Особливості міжнародних розрахунків України - Реферат

Організація міжнародних грошових потоків між субєктами господарювання застосовується на встановлених формах розрахунків та системі валютного регулювання. Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами.Кривовяз у своїй праці дає наступне визначення міжнародних розрахунків [3, C.615] «Із організаційно технічного погляду, міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобовязаннями, що виникають між субєктам зовнішньоекономічної діяльності різних країн». Дзюблюка [1, C.511] «Міжнародні розрахунки - це операції, повязані з платежами за грошовими вимогами та зобовязаннями, що виникають у звязку з економічними, політичними і культурними відносинами між економічними субєктами різних країн. Петрук О. М. в свою чергу зазначає [8, C.338]: «Розрахунки в міжнародній торгівлі - це регулювання платежів за грошовими зобовязаннями та вимогами, що виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин». Тимофеєв «Міжнародні розрахунки та валютні операції» , яке звучить наступним чином [5, C.156]: «Міжнародні розрахунки - це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, повязані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Кривовязом визначаються, як [3, C.218] «взаємні грошові платежі за грошовими вимогами і зобовязаннями, що виникають між державами, установами, підприємствами, банками і окремими особами різних країн, на основі руху товарно-матеріальних цінностей, послуг і міжнародному обороті».Розрахунки по міжнародним торговим контрактам найбільш складні і вимагають щонайменше високої кваліфікації працівників банку. Шелудько Н. М. зазначає, що [17, C.332] «Розрахунки здійснюються через банки безготівковим шляхом. Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на документарні (акредитиви, інкасо) і недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки)». Петрук О. М. зазначає [8, C.214] «У міжнародній практиці торгових відносин існує декілька варіантів форм розрахунків, які відрізняються один від одного в залежності від ступеня довіри торгових партнерів, а також від тієї ролі, яку покликані в кожному конкретному випадку відігравати банки в розрахунках між продавцем і покупцем. М визначив [8, C.318-319]: «форми міжнародних розрахунків, що застосовуються, відрізняються за ступенем участі комерційних банків в їх проведенні: мінімальна частка участі банків при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна - по інкасо (контроль за передачею, пересиланням товаророзпорядчих документів і видачею їх платнику у відповідності з інструкціями довірителя) і максимальна частка участі банків при акредитиві (предявлення бенефіціару платіжного зобовязання, яке реалізується при виконанні останнім основних умов, що містяться в акредитиві).Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. В роботі даного автора також визначено, що [13, C.264-265]: «Авансові перерахунки як спосіб платежу передбачають виплату покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків». Кредитний спосіб платежу означає, що покупець оплачує тільки ту суму, яка обумовлена в контракті, через певний час після поставки товару, тобто продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит. Кредити надаються не на всю суму контракту, а на 80-85%, решту контракту покупець сплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати частину своїх витрат, до погашення покупцем своїх зобовязань за контрактом.Основними обєктами системи міжнародних розрахунків є: товар роботи або послуги, які експортер передає імпортеру згідно з умовами контракту; гроші або цінні папери (тратти), якими імпортер розраховується з експортером за одержаний товар, роботи, послуги; фінансовий інструмент, за допомогою якого здійснюється розрахунок між експортером та імпортером (форми розрахунків). Дана форма розрахунків проходиться, як правило, в чотири етапи: 1) Імпортер за погоджене число днів до початку поставки чи після отримання повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження дає доручення своєму банку відкрити в банку експортера (або в іншому визначеному банку) акредитив на певну суму та на обумовлений строк на користь експортера. У дорученні про відкриття акредитива імпортер повідомляє банку перелік документів, після предявлення яких експортеру може бути сплачена сума з акредитива. 3) Експортер, відвантаживши товар, предявляє банку, в якому відкрито акредитив, документи, що засвідчують поставку товару, перелік яких міститься в контракті, й отримує проти цих документів

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи організації міжнародних розрахунків

1.1 Сутність міжнародних розрахунків та їх особливості

1.2 Види, субєкти та підходи до класифікації міжнародних розрахунків

1.3 Забезпечення міжнародних розрахунків

2. Проведення банківських міжнародних розрахунків

2.1 Економічні основи та етапи здійснення міжнародних розрахунків

2.2 Проведення міжнародних розрахунків банками України

3. Аналіз стану діяльності банків України щодо банківських міжнародних розрахунків

3.1 Аналіз проведення міжнародних розрахунків банками України

3.2 Фактори, що впливають на розвиток міжнародних розрахунків в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки