Проблема міжособистісних сімейних стосунків. Показники сформованості, об’єднані у компоненти (когнітивний, емоційний, поведінковий). Взаємозв’язок компонентів системи міжособистісних стосунків у сім’ях, які виховують дітей із тяжкими порушеннями мовлення.
При низкой оригинальности работы "Особливості міжособистісних стосунків у сім"ях, які виховують дітей старшого дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Наголошено на важливості взаємозвязку компонентів системи міжособистісних стосунків у сімях, які виховують дітей із тяжкими порушеннями мовлення. Засвідчено, що цілеспрямовані дослідження когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів системи міжособистісних стосунків у сімях, які виховують дітей із ТПМ, із позиції як батьків, так і дітей залишилися поза увагою фахівців. Встановлено, що батьки дітей із ТПМ мають більший ступінь незадоволеності подружніми та дитячо-батьківськими стосунками і високу тенденцію до низької оцінки своєї обізнаності щодо особливостей дитини, що виражається у нестійких уявленнях дітей із ТПМ про ієрархію та сімейні ролі міжособистісних сімейних стосунків і дисбаланс гармонійних емоційних стосунків у сімї. Констатовано, що наявність позитивної взаємодії у сімї не задовольняє потреби дитини з ТПМ у сфері спілкування і спільної діяльності, на що значно впливає розходження позиції батьків щодо взаємодії з дитиною. It is determined that the purposeful studies of the cognitive, emotional and behavioral components of the system of interpersonal relationships in families parenting children with severe speech disorders from the standpoint of both parents and children are left out of the focus of the specialists.Детальний аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що вагомим середовищем формування міжособистісних стосунків виступає сімя, тому вбачаємо доцільним дотримуватись експериментально-дослідної практики і розглянути більш вужче поняття "міжособистісні сімейні стосунки", що є актуальним у межах нашого дослідження [1; 8; 11]. Міжособистісні сімейні стосунки розглядаються як взаємостосунки між подружжям, між батьками й дітьми та між сіблінгами з різних позицій: з одного боку - в межах діади "батьки - дитина", а з іншого боку - "дитина - батьки - сіблінг" (В. Вищезазначене містить такі показники: подібність сімейних цінностей і традицій, ціннісно-орієнтаційна єдність і гнучкість; сімейні функції відповідають ролям, відсутність конфліктів між роллю й особистістю; структура сімї є ієрархічно побудованою, де відповідальність беруть на себе батьки, а діти підпорядковуються їм; реалізується здійснення очікувань членів сімї відносно один одного; здатність до вирішення конфліктів; відновлення соціально-психологічного клімату сімї після перебування в кризовому середовищі; прагнення зберегти комфортні емоційні сімейні стосунки; протистояння сімейним проблемам відкрито та всіма членами сімї; позитивне емоційне ставлення всіх членів родини відносно один одного; бажання прислухатися один до одного, допомагати один одному; адекватна ситуації реакція на поведінку й емоції один одного; позитивний емоційний супровід процесу взаємодії та спілкування між учасниками; ефективні стилі й типи виховання дитини у сімї; спрямованість на обізнаність про життя один одного. Відповідно до мети були визначені такі завдання: зясувати особливості ієрархії міжособистісних стосунків у сімях, які виховують дітей старшого дошкільного віку з ТПМ; уточнити уявлення дітей старшого дошкільного віку з ТПМ та їхніх батьків про роль і значення кожного з членів сімї; вивчити взаємне емоційне ставлення дітей старшого дошкільного віку з ТПМ та їхніх батьків; визначити форми, способи міжособистісного спілкування у сімях, які виховують дітей із ТПМ; визначити типи міжособистісних стосунків (подружніх, дитячо-батьківських) у сімях, які виховують дітей старшого дошкільного віку з ТПМ. Аналіз результатів психодіагностики міжособистісних сімейних стосунків у сімях, які виховують дітей із ТПМ та НМР, дає підстави зробити такі висновки про особливості функціонування сімї як системи з точки зору кожного компонента: когнітивного, емоційного й поведінкового з позиції оцінки дитини, матері та батька.
6. Кисличенко В.А. Логопедичний супровід сімї, в якій виховується дитина з порушеннями мовлення: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.03/В.А. Кисличенко. - К., 2011. - 20 с.
7. Кондратенко В. Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації: посіб. для вищих навч. закладів / В. Кондратенко, В. Ломоносов. - Київ, 2006. - 70 с.
9. Мартиненко І.В. Особливості комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку із системними порушеннями мовлення: монографія / І.В. Мартиненко. - К.: ДІА, 2016. - 308 с.
10. Марченко І.С. Особливості логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення / I.С. Марченко // Логопедія: Науково-методичний журнал. - 2013. - № 3. - С.52-56.
11. Спиваковская А.С. Обоснование психологической коррекции неадекватных родительских позиций / А.С. Спиваковская // Семья и формирование личности / под ред. А.А. Бодалева. - М., 1981. - С.38-45.
12. Ткачева В.В. Технологии психологического изучения семей, воспитывающих детей с отклонениями в развитии [Электронный ресурс] / В.В. Ткачева // УМК "Психология". - 2006. - Режим доступа: http://sdo. mgaps.ru/books/K17/M13/p2/1. pdf.
13. Хорошева Е.В. Сравнительное исследование семей, имеющих ребенка с нормативным и нарушенным развитием / Е.В. Хорошева // Психологическая наука и образование. - 2010. - № 5. - C.52-59.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
