Особливості морфофункціонального розвитку та адаптації до фізичних навантажень юнаків 15 – 17 років - Автореферат

Середенко, (1998), ще продовжується гетерохронне активне формування морфофункціонального та психофізіологічного комплексу організму старшокласників, а, зокрема, юнаків. Нерівномірність розвитку дітей яскравіше проявляється при розподілі їх на типологічні групи за рівнем фізичного розвитку, статевого дозрівання, фізичної підготовленості, типом вищої нервової діяльності, соматотипом [Б .А. Хрисанов, 1987 та ін.] особливості біологічного віку школярів вивчали, використовуючи два показники - рівні статевого дозрівання та працездатності, морфологічних показників та темпів статевого дозрівання, фізичного розвитку та рівня проявів рухових якостей. Ще точніше може розкрити динаміку онтогенезу юнаків комплексна оцінка їх морфофункціонального статусу з урахуванням фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання, соматотипу, оскільки ці показники, відображаючи кожний свої етапи онтогенезу, тісно повязані з основними функціональними системами [А.А. На основі комплексної оцінки темпів морфофункціонального розвитку, з урахуванням фізичного розвитку, статевого дозрівання, соматотипу дослідити індивідуальні особливості становлення організму юнаків 15-17 років та їх адаптацію до фізичних навантажень.Комплексно обстежені 417 юнаків, з яких 100 становили контрольну групу (учні СПТУ № 22), а 317 - основну групу (учні СПТУ № 20 м. Фізичний розвиток вивчався за соматометричними показниками - довжина та маса тіла, окіл грудної клітки [Э.Г. Індивідуальна оцінка фізичного розвитку досліджуваних здійснювалася за шкалами регресії А.Б. Рівень статевого дозрівання встановлювався за вторинними статевими ознаками згідно методик Э.Г. Фізична підготовленість юнаків визначалася результатами тестування рівнів розвитку фізичних якостей за В.М.З даних фізичної підготовленості юнаків 15-16 років істотні звязки довжини тіла відмічалися з проявами швидкості, сили, швидкісно-силових якостей та загальної працездатності (r=0.55-0.94). З даних зовнішнього дихання корелювали із зростом юнаків - частота та хвилинний обєм дихання, парціальний тиск О2 в альвеолярному повітрі, виділення СО2, дихальний та альвеолярний обєм, альвеолярна вентиляція (r=0.51-0.85). Юнаків, що мали уповільнені темпи статевого дозрівання, стало за період з 15 до 17 років менше на 10%, а хлопців з прискореними темпами статевого дозрівання - більше на 9%. Так, за парціальним тиском О2 в альвеолах значно (р<0.05) відрізнялися юнаки 15 від 16 років та відповідно 16 від 17 років, а за споживанням О2, споживанням О2 на кг ваги та за альвеолярною вентиляцією, альвеолярною вентиляцією на кг ваги істотно (р<0.05) відрізнялися показники 15-річних від 17-річних юнаків. Отримані дані про фізичний розвиток різних типологічних груп юнаків 15-17 років свідчили, що у представників І групи показники довжини, маси тіла та окілу грудної клітки найвищі.Суттєвий науково-практичний інтерес становить дослідження можливості комплексної оцінки темпів морфофункціонального розвитку хлопців 15-17 років на основі рівня фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання, типу конституції, а також процесів орієнтовної та стійкої адаптації до фізичних навантажень. Встановлені високі кореляційні звязки між фізичним розвитком, статевим дозріванням та соматотипом, дали можливість використовувати їх в комплексі для оцінки темпів морфофункціонального розвитку юнаків 15-17 років. Виділено три типологічні групи юнаків 15-17 років, що значно відрізнялися між собою за більшістю ознак: перша група (І) - прискорений тип розвитку, випереджували паспортний вік, акселеранти, характеризувалися вище середнього фізичним розвитком, прискореними темпами статевого дозрівання, а за соматотипом - пікноїки; друга група (ІІ) - нормальний тип розвитку, відповідали паспортному вікові, нормостеніки, характеризувалися середнім фізичним розвитком, темпи статевого дозрівання відповідали вікові, а за соматотипом - нормостеніки; третя група (ІІІ) - уповільнений тип розвитку, відставали від паспортного віку, ретарданти, характеризувалися нижче середнього фізичним розвитком, уповільненими темпами статевого дозрівання, а за соматотипом - астеніки. Це можна прослідкувати за зменшенням представництва юнаків в групах з уповільненими темпами розвитку, більш активним приростом у них ознак, що визначали фізичний розвиток, темпи статевого дозрівання та соматотип. В процесі довготривалих дозованих фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості, сили, швидкості та швидкісно-силових якостей, кожна віково-типологічна група юнаків 15-17 років відрізнялася від іншої величиною та кількістю періодів стійкої адаптації, її динамікою у віковому аспекті і характером пристосувальних змін, що відбулися в організмах досліджуваних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

З метою вияснення взаємозвязків форми та функцій організму, що дозріває, ми, на відміну від Г.П. Сальниковой, (1977); В.Г. Арефьева, (1978); Б.П. Никитюка (1982); С.А. Пушкарева, (1983); Л.К. Солохи, (1986) та ін., які досліджували кореляцію даних, що визначали фізичний розвиток, тип конституції та статеве дозрівання, значно розширили аспект корельованих показників. Оскільки вищезгадані автори, а також С.В. Хрущев, (1980), вважають рівень фізичного розвитку інтегральним показником до статевого дозрівання і соматотипу, а довжина тіла найбільш генетично детермінована, то всі отримані морфофункціональні дані досліджуваних, ми корелювали з їх зростом.

Отже у 15-17-річних юнаків відмічалися суттєві кореляційні звязки довжини тіла з масою, околом грудної клітки та балом статевого дозрівання (r=0.57-0.77). З ознак, що визначали тип конституції в 15 років корелювали показники жирового і мязового компонентів (r=0.63-0.85) та ширина епіфізу передпліччя - кістковий компонент (r=0.51). В 16-17 років щільно повязані всі дані кісткового та мязового компонентів (r=0.52-0.81). Показники жирового компоненту у них не корелювали (r=0.01-0.36).

З даних фізичної підготовленості юнаків 15-16 років істотні звязки довжини тіла відмічалися з проявами швидкості, сили, швидкісно-силових якостей та загальної працездатності (r=0.55-0.94). У 17 років спостерігалася подібна картина, за виключенням швидісно-силових якостей, які у них не корелювали із зростом (r=0.14).

Кореляція показників зовнішнього дихання та серцевої діяльності з довжиною тіла юнаків висвітлила однорідність результатів у 15-17-річних досліджуваних. З даних зовнішнього дихання корелювали із зростом юнаків - частота та хвилинний обєм дихання, парціальний тиск О2 в альвеолярному повітрі, виділення СО2, дихальний та альвеолярний обєм, альвеолярна вентиляція (r=0.51-0.85). З показників серцевої діяльності ввідповідно корелювали товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночка, хвилинний обєм серця, маса міокарду та частота серцевих скорочень (r=0.54-0.99).

Визначили рівень фізичного розвитку, темпи статевого дозрівання та соматотип юнаків 15-17 років. Аналіз отриманих даних висвітлив чітку тенденцію активного формування морфофункціональних ознак у віковому аспекті. На 7% зменшилася кількість юнаків з фізичним розвитком нижче середнього в період з 15 до 17 років. У досліджуваних з більш високими показниками фізичного розвитку ці процеси проходили менш інтенсивно. Така ж тенденція прослідковувалася й до темпів статевого дозрівання. Юнаків, що мали уповільнені темпи статевого дозрівання, стало за період з 15 до 17 років менше на 10%, а хлопців з прискореними темпами статевого дозрівання - більше на 9%. Стосовно соматотипу подібні тенденції прослідковувалися у відношенні до нормостеніків - їх стало менше на 6%, а пікноїків - більше на 5% в період з 15 до 16 років. Показники ж астеніків відносно стабільні в цьому віці.

Аналіз даних зовнішнього дихання юнаків показав їх відносну стабільність в 15-17 років, адже 11 з 22 досліджуваних показників не мали достовірної різниці (р>0.05). Це дихальний обєм, частота дихання, хвилинний обєм дихання, парціальний тиск СО2 в альвеолах, виділення СО2, дихальний коефіцієнт О2/СО2; хвилинний обєм дихання та відносний (на кг маси тіла), доля альвеолярної вентиляції в хвилинному обємі дихання, альвеолярний обєм. В інших проявах дихальної функції спостерігалися деякі відмінності. Так, за парціальним тиском О2 в альвеолах значно (р<0.05) відрізнялися юнаки 15 від 16 років та відповідно 16 від 17 років, а за споживанням О2, споживанням О2 на кг ваги та за альвеолярною вентиляцією, альвеолярною вентиляцією на кг ваги істотно (р<0.05) відрізнялися показники 15-річних від 17-річних юнаків. Вірогідні (р<0.05) відмінності виділення СО2 на кг ваги та функціонального дихального мертвого простору спостерігалися між юнаками 15-17 та 16-17 років. За вентиляційним еквівалентом та альвеолярним обємом також суттєво відрізнялися 16-річні від 17-річних досліджуваних. Найбільше різнились хлопці 15-17 років за відносними показниками дихального обєму на кг маси тіла. Тут вірогідні (р<0.05) відмінності простежувалися між даними юнаків 15 і 16 , 16 і 17 та 15 і 17 років.

Більшість показників серцевої діяльності досліджуваного контингенту хлопців істотно не відрізнялися. Не мали достовірної різниці (р>0.05) дані кінцевого діастоличного обєму, періоду вигнання, обєму лівого шлуночка в систолу, хвилинного обєму крові, швидкості скорочення волокон міокарду, частоти серцевих скорочень, а також важливий показник оксигенації крові в легенях - альвеолярна вентиляція/хвилинний обєм крові. Але такі показники, як товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночка та тривалість серцевого циклу - відповідно істотно відрізнялися (р<0.05) в період 15-16 та 15-17 років. Відмінності показників кінцевого систоличного обєму, обєму лівого шлуночка в систолу, систоличного обєму крові, фракції вигнання крові достовірних значень набували у юнаків в період 16-17 років.

На основі результатів досліджень проведена комплексна оцінка темпів біологічного розвитку юнаків 15-17 років, що дозволило виділити три типологічні групи досліджуваних: І - прискорений тип розвитку (ПТР), випереджували паспортний вік, акселеранти. Характеризувалися вище середнього фізичним розвитком, прискореними темпами статевого дозрівання, за соматотипом - пікноїки; ІІ - нормальний тип розвитку (НТР), відповідали паспортному вікові, нормостеніки. Характеризувалися середнім фізичним розвитком, темпи статевого дозрівання відповідали вікові, за соматотипом - нормостеніки; ІІІ - уповільнений тип розвитку (УТР), відставали від паспортного віку, ретарданти. Характеризувалися нижче середнього фізичним розвитком, уповільненими темпами статевого дозрівання, за соматотипом - астеніки.

Розподілилися юнаки за віково-типологічними групами нерівномірно. У всіх вікових групах найбільше нормостеніків - від 48% у 17 до 52% у 16 років. Дещо менше акселерантів - 23-33%. Прослідковувалася тенденція до збільшення представництва цієї групи від 15 до 16 та 17 років на 9%. Протилежна картина спостерігалася при розподілі у віковому аспекті представників третьої групи - їх стало значно менше: у 15 років - 26%; у 16 - 24%; у 17 - 19%.

Отримані дані про фізичний розвиток різних типологічних груп юнаків 15-17 років свідчили, що у представників І групи показники довжини, маси тіла та окілу грудної клітки найвищі. Вони послідовно знижувалися від І до ІІ та ІІІ груп на вірогідні величини (р<0.05), за виключенням довжини тіла ІІ та ІІІ груп у 16-річних юнаків.

У старшокласників з ПТР в період з 16 до 17 років довжина тіла практично не змінювалася, чого не можна сказати про представників ІІІ групи - у них за період з 15 до 16 років вона збільшилася на 7 см (р<0.05). Аналогічна тенденція відмічалася і у темпах приросту двох інших показників - маси тіла та окілу грудної клітки. Найбільший приріст компонентів фізичного розвитку, відмічався у юнаків 15-17 років ІІІ групи.

Аналіз рівня статевого розвитку показав, що юнаки 15-17 років різних типологічних груп відрізнялися за його показниками. Найнижчі значення сукупного балу статевого дозрівання були у 15-17-річних хлопців ІІІ групи - відповідно 12.28, 17.87 та 18.90 балів. Представники вікових груп з НТР значно (р<0.05) перевищували своїх одноліток з УТР у цьому відношенні. Їх сукупний бал статевого дозрівання дорівнював відповідно - 23.89; 24.65; 33.90. Найвищі ж показники мали юнаки І типологічної групи, які також значно відрізнялися (р<0.05) від розглянутих вище й становили у 15-літніх - 32.30 балів, а у 16-17-літніх - відповідно - 35.85 та 40.94 балів.

Відносно рівня сформованості показників статевого дозрівання спостерігалася така ж картина. У ІІІ групі різного віку вони найнижчі й знаходилися в межах від 26% у 15-річних юнаків до 37 та 39% у 16 та 17-річних відповідно. Значно вищі показники в групі юнаків НТР - від 50% у 15 до 71% в 17 років, а в І групі - 67-85%.

Оцінка морфологічного розвитку юнаків кожної віково-типологічної групи за ІГМР по С.А. Пушкареву (1983) також свідчила про їх неоднорідність. У представників І групи ІГМР знаходився в межах від 88.30 до 91.48 од., а за оцінкою вони - пікноїки. Нормостеніками були досліджувані, віднесені до ІІ групи з індексом в межах 101.31-103.08 одиниць. Маючи індекс гармонійного морфологічного розвитку на рівні 110.03-115.70 од., досліджувані-ретарданти визначені астеніками.

Дані зовнішнього дихання юнаків 15-17 років різних темпів розвитку свідчили, що за цими показниками найбільш яскраво відрізнялися 15-річні досліджувані виділених типологічних груп. Так, за частотою дихання, парціальним тиском О2 в альвеолах, споживанням О2, споживанням О2 до маси тіла, виділенням СО2 на кг ваги, дихальним обємом та його відношенням на кг маси тіла, функціональним мертвим дихальним простором на кг ваги досліджуваних І і ІІ груп цієї вікової категорії відмічались істотні відмінності (р<0.05). За даними дихального обєму, хвилинного обєму дихання, парціального тиску О2 в альвеолах, споживання О2, виділення СО2; хвилинного обєму дихання та його відношення до маси тіла, дихального обєму, функціонального мертвого дихального простору значно відрізнялись (р<0.05) представники ІІ і ІІІ груп хлопців 15 років. І група від ІІІ суттєво (р<0.05) різнилась за показниками хвилинного обєму дихання, альвеолярної вентиляції, функціонального мертвого дихального простору та альвеолярного обєму на кг маси.

Серед 16-річних юнаків у проявах функції зовнішнього дихання найяскравіше відрізнялися представники І і ІІ груп. Достовірна різниця (р<0.05) відмічалася у відношенні до їх дихального обєму, хвилинного обєму дихання, парціального тиску СО2 в альвеолах, виділення СО2, дихального коефіцієнту О2/СО2, хвилинного обєму дихання на кг ваги, дихального обєму, альвеолярної вентиляції на кг ваги, функціонального дихального простору досліджуваних. І і ІІ групи цієї вікової категорії юнаків достовірно (р<0.05) відрізнялися лише за дихальним обємом, функціональним дихальним простором, альвеолярним обємом та його відношенням до ваги хлопців. ІІ і ІІІ групи 16-річних юнаків за всіма проявами зовнішнього дихання фактично однорідні, суттєвих відмінностей цих показників не було виявлено.

17-річні хлопці І та ІІ груп достовірно (р<0.05) відрізнялися за даними виділення СО2, дихального обєму, альвеолярної вентиляції у хвилинному обємі дихання, функціонального дихального простору та альвеолярним обємом на кг ваги. І і ІІІ групи істотні (р<0.05) відмінності мали з дихального обєму, парціального тиску СО2 в альвеолах, виділення СО2, вентиляційного еквіваленту, дихального обєму, альвеолярної вентиляції в хвилинному обємі дихання, функціонального дихального простору та його відношення до маси тіла, альвеолярного обєму. Зафіксовані такі ж відмінності з дихального обєму, виділення СО2, дихального обєму, альвеолярної вентиляції на кг ваги та функціонального дихального простору у досліджуваних ІІ і ІІІ груп цієї вікової категорії.

Аналіз показників серцевої діяльності юнаків 15-17 років різних типологічних груп показав тенденцію до завершення формування у них цієї функціональної системи. Адже найнижчі дані кінцевого систоличного та діастоличного обємів, систоличного обєму крові та лівого шлуночка в діастолу, маси міокарду, фракції вигнання крові у 15-річних юнаків ІІІ групи, які істотно (р<0.05) відрізнялися від таких же показників ІІ групи. Більшість названих даних ІІІ групи та період вигнання, обєм лівого шлуночка в систолу, швидкість скорочення волокон міокарду вірогідно (р<0.05) відрізнялися від показників І групи. Представники І та ІІ груп цієї вікової категорії також достовірно різнилися вже тільки за швидкістю скорочення волокон міокарду.

16-річні юнаки ІІІ групи мали більш високі показники серцевої діяльності своїх 15-річних попередників. Від даних ІІ групи вони істотно (р<0.05) відрізнялися за кінцевим діастоличним обємом, обємом лівого шлуночка в діастолу та систоличним обємом крові, а від показників І групи за, знову ж таки, кінцевим діастоличним обємом, обємом лівого шлуночка в діастолу та швидкістю скорочень волокон міокарду. 16-річні хлопці, віднесені до І та ІІ груп за розглядуваними показниками не відрізнялися. Найвищі дані серцевої діяльності відмічені у 17-річних юнаків, віднесених до І групи, але тільки кінцевий систоличний і діастоличний обєм, товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночка, маса міокарду ІІ та ІІІ груп вірогідно (р<0.05) нижчі. 17-річні досліджувані ІІ та ІІІ груп достовірно відрізнялися лише за масою міокарду.

Отже, юнаки 15-17 років, віднесені до груп різних темпів морфофункціонального розвитку, значно (р<0.05) відрізнялися між собою за рівнем фізичного розвитку, темпами статевого дозрівання та соматотипом, а також за показниками зовнішнього дихання та серцевої діяльності. Всі вищеназвані морфофункціональні показники забезпечують рівень проявів рухових якостей людини.

Юнаки 15 років, віднесені до I групи суттєво (р0,05) за силою (станова динамометрія), а найстарші - витривалістю (біг 3000 м). Нормостеніки та акселеранти 16-17 років відрізнялися також менше, як і їх попередники, але все ж таки за витривалістю (біг 3000 м), швидкісно-силовими якостями (стрибки у довжину , метання гранати) та силою (станова динамометрія) відмінності достовірні (р<0,05).

Якщо ж аналізувати працездатність досліджуваних, оцінювану Гарвардським степ-тестом, то тільки у представників II групи 17-літніх вона добра - 81,8 од., а в інших віково-типологічних групах вона хороша - менше 80,0 од.

Вищеподаний матеріал про морфофункціональні відмінності виділених віково-типологічних груп юнаків 15-17 років дав основи для припущень щодо неоднакової адаптації досліджуваного контингенту хлопців до фізичних навантажень.

Вихідні критерії фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості (відстань, подолана за 15 хв бігу з помірною інтенсивністю) у всіх групах 15-річних юнаків приблизно однакові (р>0.05) й становили - 2710-2762 метрів. У 16-річних нормостеніків найвищий результат - 2821 м і він суттєво (р0.05) показників ІІ та ІІІ груп. У 17-річних приблизно однакові вихідні параметри навантажень на витривалість мали хлопці ІІ та ІІІ груп (2752-2668 м), які вірогідно (р<0.05) відрізнялися від найнижчих (2660 м) у акселерантів.

Вихідні критерії фізичних навантажень, спрямованих на розвиток сили, швидкості та швидкісно-силових якостей також мали віково-типологічні особливості, але параметри швидкісно-силових навантажень були практично однаковими з швидкісними.

За основу кількості необхідних занять для виявлення процесів адаптації до фізичних навантажень були взяті, визначені А.Г. Хрипковой, М.В. Антроповой (1982); Т.Д. Кузнецовой (1986), закономірності динаміки працездатності, умовно-рефлекторних реакцій, зміни вегетативних функцій, обмінно-відновлювальних процесів та гормональних зрушень. Ними встановлена фазність адаптивних процесів в організмі дітей. І фаза - фаза орієнтовного пристосування - займає перших 2 тижні. ІІ та ІІІ фази - фази неповного і відносно стійкого пристосування - займають третій і шостий тижні. Оскільки ми проводили 2 заняття на тиждень, то 6 тижнів - це 12 уроків.

Проведена серія з 12 занять, спрямованих на розвиток досліджуваних рухових здібностей, показала, що юнаки різних темпів розвитку реагували на фізичні навантаження неоднаково. Так, кожна з досліджуваних віково-типологічних груп хлопців мала свої етапи орієнтовної та стійкої адаптації до фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості - 2-4 заняття (І-ІІ етапи); 4-6 заняття (ІІ-ІІІ етапи); 8-9 заняття (ІІІ-IV етапи); 10-12 заняття (IV-V етапи). У динаміці приросту показників витривалості у досліджуваних-акселерантів відмічалася чітка тенденція до зростання у віковому аспекті, а у ретардантів - навпаки. У нормостеніків з 15 до 16 років показники витривалості активно зростали, а з 16 до 17 років - уповільнювалися .

В результаті дії на організм досліджуваних фізичних навантажень, спрямованих на витривалість, відбулися пристосувальні зміни у діяльності забезпечуючих функцій. Так, одразу слід зауважити, що у всіх віково-типологічних групах досліджуваного контингенту школярів, за виключенням 17-річних акселерантів, істотно (p<0.05) збільшилися показники максимального споживання кисню (МСК).

Подальший аналіз свідчив про те, що у обстежуваних, віднесених до ІІІ групи 15-17-річних юнаків, відбулися однакові пристосувальні зміни у відповідь на серію навантажень на витривалість. У них істотно (p<0.05) покращались, крім МСК, ще й показники частоти серцевих скорочень та частоти дихання у спокої. Такі ж позитивні пристосувальні зрушення відбулись і у 16-17-річних хлопців ІІ групи, але ще і у відношенні до життєвої ємності легень.

Адаптивні реакції інших груп більш індивідуальні. Так, у 15-річних юнаків І групи - це МСК та ЧСС після навантажень, а у ІІ групі - ЧСС у спокої та МСК. У 16-річних досліджуваних, віднесених до першої групи, позитивних достовірних (p<0.05) зрушень набули показники МСК, ЖЄЛ та ЧСС після навантажень, а у таких же 17-річних хлопців - це тільки частота серцевих скорочень після навантажень.

До фізичних навантажень, спрямованих на розвиток сили, швидкості, швидкісно-силових якостей, юнаки 15-17 років різних типологічних груп адаптувалися також неоднаково. До силових фізичних навантажень досліджувані мали 3-4 етапи адаптації на протязі 12 експериментальних занять з позитивною динамікою зростання силових показників у залежності від віково-типологічної групи досліджуваних. Менш інтенсивно процеси адаптації проходили до швидкісних та швидкісно-силових фізичних навантажень. За експериментальний період відмічалося 1-3 адаптивних етапи до них з позитивною динамікою зростання показників проявів даних якостей у відповідності до кожної віково-типологічної групи юнаків 15-17 років.

Поряд з вищепроаналізованими результатами досліджень можна констатувати ще один позитивний момент проведених досліджень - більшість учасників експерименту, які не складали нормативи шкільної програми з фізичної культури на “добре” та “відмінно”, змогли досягти цього рівня.

Отже, розподіл юнаків 15-17 років на групи різних темпів розвитку показав особливості морфофункціонального дозрівання та адаптації їх організмів до фізичних навантажень. Вибір фізичних навантажень, що відповідали можливостям розвитку кожної з віково-типологічних груп, підвищив ефективність адаптації до них і, на цій основі, інтенсифікувався приріст рухових якостей, піднявся загальний рівень фізичної підготовленості досліджуваного контингенту школярів.1. Проблеми особливостей розвитку та індивідуально-типологічної адаптації організму юнаків, що не займаються спортом, до системи фізичних навантажень вивчені недостатньо. Суттєвий науково-практичний інтерес становить дослідження можливості комплексної оцінки темпів морфофункціонального розвитку хлопців 15-17 років на основі рівня фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання, типу конституції, а також процесів орієнтовної та стійкої адаптації до фізичних навантажень.

2. Встановлені високі кореляційні звязки між фізичним розвитком, статевим дозріванням та соматотипом, дали можливість використовувати їх в комплексі для оцінки темпів морфофункціонального розвитку юнаків 15-17 років. Вирішальне значення при оцінці біологічного віку хлопців-старшокласників відводилося фізичному розвитку у відношенні до статевого дозрівання та соматотипу, як інтегральному показнику, що відображає процеси становлення дитячого організму.

3. Виділено три типологічні групи юнаків 15-17 років, що значно відрізнялися між собою за більшістю ознак: перша група (І) - прискорений тип розвитку, випереджували паспортний вік, акселеранти, характеризувалися вище середнього фізичним розвитком, прискореними темпами статевого дозрівання, а за соматотипом - пікноїки; друга група (ІІ) - нормальний тип розвитку, відповідали паспортному вікові, нормостеніки, характеризувалися середнім фізичним розвитком, темпи статевого дозрівання відповідали вікові, а за соматотипом - нормостеніки; третя група (ІІІ) - уповільнений тип розвитку, відставали від паспортного віку, ретарданти, характеризувалися нижче середнього фізичним розвитком, уповільненими темпами статевого дозрівання, а за соматотипом - астеніки.

4. Кожна віково-типологічна група досліджуваних мала істотно відмінні від інших рівні фізичного розвитку, темпів статевого дозрівання, соматотип. Відмічалася загальна тенденція до завершення формування морфофункціонального комплексу хлопців. Це можна прослідкувати за зменшенням представництва юнаків в групах з уповільненими темпами розвитку, більш активним приростом у них ознак, що визначали фізичний розвиток, темпи статевого дозрівання та соматотип. Більшість вищеназваних показників мали тісні кореляційні звязки з довжиною тіла юнаків.

5. Найбільше за більшістю показників дихальної та серцево-судинної систем відрізнялися юнаки 15 років різних типологічних груп, дещо менше досліджувані 17 років. Це свідчило про активність розвитку вказаних систем в ці вікові періоди. В 16 років у розвитку дихальної та серцево-судинної функцій прослідковувалася стабілізація, адже за більшістю вказаних ознак юнаки цього віку не відрізнялися. Інформативними показниками зовнішнього дихання в плані оцінки темпів розвитку юнаків була частота дихання, дихальний обєм, виділення СО2, функціональний мертвий дихальний простір та його відношення до маси тіла, альвеолярний обєм і його відношення до маси тіла. Такими ж показниками серцевої діяльності відповідно були - кінцевий систолічний і діастолічний обєм, обєм лівого шлуночка в діастолу, систолічний обєм крові, швидкість скорочення та маса міокарду. Це підтверджувалося і високими кореляційними звязками більшості вказаних показників дихання та серцевої діяльності.

6. Юнаки 15-17 років, більшості виділених типологічних груп, мали істотні відмінності у рівнях природного розвитку та проявах таких фізичних здібностей як витривалість, сила, швидкість та швидкісно-силові якості. Відмічався загальний недостатній рівень розвитку вказаних фізичних якостей кожної групи досліджуваних. Особливо низький рівень фізичної підготовленості мали юнаки ІІІ групи всіх вікових категорій юнаків.

7. Вихідні критерії фізичних навантажень, що свідчили про орієнтовну адаптацію до них, у більшості випадків мали індивідуальний характер для кожної з виділених груп юнаків 15-17 років. Параметри швидкісно-силових навантажень практично однакові з швидкісними, що свідчило про можливість їх застосування в процесі розвитку перших.

8. В процесі довготривалих дозованих фізичних навантажень, спрямованих на розвиток витривалості, сили, швидкості та швидкісно-силових якостей, кожна віково-типологічна група юнаків 15-17 років відрізнялася від іншої величиною та кількістю періодів стійкої адаптації, її динамікою у віковому аспекті і характером пристосувальних змін, що відбулися в організмах досліджуваних.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Артюшенко О.Ф., Глазирін І.Д., Арефєв В.Г. Виховання інтересу до фізичної культури у юнаків 15-17 років з урахуванням морфофункціональних відмінностей//Фізичне виховання дітей і молоді. Республіканський міжвідомчий збірник. - Київ: Здоровя. - 1990. - № 13. - С. 9-13.

2. Глазирін І.Д. Особливості морфофункціонального стану юнаків 15-17 років на основі комплексної оцінки темпів їх розвитку//Фізіологічний журнал. - Київ. - 1999. - Т. 45, № 5. - С. 49-54.

3. Середенко М.М., Глазирін І.Д. Адаптація юнаків різних темпів морфофункціонального розвитку до фізичних навантажень//Фізіологічний журнал. - Київ. - 1999. - Т. 45, № 6.- С. 20-25.

4. Глазирін І.Д., Середенко М.М., Портніченко В.І., Моісеєнко Є.В. Взаємовідношення морфофункціональних показників юнаків 15-17 років//Вісник морфології. - Вінниця. - 1999. - Т. 5, № 2. - С. 214-215.

5. Артюшенко О.Ф., Глазирін І.Д., Пангелов Б.П. Фізичне виховання та спортивна підготовка дітей з різними темпами вікового розвитку: Методичний посібник для студентів факультетів фізичного виховання та вчителів. - Переяслав-Хмельницький, 1993. - 27 с.

6. Глазирін І.Д. Морфофункціональні критерії диференціювання навчально-тренувальних навантажень для юнаків-старшокласників//Актуальні проблеми фізіології. Вісник Черкаського державного університету. Випуск І. - Черкаси. - 1996. - С. 7-11.

7. Глазирін І.Д. Особливості адаптації до фізичних навантажень швидкісної спрямованості юнаків з різними темпами морфофункціонального розвитку//Актуальні проблеми фізіології. Вісник Черкаського державного університету. Випуск ІІ. - Черкаси. - 1998. - С. 22-28.

8. Глазирін І.Д., Середенко М.М. Діагностика особливості біологічного розвитку юнаків 15-17 років //Збірник наукових праць Рівненського економіко-гуманітарного інституту. Рівне: Ліста, - 1999. - С. 82-88.

9. Глазирін І.Д. Диференційована фізична підготовка юнаків у системі урочних та самостійних занять//Фізичне виховання в школі. - 1999. - № 2. - С. 28-33.

10. Глазирін І.Д., Войнар Ю., Моісеєнко Є.В., Портніченко В.І., Середенко М.М. Особливості зовнішнього дихання та серцевої діяльності юнаків 15-17 років з різними рівнями біологічного розвитку//Фізичне виховання, спорт і культура здоровя у сучасному суспільстві. Науковий збірник Волинського державного університету. Луцьк: Надстиря, - 1999. - С. 789-793.

11. Артюшенко А.Ф., Глазырин И.Д. О физическом развитии и физической подготовленности юношей 15-17-летнего возраста//Тезисы докладов научно-практической конференции. “Физическое воспитание и спортивная подготовка учащейся молодежи”. - Архангельск, - 1988. - С. 4-6.

12. Глазирін І.Д. Диференційована методика розвитку витривалості у школярів старших класів.//Тези доповідей міжвузівської наукової конференції. “Проблема самореалізації особистості в педвузі і загальноосвітній школі”. - Київ: КДПІ, - 1990. - С. 141-143.

13. Глазирін І.Д., Прокопенко О.М. Виховання витривалості у юнаків 15-17 років у залежності від типу їх розвитку//Матеріали наукової конференції “Фізична культура, спорт та здоровя”. - Черкаси - Переяслав-Хмельницький, - 1996. - С. 14.

14. Глазирін І.Д., Глазиріна В.М. Динаміка фізичного розвитку юнаків 15-17-річного віку з урахуванням типу їх вищої нервової діяльності//Матеріали наукової конференції. “Індивідуальні психофізіологічні властивості людини та професійна діяльність”. - Київ-Черкаси, - 1997. - С. 24.

15. Портніченко В.І., Тимченко О.Г., Войнар Ю., Глазирін І.Д., Середенко М.М. Стан зовнішнього дихання у дітей різного шкільного віку//Фізіологічний журнал. Т. 44. - Київ - 1998. - № 3. - С. 144.

16. Seredenko M.V., Glasyrin I.D., Kowalenko T.M., Wojnar J. Pekululiarites of adaptation to physical loads of various directions in boys aged 15-17 years/Proc. 3 rd Internat. Sci. Congr. “Modern Olympic Sport”, Warsaw, Poland, - 1999.- v. 43, Suple. № 1. - Р. 115-116.

17. Глазирін І.Д., Портніченко В.І., Моісеєнко Є.В., Євтушенко О.Л., Войнар Ю., Середенко М.М. Особливості зовнішнього дихання та серцевої діяльності юнаків 15-17 років різних рівнів біологічного розвитку//Матеріали симпозіуму “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. - Київ-Черкаси. - 1999. - С. 22.