, постструктуралізму, деконструктивізму та герменевтики. У дисертації доводиться, що творчість П. Акройда яскраво демонструє ті видозміни світоглядного, естетичного і поетологічного характеру, які властиві сучасній добі, а саме: відмову від усталених істин і авторитетів, сумнів щодо можливості точного відтворення подій минулого або життя конкретно-історичної особи, багаторівневу метафоричну гру, інтертекстуальність, подвійне кодування, цитатно-пародійну природу тексту, ризоматичність, фрагментарність та інші. The author uses the works of earlier writers as material for his own novels and takes up his subjects from the history of literature and art. Ackroyds novels name usually remains the sign that carries out the idea of the persons life, views, philosophy while the other biographical facts are strongly violated to serve the authors aims.Перший розділ „Сучасна біографічна проза в контексті зміни художньої парадигми” присвячений вивченню основних підходів до визначення біографічних жанрів, зясуванню їхніх особливостей та класифікації, огляду історичного розвитку біографічного письма в англійській літературі, чинників, які мали влив на формування жанру художньої біографії і біографічного роману, аналізу та інтерпретації наративної конфігурації сучасної біографічної прози. А коли героєм роману виступає письменник, і його творчість є також репрезентованою у творі, біографічний роман отримує додатковий вимір. Дослідники цього жанру наголошують на тому, що у біографічному романі значна роль відводиться художньому вимислу, який „белетризує твір, нерідко заповнює прогалини у біографічних даних”. У підрозділі наголошується на тому, що справжній розквіт художньої біографії і біографічного роману в англійській літературі повязаний з ХХ століттям, насамперед з іменами Літтона Стречі та Вірджинії Вулф, творчість яких увиразнює критичне ставлення до вікторіанської біографії. До особливостей наративу сучасного біографічного роману дисертант відносить: зміну парадигми авторських стратегій, максимальне переміщення уваги від автора до читача і, відповідно, активізацію ролей наратора і нарататора, розпад оповіді на декілька історій, звязаних між собою єдиною темою та зосереджених навколо загального сюжету, метанаративність, інтертекстуальність, введення у текст уривків як з реальних, так і з вигаданих документів, гру із загальновідомими історичними деталями і фактами, їхнє перекручення і переосмислення.Важливим елементом наративної картини світу у романі виступає коротка історія людства, введена автором, щоб показати читачеві, як настала зміна формацій, а також наявність двох часових площин (Лондон зображений у XXXVIII та ХХ ст.). Для розкриття особливостей кожної епохи у романі використана техніка контрасту - автор акцентує увагу на якомусь певному моменті, яскравій деталі чи певній сфері життя, наприклад, гармонії, що панувала в матеріальному і духовному світі, релігії, тощо. Акройд використовує алегорію печери, щоб продемонструвати варте співчуття становище „темного” суспільства: жителі ери Викривленої форми постають перед читачем „морлоками”, чиї душі блукають у темряві, а час виступає „ланцюгами”, які змушують вязнів жити у печері. Побутування багатьох теорій щодо життя і творчості Сократа, а також факт, що ідеї Сократа одержали подальший розвиток у творах його учня, слугують основою подвійного кодування фігури головного героя (через поєднання в його образі рис обох історичних фігур) в „Записках Платона”. Використовуючи поетику симулякрів у наративі „Записок Платона”, автор пропонує своє власне бачення історичних осіб та подій, актуалізуючи ідею про множинність інтерпретацій і багатогранність виявів істини.

1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ