Особливості мегакаріоцитарного паростка гемопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією, опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС - Автореферат
Дослідження зв’язків доза-ефект з характеристиками мегакаріоцитопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією. Дослідження радіаційно-індукованих змін мегакаріоцитарної ланки гемопоезу. Вміст кровотворних елементів в гемопоетичній тканині.
При низкой оригинальности работы "Особливості мегакаріоцитарного паростка гемопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією, опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Так, дію ІВ у діапазоні доз до 200 МЗВ розглядають як радіопротекторну [Preston et al., 2003], в той час як додаткові ризики розвитку лейкемій за дослідженням наслідків атомного бомбардування Хіросіми, визначено при опромінюванні від 5 МЗВ [Pierce et al., 1996], очікувані додаткові ризики розвитку лейкемій у ліквідаторів Чорнобильської катастрофи визначено при опромінюванні у дозах від 15-25 СЗВ [В.Г. Додаткові ризики розвитку мієлофіброзу з мієлоїдною метаплазією (МММ) визначено для населення, опроміненого в результаті атомного бомбардування Хіросіми [Anderson et al., 1964]. Дисертант є співвиконавцем наступних науково-дослідних робіт: “Провести верифікацію випадків лейкемій в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в Державному та Спеціалізованому реєстрі” (№ держреєстрації 01024005687); “Оцінити особливості розвитку та клінічного перебігу хронічних лейкемій у віддалений період серед осіб, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС та удосконалити програми лікування цих захворювань” (№ держреєстрації 0102U005688); “Роль апоптозу і молекулярно-генетичних порушень в формуванні і перебігу радіаційно-асоційованих мієлопроліферативних захворювань у осіб які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС” (№ держреєстрації 0107U000919). Вивчити морфо-функціональний стан та клітинні взаємодії елементів мегакаріоцитарної ланки гемопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС в діапазоні доз 0,21-49,0 СЗВ, для визначення особливостей перебігу захворювання, удосконалення діагностичних та розробки прогностичних критеріїв з урахуванням радіаційної компоненти. Визначити вміст тромбоцитарного фактору росту - ВВ у кістковому мозку та периферичній крові у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС.Основну групу (1 група) склали 55 хворих на МММ (47 чоловіків, 8 жінок у віці 20-65 років, медіана віку 47 років), опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС. Групу порівняння (2 група) склали 46 пацієнтів, опромінених в межах доз природного фону, що захворіли на МММ у післяаварійний період (41 - чоловік і 5 жінок від 29 до 77 років, медіана віку 55 років). У хворих на МММ 2-ї групи, порівняно з контролем, у мегакаріоцитограмі виявлено більшу відносну частку базофільних МГКЦ (42,00±3,99 та 29,24±2,42, p<0,038), меншу відносну частку поліхроматофільних МГКЦ (21,45±2,78 та 41,14±2,53, p<0,008), більшу відносну частку клітин з окресленим пікнозом ядра, що активно шнурують тромбоцити (19,27±3,57 та 1,14±0,31, p<0,001). Зіставлення цитоморфологічних показників мегакаріоцитопоезу хворих основної групи та групи порівняння виявило більшу відносну частку базофільних клітин мегакаріоцитарної ланки у пацієнтів групи порівняння (p<0,008), рівнозначне зменшення відносної частки поліхроматофільних МГКЦ порівняно з контролем для обох груп та більшу відносну частку оксифільних МГКЦ для пацієнтів основної групи (p<0,03), що свідчить про скорочення часу життя мегакаріоцитів в кістковому мозку для хворих на МММ обох груп і більш повне дозрівання МГКЦ у пацієнтів основної групи. Відмінною рисою для хворих на МММ групи порівняння, у зіставленні з контролем, виявлено переважання відносної частки клітин з гіперлопатевим ядром, в той час як для хворих на МММ основної групи - переважання відносної частки гіполопатевих клітин (20,07±0,82%) у зіставленні з контролем (11,21±2,13%, p<0,019) та з групою порівняння (9,55±3,00%, p<0,02).У дисертації теоретично обґрунтовано, методологічно визначено та статистично підтверджено вирішення актуального науково-прикладного завдання радіобіології та гематології, а саме: визначено особливості стану та клітинні взаємодії елементів мегакаріоцитарної ланки гемопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС в діапазоні доз 0,21-49,0 СЗВ, визначено межі індивідуальних доз опромінення, у яких відбувалась реалізація гематопатологічних змін, удосконалено діагностичні та розроблено прогностичні критерії перебігу захворювання з урахуванням радіаційної компоненти. У хворих на МММ, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС, визначено різноспрямований вплив іонізуючого випромінювання на мегакаріоцитарний ряд гемопоезу за цитоморфологічними характеристиками: збільшення відносної частки гіполопатевих мегакаріоцитів за дози понад 1,58 СЗВ; зменшення відносної частки функціонуючих мегакаріоцитів за дози понад 8,92 СЗВ; зменшення абсолютної кількості мегакаріоцитів за дози понад 9,67 СЗВ; зменшення активності кислої фосфатази за дози понад 11,69 СЗВ; зменшення кількості тромбоцитів в крові за дози понад 11,78 СЗВ. За гістоморфометричними характеристиками структури кісткового мозку у хворих на МММ, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС, у порівнянні з хворими, опроміненими у межах доз природного фону, визначено вищій вміст мегакаріоцитів і кровотворних клітин в одиниці площі гемопоетичної тканини, та більшу відносну частку кісткової тканини на початковій стадії захворювання. Серед прогнос
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы