Особливості кримінального покарання неповнолітніх - Автореферат

Історично одними з найважливіших та найскладніших у кримінально-правовій доктрині були і залишаються проблеми покарання, зокрема його сутність, зміст, мета, функції, система, особливості окремих видів покарань, особливості призначення покарання тощо. Чинний КК України, на відміну від КК УРСР 1960 р., містить розділ XV Загальної частини, спеціально присвячений питанням кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, що загалом можна вважати прогресивним кроком на шляху розвитку вітчизняного кримінального законодавства. Практика показує, що суди часто припускаються помилок при призначенні покарання неповнолітнім, ігнорують або неправильно розуміють вимоги закону, нерідко призначаючи цій категорії осіб несправедливі покарання, що свідчить як про недостатній професійний рівень суддів, так і - значною мірою - про недосконалість окремих норм чинного кримінального законодавства. Різні аспекти проблематики покарання в кримінальному праві розглядали такі українські та зарубіжні вчені, як А.А. Найбільш важливими науковими положеннями і висновками дисертації є такі: вперше: - обґрунтована пропозиція на основі використання досвіду окремих держав Європи закріпити в КК України норму, яка надавала б можливість суду - з урахуванням обставин справи та особи винного - застосовувати передбачені кримінальним законодавством особливості покарання неповнолітніх і щодо молоді віком до 21 року;Дослідження історії розвитку кримінального законодавства щодо покарання неповнолітніх дозволило виділити його періоди, кожен з яких має свої правові особливості. Положення щодо особливостей кримінального покарання неповнолітніх законодавчо закріплюються лише за часів Російської імперії у ХІХ ст., зокрема в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р. У них підкреслено необхідність закріплення в законодавстві широкого переліку різноманітних заходів впливу на неповнолітніх, зокрема різних форм нагляду, пробації, домашнього арешту, роботи на користь громади, компенсації і реституції, передачі на виховання тощо; позбавлення волі має бути для неповнолітніх видом покарання, яке може бути застосоване в крайніх випадках, переважно при вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти особи. «Особливості кримінального покарання неповнолітніх (компаративний аспект)» спочатку проаналізовано розвиток системи покарання неповнолітніх у європейських державах. Далі розглянуто ключові особливості регламентації кримінального покарання неповнолітніх - специфіка видів покарань, їхні строки, врахування особи неповнолітнього при його призначенні тощо - у провідних європейських державах, які належать до континентальної правової сімї та деяких держав СНД.Передбачені в багатьох зарубіжних державах особливості покарання неповнолітніх загалом зводяться до обмеження загального переліку покарань, які можуть бути застосовані до них порівняно з дорослими; скорочення термінів покарань (переважно позбавлення волі, яке розглядається як крайній захід). Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 14 до 16 років на строк від тридцяти до шестидесяти годин і тривалість їх виконання не може перевищувати однієї години на день. Покарання у виді позбавлення волі на певний строк особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 7 частини третьої цієї статті. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому з урахуванням вимог частин першої і другої цієї статті: 1) за ненасильницький злочин середньої тяжкості - на строк не більше трьох років; При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів та/або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати: для неповнолітніх чоловічої статі у віці від 16 до 18 років, які вчинили особливо тяжкі злочини, повязані із умисним позбавленням життя людини - пятнадцять років; для неповнолітніх чоловічої статі у віці від 14 до 16 років, а також неповнолітніх жіночої статі, які вчинили особливо тяжкі злочини, повязані із умисним позбавленням життя людини - десять років.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Підведені підсумки дослідження, вказано на доцільність подальших наукових розвідок і сформульовано пропозиції щодо удосконалення КК України в частині призначення покарання неповнолітнім. Зокрема, обґрунтовано наступне: 1. Включення до законодавства положень про особливості покарання неповнолітніх відбувається лише на відносно високому рівні його розвитку. Так, в законодавстві, що діяло на території України, такі норми вперше зявились лише за часів Російської імперії у ХІХ ст.

2. Квінтесенцією змісту ключових міжнародних актів є вимога про мінімізацію застосування позбавлення волі до неповнолітніх, а також розширення використання альтернативних покарань. Передбачені в багатьох зарубіжних державах особливості покарання неповнолітніх загалом зводяться до обмеження загального переліку покарань, які можуть бути застосовані до них порівняно з дорослими; скорочення термінів покарань (переважно позбавлення волі, яке розглядається як крайній захід).

3. Необґрунтованою є пропозиція зменшити мінімальний вік застосування арешту з 16 до 14 років, оскільки в такому юному віці всі негативи арешту набагато перевищують його позитиви. Слід також виключити можливість застосування цього арешту до неповнолітніх дівчат будь-якого віку.

4. Враховуючи доволі високу ефективність штрафу і громадських робіт та виходячи з принципу економії кримінально-правової репресії, ці покарання повинні ширше застосовуватися у випадку вчинення неповнолітніми злочинів невеликої тяжкості, переважно корисливих. Водночас застосування до неповнолітніх виправних робіт як своєрідного «штрафу в розстрочку» є недоцільним.

5. З метою подальшої раціоналізації кримінального законодавства, виправданої гуманізації та зменшення кримінально-правової репресії щодо неповнолітніх, а також задля підвищення ефективності правозастосовної практики пропонується внести низку змін до КК України, найбільш істотними з яких є такі: а) викласти в новій редакції: - ч. 1 ст. 98 КК: «До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф;

2) громадські роботи;

3) домашній арешт;

4) юнацький арешт;

5) арешт;

6) обмеження волі;

7) позбавлення волі на певний строк»;

- ст. 100 КК: «Стаття 100. Громадські роботи

1. Громадські роботи полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 14 до 16 років на строк від тридцяти до шестидесяти годин і тривалість їх виконання не може перевищувати однієї години на день. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і тривалість їх виконання не може перевищувати двох годин на день.

2. При призначенні покарання у вигляді громадських робіт суд має призначити обовязкове медичне освідування неповнолітнього із складанням відповідного акту (довідки) щодо його фізичної можливості за станом здоровя відбувати це покарання»;

- ст. 101 КК: «Стаття 101. Арешт

Арешт полягає у триманні неповнолітнього чоловічої статі, який досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від тридцяти до девяноста днів»;

- ст. 102 КК: «Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк

1. Покарання у виді позбавлення волі на певний строк особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 7 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк, відбувають його у спеціальних виховних установах.

2. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому будь-якого віку, який вчинив злочин невеликої тяжкості, незалежно від повторності, або вперше вчинив ненасильницький злочин середньої тяжкості, а також неповнолітньому у віці до 16 років, який вчинив ненасильницький злочин середньої тяжкості, незалежно від повторності, або вперше вчинив ненасильницький тяжкий злочин.

3. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому з урахуванням вимог частин першої і другої цієї статті: 1) за ненасильницький злочин середньої тяжкості - на строк не більше трьох років;

2) за насильницький злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років;

3) за ненасильницький тяжкий злочин - на строк не більше пяти років;

4) за насильницький тяжкий злочин - на строк не більше семи років;

5) за ненасильницький особливо тяжкий злочин - на строк не більше восьми років;

6) за насильницький особливо тяжкий злочин, крім випадків, передбачених пунктом 7 частини третьої цієї статті - на строк не більше десяти років;

7) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини: для неповнолітніх чоловічої статі у віці від 16 до 18 років - на строк не більше пятнадцяти років; для неповнолітніх чоловічої статі у віці від 14 до 16 років, а також неповнолітніх жіночої статі - на строк не більше десяти років.

4. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів та/або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати: для неповнолітніх чоловічої статі у віці від 16 до 18 років, які вчинили особливо тяжкі злочини, повязані із умисним позбавленням життя людини - пятнадцять років; для неповнолітніх чоловічої статі у віці від 14 до 16 років, а також неповнолітніх жіночої статі, які вчинили особливо тяжкі злочини, повязані із умисним позбавленням життя людини - десять років.

Примітка: під ненасильницьким злочином в сенсі цієї статті слід розуміти злочин, вчинений без застосування фізичного насильства (включаючи побої, удари і тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості) та без погрози застосування будь-якого фізичного насильства»;

- ст. 103 КК: «Стаття 103. Призначення покарання неповнолітньому

1. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому суд може враховувати лише ті негативні дані про його особу, які безпосередньо повязані із вчиненим злочином з обовязковим наведенням у вироку доказів, які свідчать про наявність такого звязку цих рис особи із вчиненим злочином.

2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання неповнолітньому не може перевищувати однієї третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

3. Покарання неповнолітнім, які були пособниками або підбурювачами, не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4. Суд має право, залежно від характеру вчиненого неповнолітнім злочину та його особи, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій статті 67 цього Кодексу обставин, за винятком обставини, зазначеної у пункті 10 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку»;

б) доповнити КК такими статтями: «Стаття 1011. Домашній арешт

Домашній арешт полягає у знаходженні неповнолітнього, який досяг 14 років, вдома під наглядом батьків, які здатні забезпечити належний контроль за його поведінкою. Строк домашнього арешту складає від одного до трьох місяців. Порядок відбування домашнього арешту визначається спеціальним законом»;

«Стаття 1012. Юнацький арешт

Юнацький арешт полягає у триманні неповнолітнього, який досяг 14 років, в умовах напівсвободи в спеціально пристосованих установах на строк від 5 до 30 днів з обовязковим залученням до посильної праці та навчання. Порядок відбування юнацького арешту визначається спеціальним законом»;

«Стаття 1013. Обмеження волі

Обмеження волі може бути призначене неповнолітньому, який досяг 16 років, на строк від шести місяців до трьох років»;

«Стаття 1031. Призначення неповнолітнім покарання за сукупністю злочинів

1. При сукупності злочинів суд, призначивши неповнолітньому покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом часткового складання призначених покарань.

2. При складанні покарань остаточне покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання, з урахуванням вимог частин 3 та 4 статті 102 цього Кодексу.

3. До основного покарання, призначеного неповнолітньому за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати пені посади або займатися певною діяльністю, призначені судом за злочини, у вчиненні яких неповнолітнього було визнано винним.

4. За правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими у статті 72 цього Кодексу»;

«Стаття 1032. Призначення неповнолітнім покарання за сукупністю вироків

1. Якщо засуджений неповнолітній після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

2. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу з урахуванням вимог частини третьої статті 102 цього Кодексу.

3. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

4. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, окрім випадку, коли покарання за попереднім або новим вироком становить максимум покарання, визначений у частині другій статті 103 цього Кодексу.

5. Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті»;

«Стаття 1081. Застосування норм розділу XV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» щодо молоді

З урахуванням обставин справи та особи винного суд може застосувати норми, передбачені розділом XV Загальної частини КК України, щодо молоді у віці від 18 до 21 року».

6. З метою підвищення якості правозастосування в частині призначення судами покарання неповнолітнім та усунення помилок і недоліків запропоновано внести низку змін до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

1. Яцун О. Застосування до неповнолітніх позбавлення волі. Ефективність цієї міри покарання / О.С. Яцун // Вісник прокуратури. - 2003. - № 12. - С. 106-108.

2. Яцун О. Особливості врахування особи неповнолітнього при призначенні покарання / О.С. Яцун // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 11. - С. 20-24.

3. Яцун О. Особливості кримінального покарання неповнолітніх за законодавством зарубіжних країн / О.С. Яцун // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 12. - С. 165-169.

4. Яцун О.С. Історія радянського кримінального законодавства щодо покарання неповнолітніх // Механізм правового регулювання у правоохоронній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (осінні юридичні читання). Тези доповідей та повідомлень. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. - С. 187-189.

5. Яцун О.С. Особливості застосування покарання у вигляді арешту до неповнолітніх // Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі: матеріали міжнародної конференції (21-22 вересня 2007 р.) / За заг. ред. проф. Ю.М. Оборотова; Одеська національна юридична академія. - Одеса: Фенікс, 2007. - C. 381-385.

6. Яцун О.С. Окремі аспекти регламентації покарання неповнолітніх за кримінальним законодавством європейських держав: порівняльний аналіз // Теорія та методологія порівняльного правознавства у кримінально-правовій сфері. Четверті юридичні читання: матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів, присвяченої 10-річчю економіко-правового факультету, (23 травня 2008 р.) / Укл.: Є.Л. Стрельцов, І.С. Доброход; За заг. ред. Є.Л. Стрельцова. - Одеса: Астропринт, 2008. - С. 269.

Размещено на .ru