Аналіз міграційних процесів українського населення УРСР у 1959-1963 рр. Розглянуто можливість регулювання і планування основних напрямів та інтенсивність міграційних потоків. Виявлені напрямки потоків, які необхідно було стимулювати з метою їх зростання.
Спостереження за рівнями міграційних переміщень протягом досить тривалого часу приводить до висновку, щорічна чисельність переміщень за ряд років як по окремих областях та містах, так і по всій країні загалом є досить стійкою, але розподіл загального обсягу міграцій по території дуже нерівномірний. Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської областей, наприклад, чисельність переміщень була майже в 1,5рази більшою, ніж у Південно-Західному - це Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська, Чернівецька області і Південному районах - це Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, узятих разом [3]. Бурхливий розвиток промисловості, який супроводжувався залученням до індустріального виробництва нових мас населення, що вивільнювалися з сільського господарства внаслідок підвищення продуктивності праці в ньому, становив головну економічну основу міграції з сільських місцевостей у міста. В усіх інших місцевостях держави сільські місцевості втрачали населення внаслідок міграції в міста [4]. Механічний приріст населення в містах і селищах, розташованих у приміських зонах великих міст, був, як правило, значно більшим, ніж в інших населених пунктах цих же областей.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
