Особливості міжнародних розрахунків на світовому ринку позичкового капіталу - Курсовая работа

Зміст Вступ 1. Сутність банківських операцій на зовнішніх ринках 2. Механізм здійснення операцій у сфері валютних розрахунків 4. Особливості форм розрахунків у міжнародній торгівлі 5. Вплив грошово-кредитної політики банків на розвиток економіки України 6. Перспективи та основні шляхи вдосконалення кредитної системи в налагодженні платіжного і розрахункового механізму в економіці України Висновки Список використаних джерел Вступ Міжнародні розрахунки в Україні протягом тривалого часу практично не були предметом наукових досліджень, не враховувались їх характерні особливості, широкі зовнішньоекономічні звязки. Українські вчені-економісти питаннями міжнародних економічних відносин та розрахунків майже не займались. Метою курсової роботи є виявлення особливостей міжнародних розрахунків на світовому ринку позичкового капіталу. Для досягнення мети в роботі були поставлені та вирішені такі завдання: - розкрити теоретико-методологічні аспекти здійснення міжнародних розрахунків; - дослідити механізм здійснення операцій у сфері валютних розрахунків; - проаналізувати структуру, динаміку експортно-імпортних операцій . та особливості форм розрахунків у міжнародній торгівлі; - окреслити пропозиції по удосконаленню проведення міжнародних розрахунків в Україні. Сутність банківських операцій на зовнішніх ринках Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність і до них в банківській діяльності можна віднести: - міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; - кредитні і розрахункові операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних субєктів господарської діяльності; - створення субєктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України; - операції по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції; - операції на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку. Міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими зобовязаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. Міжнародні розрахунки в основному провадяться через банки за допомогою кореспондентських відносин, що обумовлюють ведення кредитними установами кореспондентських рахунків. До форм розрахунків, які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі: - 100%-ний авансовий платіж; - оплата після відвантаження; - оплата після отримання товару(торгівля по відкритому рахунку); - документарний акредитив; - документарне інкасо; - міжнародний факторинг; - міжнародний форфейтинг; Оформлення платіжних доручень в іноземній валюті виконується у вигляді структурованих документів згідно положенням Національного банку України [17]. Міжнародний факторинг дозволяє імпортеру на постійній основі одержувати товар з відстрочкою платежу (звичайно до трьох місяців). Акредитив як платіжний інструмент опосередковує та обслуговує розрахунки між контрагентами різних країн. В угоді з акредитивом беруть участь такі сторони: - аплікант (імпортер, покупець, платник, заявник, емітент, наказодавець) - юридична особа, за дорученням якої банк-емітент відкриває акредитив; - бенефіціар (експортер, продавець) - юридична особа, на користь якої відкритий акредитив; - банк-емітент - банк платника, який відкриває акредитив за дорученням клієнта; - авізуючий банк - банк у країні продавця, який у відповідь на звернення банку-емітента авізує (повідомляє) умови акредитиву бенефіціару без зобовязань виконати платіж, або акцептувати, або негоціювати переказний вексель (тратту), виписаний відповідно до умов акредитива; - виконуючий банк - банк-емітент або інший (зазвичай підтверджуючий) банк, який уповноважений банком-емітентом здійснити платіж, прийняти на себе зобовязання за платежем з відстрочкою, акцептувати або негоціювати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива; - якщо акредитив передбачає вільну негоціацію (негоціацію за предявленням), то будь-який банк є виконуючим. Якщо тільки виконуючий банк не є підтверджуючим, то його призначення в цій якості банком-емітентом не створює для виконуючого банку якого-небудь зобовязання провести платіж, платіж з розстрочкою, акцептувати, негоціювати трати; - підтверджуючий банк - банк, уповноважений банком-емітентом, або до якого звернувся банк-емітент з проханням додати своє підтвердження стосовно зобовязання такого банку здійснити платіж, акцептувати або негоціювати трати проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива та якому банк-емітент зобовязується надати відшкодування. Підтверджуючий банк приймає на себе та несе такі самі зобовязання, як і банк-емітент; - рамбурсний банк - банк, який призначається банком-емітентом для надання відшкодування за платежами за акредитивами. Експортер, який погодився на розрахунки з використанням акредитив