Композиційні особливості малювання з натури, на тему з навколишнього життя, ілюстрування літературних творів. Розвиток композиційних навичок на уроках-бесідах про образотворче мистецтво. Методика викладання композиції на уроках сюжетного малювання.
При низкой оригинальности работы "Особливості методики викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загально освітній школі в 5-7 класах", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Навчальні завдання та вміння з композиції, що вивчаються і формуються на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах 1.2 Уроки малювання на тему з навколишнього життя та ілюстрування літературних творів2.3 Методика викладання композиції на уроках малювання на тему "З навколишнього життя"За програмою образотворчого мистецтва для учнів 5-7 класів діти повинні вдосконалити основами реалістичного малюнка, розвинути навички передачі обєктів на площині з натури, по памяті і представленню; навчитися виконувати малюнки з урахуванням закономірності перспективного скорочення і виявлення обсягу світлотіні; розрізняти й передавати основні і додаткові кольори і їхні відтінки. Вчителі мають також приділяти вагому увагу елементарним основам теорії мистецтва. Художники знають багато секретів, щоб створити ілюзію руху обєктів на картині, підкреслити його характер. Вчитель має завжди наголошувати на наступному моменті: створюючи композицію, необхідно визначити, що буде головним в картині і як виділити це головне, тобто, сюжетно-композиційний центр, який часто також називають "смисловим центром" або "зоровим центром" картини. Аналогічно і в картині недалеко від геометричного центра знаходять місце композиційному центру (головному в картинах) і розміщують навколо образу, дотримуючись рівноваги.В ході написання даної курсової роботи ми проаналізували навчальні завдання уроків образотворчого мистецтва в напрямку навчання композиції в школі, специфіку навчання композиції в хода уроків малювання з натури, на тему, під час декоративного малювання, тощо. Також нами було комплексно досліджено методику викладання композиції на уроках тематичного малювання і запропоновано варіанти проведення уроків малювання у даному розділі образотворчого мистецтва. Звязок між бесідами про мистецтво і уроками малювання з натури, на теми та декоративного малювання здійснюється по-різному. Разом з тим слід відмітити, що відомості, які учні отримують під час бесід на тему композиції малюнків, вони в майбутньому використовують, коли малюють з натури, на теми і в декоративних композиціях. В ході викладання композиції на уроках малювання слід звертати увагу на симетричне та асиметричне розташування обєктів на малюнку, коригуючи в ході уроку помилки школярів.
План
Зміст
Вступ
Вывод
В ході написання даної курсової роботи ми проаналізували навчальні завдання уроків образотворчого мистецтва в напрямку навчання композиції в школі, специфіку навчання композиції в хода уроків малювання з натури, на тему, під час декоративного малювання, тощо. Також нами було комплексно досліджено методику викладання композиції на уроках тематичного малювання і запропоновано варіанти проведення уроків малювання у даному розділі образотворчого мистецтва.
По закінченню нашого дослідження ми прийшли до наступних висновків.
Уроки-бесіди, спрямовані на розвиток композиційних навичок, повинні проводитись в тісному звязку з практичними заняттями. Цей звязок сприяє успішному вирішенню всього комплексу навчально-виховних задач, поставлених перед кожним класом.
Звязок між бесідами про мистецтво і уроками малювання з натури, на теми та декоративного малювання здійснюється по-різному. Так, знання, отримані учнем в процесі практичних занять з образотворчого мистецтва, знаходять свій подальший розвиток і закріплення під час аналізу творів художників. Разом з тим слід відмітити, що відомості, які учні отримують під час бесід на тему композиції малюнків, вони в майбутньому використовують, коли малюють з натури, на теми і в декоративних композиціях.
В ході написання нашої курсової роботи ми прийшли до висновку, що проаналізувати композиційне рішення пейзажу допомагають цільові спостереження природи, розглядання репродукцій з картин художників-пейзажистів.
В ході викладання композиції на уроках малювання слід звертати увагу на симетричне та асиметричне розташування обєктів на малюнку, коригуючи в ході уроку помилки школярів. Проаналізувавши малюнки школярів 5-7 класів, ми прийшли до висновку, що в основному вони полягають у тому, що діти уникають загороджень одних предметів іншими. При цьому їм слід наочно показувати, що дане явище має місце у реальному житті. Тому і на малюнку не варто уникати моментів, коли один обєкт закриває частину іншого. Іншою поширеною помилкою є виконання пейзажних композицій без урахування повітряної перспективи, просторових змін предметів, тобто предмети здаються плоскими та не мають обєму.
Все вищесказане треба враховувати в ході самого процесу навчання композиції на уроках і приділяти даним моментам більше уваги, адже помилки легше попередити, а ніж потім виправляти.
Отже, вході написання даної курсової роботи ми дослідили методику викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загальноосвітніх навчальних закладах і виконали всі завдання, поставлені на початку дослідження.
Список литературы
Вступ
Майбутнє нашої держави, надії на покращення умов життя, на якісно новий рівень повязані саме з творчо мислячими молодими людьми, які повинні прийти у всі сфери виробництва.
Цікавими є дослідження американських педагогів та психологів, зокрема Торренса, автора системи вимірювання творчих здібностей. Він повідомляє, що спадковість не є найважливішим показником творчої продуктивності. На основі своїх досліджень він стверджує, що формування творчого характеру залежить більше від сімї, яка здатна розвинути, або знищити творчий потенціал дитини ще у дошкільному віці. Тому великого значення набуває система виховання творчих здібностей як у сімї, так і у дошкільних та шкільних закладах освіти.
Однією із сфер, де на ранніх стадіях життя проявляється творча активність дітей, є образотворче мистецтво. Як відомо всі діти малюють. Малювання є основним засобом вираження себе на самих ранніх стадіях життя. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі) і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони.
Саме завдяки малюнку отримуємо можливість заглянути у внутрішній світ маленької людини, осягнути логіку дитячої творчості, бо малювати й думати для неї одне і те ж. В малюнках діти не зображають реальний світ, вони відтворюють свій особистий світ на папері. Характерною особливістю дитячих малюнків є лаконічність, зосередженість і концентрація думки. Образотворчі засоби спроможні передавати думки і почуття більш безпосередньо, вони більш особистісні. Вони також мають невичерпний потенціал розвитку емоційної сфери дитини. Без розвитку почуттів, без розвитку уяви, без пристрасті до творчості людина не зможе сьогодні просунутися у сфері самих вузьких і суто технічних знань. Творча уява сьогодні все більше ціниться у всіх галузях життя.
Учитель образотворчою мистецтва повинен досконало володіти основами образотворчої грамоти, знати методику образотворчою мистецтва, адже діти дуже чутливі до яскравих кольорів, цікавих форм навколишніх предметів. Учителю слід постійно вдосконалювати методику викладання образотворчою мистецтва, вивчати передовий досвід кращих учителів, цікавитись відповідною літера турою, дбати про належне обладнання уроків і високий науково методичний рівень класних занять та позакласної роботи. У навчанні дітей образотворчої грамоти велике значення має вміння вчителя методично правильно провести словесне пояснення послідовності виконання завдання. Крім того, слід супроводжувати це пояснення зарисовками на класній дошці чи аркуші паперу. Учитель повинен практично допомагати учням у малюванні олівцем, фарбами та іншими матеріалами.
В образотворчій діяльності треба засвоїти різні закони (лінійної та повітряної перспективи, кольорознавства тощо).
Правила, прийоми і засоби композиції допомагають юному художнику будувати її і належать до менш постійних категорій, ніж закони, що діють тривалий час в історії розвитку образотворчого мистецтва. Правила, прийоми і засоби є лише композиційною технікою, хоча в основі своїй випливають із закономірностей природи. Вони розвиваються і збагачуються творчою діяльністю нових поколінь художників різних країн. На зміну віджилим закономірностям приходять інші, які породжуються новими завданнями, що постають перед мистецтвом.
Питанням навчання школярів композиційному малюванню займалися такі спеціалісти, як Кириченко М.А., Гандзій П.А., Васильєва О. та інші.
Виходячи з вищесказаного, темою нашої курсової роботи було обрано «Особливості методики викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі в 5-7класах».
Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що саме на даному етапі школярі вдосконалюють раніше набуті навички малювання, враховуючі правила побудови композиції малюнку, раціонального розміщення предметів на картині. Навчання композиційного малювання допомагає школярам зробити їхні малюнки більш реалістичними, максимально наближеними до існуючих вимов до учнівського малюнку.
Метою нашої курсової роботи було визначити особливості методики викладання композиції на уроках образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі в 5-7класах.
Обєкт дослідження - композиційне оформлення малюнку.
Предметом дослідження виступають особливості методики викладання композиції на уроках малювання у загальноосвітній школі в 5-7класах.
Для досягнення мети нашого дослідження були виділені наступні завдання: - визначити навчальні завдання та вміння композиції, що вивчаються і формуються на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах;
- дослідити композиційні особливості малювання з натури, на тему з навколишнього життя, ілюстрування літературних творів;
- розглянути специфіку використання композицій на уроках декоративного малювання, під час зображення фігур в обємі та в ході проведення бесід про образотворче мистецтво;
- визначити особливості композицій в дитячій образотворчій діяльності та під час аналізу композицій творів образотворчого мистецтва;
- запропонувати варіанти проведення уроків малювання на теми з навколишнього середовища;
- проаналізувати основні композиційні помилки, які допускаються учнями в ході тематичного малювання.
Практична цінність нашого дослідження полягає в можливості використання її результатів та методичних рекомендацій в ході проведення уроків з тематичного малювання.
Розділ І. Навчальні завдання та вміння з композиції, що вивчаються і формуються на уроках образотворчого мистецтва в 5-7 класах
1.1 Уроки малювання з натури
Основним методом навчання графічної грамоти є малювання з натури, яке ставить перед дитиною завдання малювати предмет таким, яким вона його бачить, так, щоб і інші могли встановити схожість намальованого з моделлю. Виконувати цю вимогу дітям не просто.
З цією метою вчитель проводить пояснювальну бесіду (найефективнішою є форма запитань і відповідей). Перші запитання повинні спрямувати учнів на вивчення форми предмета, наступні - переключити увагу на вивчення пропозицій предмета, окремих його деталей, їх характеру і розміщення. Учитель звертає увагу учнів на те, як освітлений предмет, у який колір він забарвлений.
Учні виконують спеціальні вправи, які займають кілька хвилин на початку уроку. Так, організовуючи колективне обговорення предмета, вчитель пояснює дітям, що малювати модель потрібно з певної точки зору, бо інакше змінюється видимість предмета. При цьому доцільно показати предмет у різних положеннях [15, c. 123].
Учням з малим досвідом роботи з натури важко одночасно вивчати модель і компонувати малюнок. Ось чому, перш ніж почати малювати, вчитель повинен поставити перед учнями запитання про те, як краще розмістити зображення на аркуші паперу.
На перших порах виявляється невміння учнів використовувати натуру як вихідний момент для розвязання композиційного завдання. Учителі рекомендують учням спочатку визначити, що більше - ширина чи висота предмета. Якщо, наприклад, висота його у півтора рази більше від ширини, то аркуш для малювання кладуть коротким краєм до себе, тобто так, щоб його найбільша довжина використовувалася для нанесення пропорцій висоти предмета, а найменша - ширини.
Слід підкреслити, що питання композиції учні вивчають в елементарній формі. Вони повинні навчитися розміщувати зображення приблизно в центрі аркуша і не робити його занадто маленьким або занадто великим. Але ці принципи композиції учні засвоюють з деякими труднощами. І якщо на кожному уроці не нагадувати їх, то і в старших класах ми зустрінемося з тими самим помилками.
Після аналізу форми натури, бесіди про те, як класти аркуш паперу і компонувати малюнок на ньому, вчитель повинне на дошці, намалювавши рамку, яка буде ніби аркушем паперу, що лежить перед кожним учнем, показати послідовність роботи над малюнком [15, c. 143]. Звичайно, вчитель підкреслює, що рамок учням малювати не потрібно, а закінчивши пояснювати й показувати послідовність роботи над малюнком з натури, він обовязково роботи над малюнком з натури, він обовязково повинен витерти з дошки малюнок. Інакше деякі учні просто перемалюють його.
Учитель повинен привчати учнів свідомо розбиратись у конструкції форми зображуваних предметів. Наприклад аналізуючи форму кавника, учні під керівництвом учителя визначають основну його форму - форму зрізаного конуса, а потім форму частин і деталей.
Починаючи вчити дітей малювати з натури, необхідно звернути увагу й на методичну послідовність відтворення зображення. Всю роботу над малюнком потрібно робити на окремі етапи і дати можливість дітям зрозуміти послідовність роботи: композиційне розміщення зображення на аркуші паперу. Великий малюнок можна почати з живого, емоційного начерку (за умови, що він стона витиме основну композиційну ідею). Зображення виконується легкими лініями з виправленням без застосування гумки.
Вияв основної великої форми. Завдання вчителя на цьому етапі створення малюнка - навчити учнів бачити загальне без деталей. Тут аналізуються малі форми, встановлюється їх звязок з цілим, промальовуються дрібні деталі; детальна характеристика натури: передача матеріальності, фактури. Не обмежуватися лише контурним малюнком, необхідно привчати дітей до реалістичного малюнка. Підведення підсумків: перевірка загального стану малюнка, підпорядкування деталей цілому, у уточнення малюнка у тоні (помякшення занадто темних місць, виявлення різниці між світлом і тінню тощо).
Велику увагу вчитель повинен приділяти питанням техніки малюнка: правильному штрихуванню (в формі, косо), роботі пензлем (по сухому, по мокрому) і т.д. З цією метою учні систематично виконують різноманітні графічні й живописні вправи.
Успіх робот залежить і від організації робочого місця. Якщо малювання з натури проводиться не в кабінеті, а в класі, все одно вчитель повинен мати 2-3 переносні підставки на яку при потребі накладається драпіровка. Підставки з натурою розставляються так, щоб кожний учень із свого місця добре бачив ту чи іншу постановку.
Крім того, вчитель повинен мати достатню кількість роздавального матеріалу - натуру малих форм.
На природі малювання з натури має дещо іншу специфіку. Учням доцільно пояснити основні правила перспективи. Це можна робити у вигляді ненавязливої навчальної розповіді із наочною демонстрацією.
Ви створюєте малюнок, виробивши в собі розуміння особливостей зорового сприйняття натури, завдяки якому домагаєтеся правдивого зображення, користуючись лише простим олівцем [18, c. 42]. Коли ви приступили до малювання предметів з натури, то вже, мабуть, усвідомили, в якому все-таки вигляді вони представляються зору людини, тобто отримали необхідні відомості про спостережної перспективі. Для ознайомлення з наглядовою перспективою розглянемо основні правила цього зорового явища.
Без дотримання цих правил ми не зможемо виконати ні одного малюнка з натури. Намалювати щось зможемо, але в очі буде кидатися явна невідповідність зображення з натурної постановкою. Знання правил спостережної перспективи позбавить рисувальника від грубих помилок, неминучих при бездумному малюванні. Перше правило перспективи ґрунтується на уявній зменшення предметів у міру їх віддалення від нас.
Дійсно, якщо йти по тротуару довгого міського проспекту і дивитися прямо по курсу свого проходження вперед, очам відкриється очевидність перші правила: однакові по висоті будівлі з наочною чіткістю зменшуються в розмірах, таку ж звужується стрункість являють собою дерева на узбіччі магістралі для транспорту і т. д.
Помічаючи подібне явище скрізь, де перспективні закономірності чітко виявляються, ми побачимо, що карнизи та цоколі будинків, стовбури і крони дерев, прямуючи в далечінь аж до границі видимого простору, як би сходяться між собою в якійсь умовній точці. Тут спостерігається, а при зображенні на площині дотримується друге правило перспективи: горизонтальні паралельні лінії мають одну точку сходу, що знаходиться на рівні ока (на лінії горизонту).
Ще одне правило перспективи полягає в тому, що всі вертикальні напрямки (заводські труби, телеграфні стовпи, стовбури сосен і т.д.) у зображенні виглядають вертикально. Щоб розуміти закономірності перспективи, потрібно добре знати, що таке поле зору, точка зору, картинна площину, лінія горизонту, перспектива ліній, кут нахилу горизонтальних ліній. малювання композиційний образотворчий мистецтво
Приступаючи до малювання з натури будь-якого предмета, ми звертаємо погляд на постановку, і наша видимість (без перекладу очей, нерухомий погляд на натуру) обмежена так званим полем зору. Що малює повинен так розташуватися перед натурою, щоб вона потрапила в поле зору і було добре видно. Постановка добре видно з певного місця [11, c. 47].
Це місце і є точка зору, з якої художник починає і закінчує свою роботу. Картинна площину, в самому простому розумінні, звичайний лист паперу, на якому ви малюєте. На нього треба перенести видиме оком простір, що включає натуру, зробивши зображення. Ще зрозуміліше про картинній площині скаже приклад з вікном, за яким ми бачимо частину неосяжного світу.
Якщо уявити собі, що ви з однієї точки зору обводите на склі тонким пензликом з чорною тушшю обриси видимих за вікном будинків дерев, хмар, то саме площину скла в даному випадку стала картинної площиною. Цікаве явище помічає кожен з нас, перебуваючи, наприклад, на березі моря. Ми бачимо гладь води, що закінчується на кордоні з небом як би лінією дивовижною прямизна, що в епоху Відродження назвали горизонтом.
Але ще не менш дивно і те, що лінія горизонту весь час знаходиться на рівні наших очей. Варто нам присісти, "присідає" разом з очима горизонт. Піднімаючись на гору біля моря, ми бачимо горизонт в незмінності рівня очей. Перспективний горизонт та уявна або навіть злегка намічена в зображенні горизонтальна лінія, яку прийнято називати лінією горизонту.
Проведена на малюнку, вона відіграє основну роль у перспективному побудові зображення. Будь-який малюнок починаємо з ліній, і тому їх положення в просторі зображення по-різному. Недарма лінії підрозділяють на горизонтальні, вертикальні і похилі. Для кращого розуміння закономірностей перспективи, повязаних з лініями, звернемося до прикладу.
Якщо ми станемо точно в середині між рейками суворо прямої залізничної колії і будемо бачити її довжина в умовах степової рівнини до самого горизонту, то нам доведеться на власні очі переконатися в закономірностях положення ліній у просторі. Таким чином, на прикладі рейок та шпал можна переконатися в схильності горизонтальних ліній до горизонту.
Тому при роботі над малюнком завжди слід точно визначити кут нахилу горизонтальних ліній. Правила і прийоми перспективного малювання слід закріплювати на практиці, бо в процесі малювання з натури засвоюються багато закономірностей правдивого зображення предметів і явищ навколишнього світу.
1.2 Уроки малювання на тему з навколишнього життя та ілюстрування літературних творів
Малювання на теми - це зображення явищ навколишнього життя та ілюстрування. На тематичних малюнках учні зображають життя дітей і дорослих та явища природи; на уроках ілюстративного малювання учні виконують малюнки до відомих їм літературних творів (байки, оповідання).
Тематичне малювання дає учням можливість примножити вміння передавати свої думки і уявлення засобами образотворчого мистецтва. Малювання та тему розвиває творчі здібності, привчає дітей до самостійності в роботі, дає можливість відобразити свої думки і чуття, В малюнках-композиціях учні відображають свої враження свій спосіб сприйняття навколишнього світу. Але і цей вид роботи учня повинен проходити під керівництвом вчителя. Вчитель повинен провести вступну бесіду, використати уривки літературних творів, показати приклади з творів видатних художників.
Зображення сюжетів навколишньої дійсності треба будувати таким чином щоб вони були повязані з малюванням з натури. На заняттях тематичного малювання вчитель повідомляє закони побудови людини в стані спокою і в русі пропорції частин тіла людини [4, c. 62]. Для зображення здорового сприйняття учнів додаються завдання по замальовках окремих предметів і обєктів з натури - все це допоміжний матеріал для композиції.
Тематичне малювання має велике значення і для вчителя воно дає можливість ближче познайомитись з духовним світом учнів, дізнатись про особливості характеру кожного учня. Під час тематичного малювання учні удосконалюють малювання за спостереженням, з памяті, з уяви також пояснює дітям послідовність: виконання ескізу за етапами уроку розміщення (за компонування) використання допоміжних ліній загальний ескіз малюнка розробка деталей малюнка тональне пророблення малюнка
Ці методичні рекомендації допомагають учням зрозуміти процес і послідовність роботи, їх можна виконувати крейдою на дошці, а також на окремих листках паперу олівцем або фломастером. Малюнки на теми та всі його різновидності закладають основи творчого зображення навколишнього світу і основи реалістичного малюнка [2, c. 49].
Ілюстративне малювання є частиною тематичного малювання - це виконання малюнків до літературних творів, тобто малюнків що пояснюють певний текст. Твір для ілюстрування повинен бути добре знайомим усім дітям. Ознайомлення з ним можна провести в позаурочний час, або на уроці читання. З короткими творами корисно ознайомлювати на уроці бо вони не займають багато часу.
На уроці діти пригадують прочитаний твір чи переглянутий діафільм. Найчастіше це роблять за допомогою питань, діти відповідають на них, пригадують послідовність подій, найцікавіші моменти твору.
Добре замість питань показати кілька ілюстрацій в тій послідовності в якій відбуваються події. Вони відтворюють в памяті дітей зміст твору, допомагають знайти найбільш характерні моменти ілюстрування. Велике значення мають репродукції з ілюстрацій, але треба вчителю памятати, що залишати їх під час малювання перед очима дітей не можна, бо ілюстрування зведеться до звичайного змальовування, не дасть дітям обдумати і створити свою власну композицію. Репродукції і ілюстрації, які є в книжках треба аналізувати, розкривати їх цінність в доступній для дітей формі.
При ілюструванні байок вчителю необхідно звертати увагу на те, що тварини наділені людськими якостями, вони розмовляють, ходять один до одного в гості, їдять, тобто виконують всі дії, які виконують люди і переживають ті самі почуття, які переживають люди. Тобто, серед героїв є гарні (позитивні) і погані (негативні) герої. Вчитель в ході аналізу твору обговорює з дітьми як зображаються позитивні герої (яскравими кольорами, усміхненими, ніжними) і як змальовуються негативні (темними кольорами).
Вчитель може пропонувати якийсь епізод з твору, а може дозволити дітям самим вибрати цікаві епізоди для ілюстрування. Головним завданням вчителя на уроці ілюстративного малювання є те, щоб учні могли самостійно вирішити композицію. Щоб в них вироблялися творча уява, фантазія, оригінальне вирішення теми.
В малюванні на теми, які задає вчитель, особливо яскраво проявляється індивідуальність учня, його інтереси. Існує думка, що малювання на теми має тільки виховне значення. З таким твердженням не можна погодитись, тому що не можна малювання на теми розглядати, відриваючи від навчальних завдань. Розривати і протиставляти навчальні і виховні завдання в процесі навчання малюванню було б грубою помилкою.
1.3 Навички використання композицій на уроках декоративного малювання
Декоративне малювання - це створення орнаменту, візерунків чи груп елементів, які декорують предмети побуту підкреслюють їх форму, цей вид роботи виробляє в учнів просторове та обємне сприйняття навколишнього світу. Ознайомлення з декоративно-прикладним мистецтвом в школі проходить з самого початку навчання.
Мета уроків декоративного малювання: - Дати учням можливість пізнати рослинний світ і розуміти його.
- Формувати в учнів естетичне ставлення до предметів навколишньої дійсності.
Для здійснення цієї мети на уроках декоративного малювання ряд завдань: навчити учнів аналізувати, спрощувати і стилізувати предмет, а саме розуміти його побудову, бачити різницю в пропорціях.
Декоративно-прикладному мистецтву притаманен певний характер малюнка, особливий лад композиції, що розгортається на площині як своєрідний закінчений візерунок. Побудова таких композицій нерідко ставить учнів перед досить складним завданням узагальнення, спрощення, переробки природних форм у декоративні образи. Більшу роль у вирішенні цього завдання грають навички, що здобувають учні на уроках образотворчого мистецтва при вивченні розділу "Декоративне малювання" або "Декоративна робота" [21, c. 46].
У той же час при побудові декоративних композицій учні повинні як би забути ті знання, які дозволяють їм мальовничими або графічними засобами передати на аркуші паперу обсяг предметів, досягати більшої правдивості зображення, домагатися ілюзії простору, це закони лінійної й повітряної перспективи, правила світлотіньового рішення.
У середніх класах програма пропонує заняття різними видами декоративної і декоративно-графічної роботи: складання візерунків, графічне оформлення книги, заголовка стінгазети або всієї газети, виконання художніх листівок і ескізів виробів, наприклад іграшок.
Велику увагу слід приділити ознайомленню учнів з українським народним декоративно-прикладним мистецтвом, насамперед з мистецтвом свого краю. Бесіди завжди мають супроводжуватися показом ілюстрацій, а ще краще - матеріальних зразків, зібраних під час проведення пошукової роботи.
Розглянемо послідовність роботи над декоративним малюнком, до якої потрібно привчити учнів: 1) завдання вчителя або задум, на основі чого здійснюється попередній збір матеріалів (листків дерев, репродукцій, фотографій);
2) попереднє вивчення обєктів, форма яких повинна стати основою малюнка;
3) виконання кількох варіантів декоративної переробки різних елементів орнаменту (стилізація, спрощення реалістичних форм). Прийоми стилізації форми показуються на зразках народної творчості,уяких природна форма квітів, листків, ягід змінюється, переробляється. Тут не передаються обєм моделі, гра світлотіні, дрібні деталі, а рослинна чи тваринна форма зображається узагальнено, навіть схематично.
1.4 Композиція на уроках зображення в обємі
Засобами композиції є лінії, штриховка (штрих), тонові й кольорові плями, світлотінь, лінійна і повітряна перспективи [13, c. 41].
Лінія - один з основних засобів образотворчого мистецтва, тому її використовують у начерках, малюнках і в ескізах композицій.
Контурна лінія, завершуючи форму предмета, створює ілюзію силуету зображуваного предмета, хоча на площині проведені лише лінії. Лінійним малюнком можна передати враження обєму предмета, якщо лінія будує форму в пропорціях і в перспективі, а також якщо товщина лінії змінюється щодо обєму предмета, виявляючи пластичні властивості форми.
Штриховка при вмілому використанні відкриває багаті художньо-творчі та технічні і довгі, й короткі, й товсті лінії, плавно і послідовно робити переходи можливості. Для штриховки залежно від завдання художник може використовувати до тонких, що дає змогу передавати світлотінь обємних предметів і глибину простору. Штриховкою можна створювати тонові плями різної сили, а разом з лінією створювати високохудожні твори в різних видах образотворчого мистецтва (наприклад, картина І. Шишкіна «У лісі»).
Тонову і кольорову плями художники використовують у начерках, замальовках і в роботі над створенням ескізів композиції. Тонова пляма допомагає вирішувати такі завдання композиції: виявлення обєму форми, її освітлення, фактури; передача глибини простору і тонових контрастів, які закладають основу виразності. Кольорову пляму частіше використовують в оточенні відносно інших кольорів, враховуючи при цьому кольорові контрасти, які можуть будувати основу виразності композиції. Художники в начерках, замальовках, ескізах композиції використовують одноразово лінію, штрих, тонову, кольорову плями, щоб передати тонові і кольорові контрасти [1, 142].
До світлотіні як засобу композиції звертаються, щоб передати обєм її образів, який залежить від умов освітлення, задуманої конструктивно-художньої ідеї твору. Освітленість образів композиції впливає на характер кольорових і тональних контрастів, рівновагу, взаємозвязок частин та цілісність її. Освітлення та колір як елементи композиції мають велике значення.
Вони допомагають виявити композиційний центр, кольорове вирішення образів композиції та загальний колорит. Освітленням і кольором художник передає радість, сум. Радісні події художник передає звичайно яскравими теплими контрастними тонами (картина Т. Яблонської «Весілля»), а сумні - тьмяними, холодними тонами (картина В. Маковського «Побачення»).
1.5 Розвиток композиційних навичок на уроках-бесідах про образотворче мистецтво
У бесідах про образотворче мистецтво викладач знайомить учнів з добутками образотворчого мистецтва. Розглядаючи добутки українського образотворчого мистецтва, школярі одержують поняття про його світове значення, національну своєрідність, багатство творчих індивідуальностей, життєстверджуючу силу.
Уроки-бесіди про образотворче мистецтво сприяють естетичному розвитку учнів, прищеплюють інтерес і любов до мистецтва, виховують самостійність суджень в оцінці добутків, причому школярів необхідно вчити не тільки розкривати зміст твору мистецтва, але й аналізувати його.
При ознайомленні учнів із творами образотворчого мистецтва перед вчителем стоїть важке і відповідальне завдання: використати картину в навчально-образотворчих цілях і разом з тим виховати в учнів усвідомлюючу, самостійну оцінку творів мистецтва, формувати художній смак [18, c. 8].
Програмою з образотворчого мистецтва передбачено ознайомлення дітей з історією мистецтва під час уроків-бесід, присвячених окремим епохам, періодам, видам та жанрам образотворчого мистецтва, художником. Основна мета бесід - навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити твори в єдності форми і змісту; навчитися бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. В результаті навчання учні повинні знати найбільш значні картини, скульптури, архітектурні споруди, створені в нашій країні та за кордоном. Бесіди необхідно поєднувати з самостійною образотворчою діяльністю учнів: малювання з натури, за памяттю, за уявою, декоративним малюванням.
Одна з найважливіших задач бесіди - дати учням знання мови образотворчого мистецтва. Засвоївши її, вони зуміють досить вірно, творчо оцінити художній твір, його зміст, форму, образи, багатство, своєрідність, зможуть проникнутись любовю і повагою до художніх цінностей, створених народами світу.
І методичні посібники до неї - лише основа для самостійної роботи вчителя. Він, на свій розсуд, може і повинен вносити деякі зміни в перелік робіт, художніх творів для кожного класу, вибирати найбільш прийнятну форму викладання матеріалу, демонстрації творів мистецтва, їх аналізу, засобів активізації уваги дітей.
Мета уроків - бесід буде досягнута тоді, коли у дітей зявиться потяг до постійного спілкування з образотворчим мистецтвом, до подальшого й його вивчення. Розвязання такого завдання можливе лише при умові послідовного здійснення всього курсу програми і постійного приєднання учнів до активної зацікавленої участі в учбовому процесі, до самостійного аналізу творів мистецтва.
Художник-педагог О.Д.Альохін, спираючись на свій досвід роботи у школі, вважає, що ефективність художнього виховання засобами образотворчого мистецтва повинна значно підвищитись при концентрично-послідовному принципі подачі матеріалу. Основу цього принципу складає коло основних понять, що належать до образотворчо-виразних засобів. Поняття, що входять в це коло, послідовно, з класу в клас, поглиблюються і розширюються.
Навчити дітей цілісно сприймати картину - процес більш складний, тому вимагаються різні методи і прийоми, залучення їх до образотворчого мистецтва. При цьому головне завдання вчителя полягає втому, щоб розвивати активне сприймання дітьми творів реалістичного мистецтва, зацікавлювати виразністю і красою творів, дати загальні поняття про художні засоби. Тобто, провести з дітьми на другому етапі роботи бесіду за картиною, її краще проводити на уроках образотворчої діяльності, на початку або під кінець уроку по 10-15 хвилин. Один раз на 2-3 місяці цьому можна відвести спеціальні уроки, на яких вчитель систематизує знання дітей, набуті під час розповідей і бесідах на практичних уроках. Дітей треба, перш за все, навчити розбиратись у змісті картини. Це нелегке завдання, тому що вони ще не вміють знаходити в картині головного. Пояснення змісту вони зводять до простого переліку зображених у творі предметів. Молодші школярі ще не підготовлені до самостійних, естетичних суджень. Тому перед вчителем стоїть важливе завдання - розвивати в них естетичне сприймання мистецтва за допомогою розповідей про форму, композицію, колір та інші засоби художньої виразності; дати дітям можливість відчути красу мистецтва.
Демонструючи репродукцію, пояснюючи її зміст; вчитель залучає дітей до посильного аналізу картини шляхом навідних питань, які мають допомогти дітям розібратися не лише в тому, що зображено на картині, але і як зображено. Пропонуючи дітям картину, вчитель повідомляє: "Сьогодні, діти, ми з вами розглянемо картину художника (називає імя, по батькові, прізвище художника). Розглянемо її уважно (дається 1-2 хвилини для самостійного розгляду картини). Після цього дітям ставляться питання, які допомагають розкрити зміст картини: - Що намальовано на цій картині, або кого ви бачите на ній?
- Що або кого ви бачите на передньому плані картини? На задньому плані?
- Що ви бачите на картині зліва, а справа?
- Яка пора року зображена на картині?
- Який час доби?
- Яке небо на картині?
- Як показав на картині художник природу (дерева, воду, поле, річку)?
- Що на картині показано близько і що далеко? Чому?
- Якими фарбами користувався художник, щоб намалювати свою картину?
- Яка вона - весела чи сумна?
- Чи подобається вам ця картина, чим і чому?
- Як би ви назвали цю картину (опитати 3-4 дітей)?
- Художник її назвав (дати назву картини, як її назвав художник).
В кінці такої роботи слід зробити художній, короткий опис картини і коротко розповісти дітям про художника.
Саме відповідаючи на подібні питання вчителя та розглядаючи репродукції картин учні вчаться розрізняти композиційні складові твору образотворчого мистецтва та аналізувати композицію картин.1. Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.
2. Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. - М.: Педагогика, 1968. - 184 с.
3. Васильєва О., Поклад І. Розвиток творчої особистості дитини в образотворчій діяльності // Мистецтво та освіта. - 2002.- №2.- С.42-43.
4. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. - Л.: Наука, 1977. - 116 с.
5. Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: Рад. школа, 1976. - 118 с.
6. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчителя. - К.: Рад. школа, 1975. - 224 с.
7. Демченко І.І. Використання інтерактивних технологій навчання при викладанні образотворчого мистецтва у початковій школі // Мистецька освіта у контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади розвитку / Тези Міжнародної наукової конференції. - К. - Суми: СУМДПУ ім. А.Макаренка, 2004. - С. 244-246
8. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. - 1993. - №2. - С. 39-43.
9. Кириченко М.А. Альбом з образотворчого мистецтва для 1-3 класів. К.: Рад. шк., 1990. - 80 с.
