Особливості кваліфікації діянь співучасників у межах окремих форм співучасті у злочині - Курсовая работа

Кримінальна відповідальність співучасників відповідно до статті 29 Кримінального кодексу Розділ ІІІ. Проблема підстави кримінальної відповідальності співучасника злочину Розділ IV. Особливості кваліфікації діянь співучасників у межах окремих форм співучасті у злочині 4.1 Кваліфікація діянь співучасників за елементарної форми співучасті у злочині 4.2 Кваліфікація діянь співучасників при вчиненні злочину групою осіб 4.3 Кваліфікація діянь співучасників при вчиненні злочину групою осіб за попередньою змовою 4.4 Кваліфікація діянь співучасників при вчиненні злочину організованою групою 4.5 Кваліфікація діянь співучасників при вчиненні злочину злочинною організацією Висновок Список використаних джерел Вступ В Стародавньому Римі вважалося, що природа наділила людину прагненням поступати справедливо та заради загального блага. Забезпечення захисту інтересів громадян і держави в процесі здійснення правосуддя є пріоритетним завданням правоохоронних органів та судів, яке не є можливим без точної, відповідної до вимог закону кваліфікації скоєних злочинів. Такі злочини становлять підвищену суспільну небезпеку, оскільки наявність кількох учасників злочину підвищує рівень як самого злочинного посягання, так і успішності його виконання, а при притягненні до відповідальності, покарання несуть не всі учасники злочинного посягання. Актуальність дослідження даного питання зумовлена, перш за все, тим, що в умовах постійної загрози дефолту, масового безробіття, а також психічно нестійкої ситуації серед населення, криміногенна ситуація в Україні має можливість зрости. Серед вчених, які досліджували проблематику кваліфікації злочинів скоєних у співучасті, зважаючи на її різновиди, можна виділити: Квашу О.О, Навроцького В.О., Нікіфорова В.Ю., Єфремова С.О., Козлова А.П., Бурчака Ф.Г. Методи і прийоми дослідження визначаються метою та завданнями. В інтелектуальному аспекті, співучасником є особа, яка усвідомлює суспільну небезпечність не тільки своїх дій, але й дій виконавця та інших осіб, що разом з нею беруть участь в скоєнні злочину. Також, як свідчить професор Навроцький та й сам аналіз кримінального закону, характер взаємодії між співучасниками відіграє важливу роль при кваліфікації їхніх дій, оскільки, чим вищим є рівень їхньої взаємодії, тим менше значення має характер дій кожного із учасників спільного злочину для оцінки суспільної небезпеки його посягання. Наприклад, злочин, скоєний із залученням неповнолітніх або малолітніх, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верхновного Суду України Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність не вважається таким, що скоєний у співучасті, а суб’єктові злочину, окрім статті, яка передбачає відповідальність за скоєні ним дії, окремо інкримінується ще й Стаття 304 Кримінального Кодексу. Розділ ІІ. Також на кваліфікацію діянь співучасника поширюються такі правила: 1. при вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб (у співвиконавстві за попередньою змовою) діяння кожного співвиконавця кваліфікується з інкримінуванням йому кваліфікуючої ознаки (особливо кваліфікуючої) ознаки за попередньою змовою групою осіб, якщо така ознака передбачена у юридичному складі відповідного злочину. Кузнєцов В.В. зазначає, що в теорії кримінального права розрізняють два види ексцесу: кількісний та якісний. Цієї ж думки притримуються такі вчені як О.А. Арутюмов та Абакумова.