Особливості мусульманської правової системи - Курсовая работа

Мусульманська правова система сама по собі досить цікава і специфічна, бо в ній переплітаються як історичні надбання мусульманського світу, так і релігійні норми ісламу. Релігійно-традиційний тип правової системи - це сукупність національних правових систем держав, що мають спільні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі релігійної норми, норми-звичаю і норми-традиції як основних джерел права, що являють собою тісне переплетення юридичних, моральних, міфічних розпоряджень, які склалися природним шляхом і визнані державою. А юридичні джерела права стали співвідноситись з релігійними як форма і зміст, що надало еластичності і динамічності розвитку таких систем. Мета роботи - дослідити основні особливості і підстави мусульманської правової системи. Серед питань, що вимагають вирішення у ході дослідження: загальна характеристика мусульманської правової системи, поняття мусульманської правової системи та її ознаки, історичний розвиток мусульманської правової системи, наукові дослідження мусульманської правової системи, джерела мусульманської правової системи, структура мусульманської правової системи, вестернізація мусульманського права.Сюкіяйнен трактує мусульманське право як систему діючих юридичних норм, що підтримуються державою і виражають інтереси панівних соціально-політичних сил. В енциклопедичному довіднику “Правові системи країн світу” мусульманське право формулюється як одна з основних правових систем (правових сімей) сучасності, як комплекс соціальних норм, фундаментом і головною складовою частиною якого є релігійні установлення і приписи ісламу, а також органічно повязані з ними і пройняті релігійним духом моральні та юридичні норми. [19; 459] Загалом же Мусульманське право (шаріат ) (араб. шаріа - прямий, правильний шлях, закон, приписи, встановлені в якості обовязкових) - це сукупність підтримуваних державою релігійних, моральних і правових норм, що склалися на основі ісламу в тлумаченні вченими-богословами і правознавцями. Тож в свою чергу тип (сімя) правової системи - це сукупність національних правових систем держави, які мають загальні риси, що виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, домінуючих форм (джерел) і принципів права, систем права і законодавства, організації правових установ, насамперед судової системи, схожості правових категорій та понять. Через прихильність до ісламу вплив мусульманського права відчувають деякі з балканських країн і регіонів (наприклад, Албанія, Косово), низка країн СНД (Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан та ін.), субєкти Російської Федерації (Татарстан, Ічкерія, Інгушетія та ін.), а також мусульманське населення України (кримські татари).Мусульманське право виникло (VII-X ст. н.е.) у процесі розпаду родоплемінного ладу і становлення феодального суспільства в Арабському халіфаті. На формування мусульманського права, що нерідко позначається терміном «фікх», великий вплив справили як іслам, так й інші давні релігійні течії. Володіння релігійною і світською владою (законодавчою, виконавчою, судовою) відкривало їм широкий простір для тлумачення від імені Аллаха і Мухаммеда релігійних джерел - Корана і суни, в яких містилися окремі норми кримінального і цивільного права. У VIII-X століттях юристи, відчуваючи брак конкретних розпоряджень Корана і суни, необхідність у заповненні прогалин і пристосуванні релігійних джерел до потреб суспільного розвитку, узяли на себе завдання вдосконалити мусульманське право. Особи, які набули право самостійно вирішувати питання, обійдені в Корані і суні, стали називатися муджтахідами.Різноманітні питання мусульманського права висвітлено у книзі Шейха Юсуфа Кардаві «Дозволене і заборонене в ісламі», в якій більшість сучасних дослідників ісламу зараховано до тих, хто «засліплений чарами західної цивілізації» (якщо якийсь аспект ісламу відповідає її основам, вони вихваляють і підносять його, а якщо суперечить - намагаються припасувати його до них), і тих, які застигли у своїх консервативних поглядах на питання дозволеного і забороненого, буквально розуміють текст Корану і суни. Із сучасних праць ісламських правознавців, присвячених теорії мусульманського права, заслуговує на увагу дослідження е. Розглядаючи Коран і суну як головні джерела мусульманського права, він не оминає таких методів вирішення духовно-правових питань, як іджма (одностайна думка учнів), кійяс (судження за аналогією). Ісламське судово-процесуальне право містить норми, згідно з якими посаду судді може обіймати лише мусульманин, який суворо дотримується релігійних і моральних приписів ісламу, а мусульманське кримінальне право (укубат) до найнебезпечніших правопорушень зараховує зазіхання на «права Аллаха», особливо відступництво від віри, яке карається смертю. Сюкіяйнен не завжди виважено й коректно розглядає співвідношення релігійного і правового аспектів у мусульманському праві, стверджуючи, що «раціональні шляхи розвитку мусульманського права рядились в релігійний одяг».Через загальну специфіку

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика мусульманської правової системи

1.1 Поняття мусульманської правової системи та її ознаки

1.2 Історичний розвиток мусульманської правової системи

1.3 Наукові дослідження мусульманської правової системи

2. Сучасний стан мусульманської правової системи

2.1 Джерела мусульманської правової системи

2.2 Структура мусульманської правової системи

2.3 Вестернізація мусульманського права

Висновки

Список використаних джерел