Особливості кризи у сільськогосподарських підприємствах та антикризове управління - Статья

Досліджено основні особливості кризових явищ у сільськогосподарських підприємствах й виділено основні ознаки криз у них. Визначено, що основною метою такого управління є подолання кризи на підприємстві з мінімальними витратами, а також попередження виникнення кризових явищ. Досліджено основні завдання антикризового управління, які не ототожнюються з його цілями. Проаналізовано систему управління, призначену для вирішення поставлених завдань, структура якої складається із взаємоповязаних функцій антикризового управління. Дослідженням проблем управління організацією в умовах існуючого або можливого кризового стану займається особлива область теорії менеджменту - антикризове управління організацією.В умовах несприятливого становища сільськогоспtrialьких підприємств, порівняно з іншими галузями економіки та повязаного із trialфічними рисами такого виробництва (сезонністю, залежністю від природно-кліматичних умов, циклtrialтю, незавершеністю кругообігу частини активів тощо), характерним для здійснення діяльності у сільському господарстві стає більша ймовірність ризику. Однак, якщо ж організаційно-управлінську діяльність не включати у число економічних ресурсів, то тоді загальну причину будь-якої економічної кризи слід сформулювати як недолік того чи іншого ресурсу або недоліків у організаційно-управлінській діяльності з комбінування і використання наявних ресурсів [11]. Узагальнюючи вищесказане, на основі загальної причини виникнення кризи, виділимо основні ознаки криз у сільськогосподарських підприємствах, які подані на рис. Узагальнюючи вищесказане, відповідно до економічної оцінки стану сільського господарства, в Україні є можливість виділити основні негативні наслідки кризи, які можуть проявлятися на підприємствах: старіння основних фондів, різке зниження рентабельності, падіння виробництва, неспроможність сплати заборгованості, деградація ресурсного потенціалу, погіршення руху грошових коштів, безробіття, зниження рівня життя, зростання смертності сільського населення тощо. Як наслідок, можемо визначити такі особливості виробництва продукції у сільськогосподарських підприємствах, як: високу розораність земель; нераціональне використання ресурсів, що призводить до їх недостатність для повного задоволення потреб населення в основних продовольчих товарах; високу частку у фонді сільськогосподарських земель екологічно небезпечних; вплив природно-кліматичних умов на урожайність, при цьому для отримання більшої кількості врожаю необхідно використання ефективної агротехніки, мінеральних та органічних добрив, а також здійснення виваженої управлінської діяльності.

В умовах несприятливого становища сільськогоспtrialьких підприємств, порівняно з іншими галузями економіки та повязаного із trialфічними рисами такого виробництва (сезонністю, залежністю від природно-кліматичних умов, циклtrialтю, незавершеністю кругообігу частини активів тощо), характерним для здійснення діяльності у сільському господарстві стає більша ймовірність ризику.

Еволюція реформування у сільському господарстві України виокремлює суперечливі соціально-економічні перетворення, які мали позитивну основу, та, частіше за все - негативний результат. Це відноситься, зокрема, до таких процесів, як лібералізація продовольчого ринку без створення відповідної

195

Вісник № 1-2 (43), т. 2

ЖНАЕУ 2014

інфраструктури та достатнього захисту вітчизняних товаровиробників; формування вільного ринку матеріально-технічних ресурсів [10, с. 49].

Підкреслимо, що криза в діяльності підприємства не виникає раптово, вона має свої причини та зовнішні прояви. Загальною, типовою рисою для виникнення кризи на всіх рівнях господарювання є нестача ресурсів для ефективного здійснення цільових функцій підприємством. При цьому, у число ресурсів включаємо не тільки природні, матеріально-технічні, людські та інформаційні ресурси, але й організаційно-управлінські ресурси, що дозволяють ефективно комбінувати всі інші види ресурсів. Однак, якщо ж організаційно-управлінську діяльність не включати у число економічних ресурсів, то тоді загальну причину будь-якої економічної кризи слід сформулювати як недолік того чи іншого ресурсу або недоліків у організаційно-управлінській діяльності з комбінування і використання наявних ресурсів [11].

Узагальнюючи вищесказане, на основі загальної причини виникнення кризи, виділимо основні ознаки криз у сільськогосподарських підприємствах, які подані на рис. 1.

Існує велика кількість можливих причин криз, що виникають у сільськогосподарських підприємствах. Класифікують такі причини за різними ознаками. Вони поділяються на обєктивні, які повязують з циклічними потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища організацій, і субєктивні, що відбивають помилки і волюнтаризм в управлінні. Також, вони можуть носити природний характер, при цьому відбиваючи явища клімату, землетрусу, повені й інших катаклізмів природного походження. А можуть носити техногенний відбиток, повязаний з діяльністю людини.

фінансові джерела недостатні для здійснення тих чи інших функцій, необхідних для досягнення певних цілей нераціональне використання ресурсів, що призводить до призупинення виробничого процесу наявний набір реальних ресурсів недостатній для досягнення цільової установки

Риси (ознаки)

доходи недостатні для фінансування необхідних виробничих витрат і оплати боргів незбалансованість доходів і витрат у часі, тобто несвоєчасне погашення заборгованості у результаті нестачі грошових коштів на рахунках

Рис. 1. Основні ознаки криз у сільськогосподарських підприємствах Джерело: узагальнено автором [11].

196

Вісник № 1-2 (43), т. 2

ЖНАЕУ 2014

Звідси, можуть бути кризи як зовнішніми (екзогенними), так і внутрішніми (ендогенними). Перші повязані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи, навіть, розвитку світової економіки, конкуренцією. Другі ж повязують із ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й інвестиційною політикою.

Наведемо основні причини кризових явищ у сільському господарстві у розрізі продуктивних сил на рис. 2.

У розрізі техніко-економічних відносин кризові процеси можуть бути зумовлені зниженням рівня концентрації сільськогосподарського виробництва (внаслідок ліквідації великих рентабельних колективних господарств), значним послабленням внутрігосподарської спеціалізації. Звідси, значна частина різних за формами власності та типами сільськогосподарських підприємств стали багатопрофільними.

Погіршення умов розвитку технологічного способу виробництва визначається загальною причиною кризи у сільськогосподарських підприємствах. Даний спосіб виробництва у сільському господарстві, розвинутих зарубіжних країн, дедалі більше ґрунтується на впровадженні компютерних технологій, досягненнях біотехнологічної революції. У свою чергу, в Україні використовується ручна праця та застаріле обладнання (трактори, комбайни тощо) надзвичайно низької якості.

У межах організаційно-економічних відносин такими причинами є відсутність науково обґрунтованого менеджменту, стратегічного управління і проведення необхідних маркетингових досліджень.

У сільськогосподарських підприємствах причинами у межах економічних відносин є: ? диспаритет цін на промислові товари та сільськогосподарську продукцію; ? низька конкурентна спроможність сільськогосподарських підприємств;

? недосконалість банківської системи України, зокрема погіршення умов кредитування таких підприємств;

? монополізація ринку;

? бартеризація торгівлі, внаслідок чого посередницькі комерційні структури посилюють диспаритет цін у сільському господарстві;

? відсутність раціонально спрямованих державних дотацій сільському господарству.

197

Вісник № 1-2 (43), т. 2

ЖНАЕУ 2014

скорочення посівних площ ерозія земель (більш ніж 80 %)

послаблення селекційної роботи низький рівень ветеринарної служби нераціональна структура землекористування погіршення стану матеріально-технічної бази зниження ефективності використання залучених ресурсів збільшення цін на мінеральні та органічні добрива, в результаті чого знижується їх внесення

Рис. 2. Основні причини кризових явищ в сільському господарстві у розрізі продуктивних сил

Джерело: власні дослідження.

З боку господарського механізму - виявляється у зламі державного регулювання і домінуванні застарілих ринкових важелів саморегулювання в цій сфері. Це, у свою чергу, суперечить вимогам економічних законів. При цьому, не приділяється увага досвіду зарубіжних країн, де сільське господарство практично виводиться за межі механізму ринкового регулювання і захищає вітчизняного товаровиробника від міжнародної конкуренції. Звідси, основними шляхами вдосконалення може бути встановлення державою ефективного контролю за розвитком усіх елементів економічної системи у сільському господарстві, забезпечення пріоритетного розвитку села і тим самим гарантування продовольчої безпеки країни [11].

Розглянуті погляди вчених на систему управління в розвитку сільськогосподарських підприємств дозволяють виділити основні напрямки антикризового характеру [1]: ? подолання кризи за рахунок використання державою більш ефективних фінансово-кредитних важелів і підвищення бюджетних вкладень у продовольчу сферу;

? введення жорсткого контролю за цінами та ефективної системи оцінки та контролю рівня керованості;

198

Вісник № 1-2 (43), т. 2

ЖНАЕУ 2014

? введення раціонального реформування підприємств та системності у процесі управління з метою забезпечення продовольчої безпеки та розвитку підприємництва;

? застосування активного управління ситуаціями як процесу зміни значень параметрів виробництва, найбільше впливає на досягнення цілей управління.

Узагальнюючи вищесказане, відповідно до економічної оцінки стану сільського господарства, в Україні є можливість виділити основні негативні наслідки кризи, які можуть проявлятися на підприємствах: старіння основних фондів, різке зниження рентабельності, падіння виробництва, неспроможність сплати заборгованості, деградація ресурсного потенціалу, погіршення руху грошових коштів, безробіття, зниження рівня життя, зростання смертності сільського населення тощо. Як наслідок, можемо визначити такі особливості виробництва продукції у сільськогосподарських підприємствах, як: високу розораність земель; нераціональне використання ресурсів, що призводить до їх недостатність для повного задоволення потреб населення в основних продовольчих товарах; високу частку у фонді сільськогосподарських земель екологічно небезпечних; вплив природно-кліматичних умов на урожайність, при цьому для отримання більшої кількості врожаю необхідно використання ефективної агротехніки, мінеральних та органічних добрив, а також здійснення виваженої управлінської діяльності.

На сучасному етапі розвитку нашої країни більшість сільськогосподарських підприємств знаходиться ще у кризовому стані. Підставами цьому є збиткова діяльність сільськогосподарських підприємств та недостатність рівня рентабельності, що не дає змогу провести розширене відтворення на підприємстві. Тому, актуальним наразі є дослідження такої управлінської діяльності, яка б допомагала сільськогосподарським підприємствам подолати кризовий стан з позитивними наслідками для них. Звідси випливає необхідність у впровадженні ефективного антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами.

Надалі розглянемо мету, завдання, обєкт, предмет і субєкт антикризового управління у сільськогосподарських підприємствах. Обєктом є кризові явища у сільськогосподарських підприємствах; діагностика, моніторинг, попередження і подолання кризи являє собою предмет антикризового управління; субєктами виступатимуть власники і менеджери підприємств, державні органи влади та управління, кредитори.

Подальшим етапом у системі антикризового управління є цілі та завдання, які часто ототожнюються в науковій літературі. Однак, це не зовсім коректно, оскільки ціль - це бажаний стан обєкта в майбутньому, а завдання - це ті заходи, які необхідно здійснити для досягнення поставлених цілей. В. Я. Горфінкель сформулював загальну мету антикризового управління, яка полягає у подоланні невідворотної небезпеки кризи (або ймовірності банкурства), що насувається з найменшими втратами для підприємства [7, с. 312].

199

Вісник № 1-2 (43), т. 2

ЖНАЕУ 2014

Для досягнення зазначених цілей необхідне виконання певних завдань, до яких можна віднести [16, с. 23; 8, с. 33; 6, с. 22-23]: ? прогнозування передкризових ситуацій;

? розпізнання стадії життєвого циклу, на якій розвивається діяльність організації та своєчасне виявлення ознак її кризи;

? визначення засобів і методів управління в умовах кризових ситуацій; ? ослаблення негативних наслідків кризи;

? зясування причин, що викликають кризу і пошук способів їх усунення;

? диференціація технологій управління та розробка інноваційних стратегій; ? розробка селекції персоналу та дослідження конфліктології;

? обґрунтування ефективності антикризових заходів тощо.

Проведений аналіз наукових досліджень з теми, а також аналіз практичної діяльності різних підприємств дозволяє зробити висновок, що суть антикризового управління полягає у своєчасній профілактиці банкрутства, або у грамотному і за можливістю швидкому виведенні його з кризи. Проблема ж вибору «вдалої» стратегії антикризового управління буде однією з найгостріших для підприємств. trialризовий процес починається з діагностики причин неплатоспроможності підприємства. Без цього можуть бути призначені неправильні антикризові заходи, що може призвести до ліквідації перспективних підприємств, до санації неспроможних підприємств, загострення інтересів боржників і кредиторів. Виходячи з цього, основні етапи антикризового управління у сільськогосподарських підприємствах зазначені на рис. 3.

Отже, система антикризового управління призначена для вирішення поставлених завдань, структуру якої складають взаємоповязані функції антикризового управління [8 с. 102; 7 с. 313]: ? безперервне діагностування стану організації; ? виявлення факторів, які його обумовлюють;

? розробка плану антикризових заходів, його реалізація і аналіз отриманих результатів;

? розробка заходів з інформаційного забезпечення антикризового управління;

? регулювання часу прийняття і виконання рішення;

? розробка рекомендацій щодо розвитку або перепрофілюванню діяльності тощо.

200

Вісник № 1-2 (43), т. 2 trial 2014

виявлення проблем при діагностиці фінансового стану розробка бізнес-плану фінансового оздоровлення підприємства регулювання процесу фінансового оздоровлення оцінка глибини кризи підприємства та ефективності заходів щодо фінансового оздоровлення вибір і реалізація антикризових заходів (процедур)

Рис. 3. Основні етапи антикризового управління у сільськогосподарських підприємствах

Джерело: власні дослідження.

Виділені функції антикризового управління дозволяють підприємствам не тільки своєчасно впроваджувати заходи для усунення кризи, виділяючи при цьому ознаки або симптоми її наближення, але й за допомогою виявлення недоліків у системі управління підприємством виходити на якісно новий рівень розвитку. Проте, у сучасних умовах не кожне підприємство, з будь-яких причин, здійснює ефективне антикризове управління, що, у свою чергу, може призвести до необхідності введення процедур банкрутства арбітражним судом.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Підводячи підсумок, на нашу думку, слід визначити основні фазові періоди кризи, які більшість науковців поділяє на першу фазу - зниження рентабельності та обсягів прибутку; другу фазу - збиткова виробнича діяльність всього підприємства або підрозділів; третю фазу - виснаження або відсутність резервного капіталу; четверту фазу - неплатоспроможність (банкрутство). Звідси, антикризове управління - комплекс управлінських заходів, які сприяють помякшеному виходу (з мінімальними витратами) підприємства з кризи, а також комплекс заходів із прогнозування, моніторингу та діагностики для забезпечення функціонування підприємства у період кризи.

Перспективами подальших досліджень є виявлення ефективних механізмів антикризового менеджменту для підприємств, розробка систем діагностики та моніторингу кризових ситуацій у сільськогосподарських підприємствах, а також на основі отриманих результатів аналізу цих підприємств виявлення ефективного превентивного управління. Визначенню адаптивного та рефлексивного управління, а також управлінню на основі «слабких сигналів» тощо, які стосуються мінливого впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, приділятиметься увага у подальшому.

201

БАСОЦІАЛЬНІ 1. рєри: егативний досвід;

2.ебажання Вісник встановлюват

ЖНАЕУ

№ 1-2 (43), т. 2 2014

1. Бланк И. А. Антикризисное финансовое управление предприятием / И. А. Бланк. - К. : Эльга, Ника-Центр, 2006. - 672 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление / Под ред. Л. И. Евенко. Пер. с англ. - М.: Экономика, 1989. - с. 519.

3. Афанасьев М. П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы. М.: Финстатинформ, 1995. - с. 214.

4. Афанасьєва О. Б. Методологічне підгрунтя реалізації системного підходу до антикризового управління / О. Б. Афанасьєва // Вісник Академії митної служби України. Серія "Економіка". - 2009. - № 1. - С. 138-144.

5. Бабіна Н. О. Антикризовий фінансовий контролінг як фактор забезпечення економічної безпеки підприємства [Електронний ресурс] / Н. О. Бабіна // Ефективна економіка. - 2014. - № 5. - Режим доступу: http://www.m.nayka.com.ua/?op=1&j=efektyvna-ekonomika&s=ua&z=3018

6. Жарковская Е. П. Антикризисное управление: учебник / Е. П.Жарковская, Б.Е.Бродский,И.Б.Бродский.6-е изд.,испр.идоп.М.: Омега-Л, 2009. - 456 с.

7. Кован С. Е. Теория антикризисного управления предприятием: учебное пособие / С. Е. Кован, Л. П. Мокрова, А. Н. Ряховская. М.:КНОРУС, 2009. - 160 с.

8. Орехов В. И. Антикризисное управление: учебное пособие / В. И.Орехов, К. В. Балдин, Н. П. Гапоненко. М.: ИНФРА - М, 2008. - 544 с.

9. Панкрухин А. П. Теория и практика маркетинга. - М.: РАГС, 1993. - 327 с. 10. Пантелєєв М. С. Антикризове управління підприємствами агропромислового комплексу / М. С. Пантелєєв, І. О. Геращенко, О. В. Бережна // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. - 2014. - № 3 (27) . - С. 48-56.

11. Пилипчук В. В. Антикризисное управление: учеб. пособ. / В. В.Пилипчук. - Владивосток: ТИДОТ ДВГУ, 2005. - 123 с.

12. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под ред. А. П. Градова, Б.И. Кузина. - СПБ.: «Специальная литература», 1996. - 736 с.

13. Теория и практика антикризисного управления. Учебник для вузов / Под ред. С. Г. Беляева и В. И. Кошкина. - М.: ЮНИТИ, 1996. - с. 469.

14. Уткин Э. А. Антикризисное управление. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1997. - 400 с.

15. Харитонов А. В. Антикризисное управление: современные подходы к пониманию содержания [Электронный ресурс] / А. В. Харитонов, І. В. Павлов. - Режим доступа: http://www.mael.ru/modules/myarticles/article.php?storyid=493.

16. Юн Г. Б. Словарь по антикризисному управлению / Г. Б. Юн, Г. К. Таль, В. В. Григорьев. М.: Дело, 2003. - 448 с.

17. Crisis management. [Electronic Resource]. - Mode of access : URL : http://www.crisismanagement-disasterrecovery.com/crisis_management.asp

202