Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні - Автореферат

На фоні зростання злочинності серед неповнолітніх зростає і кількість суспільно небезпечних діянь, які вчиняють особи до досягнення віку кримінальної відповідальності. Інтеграція України в міжнародну спільноту неможлива без повного приведення національного законодавства, що стосується кримінальної відповідальності неповнолітніх, відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів, які закріплені в таких міжнародно-правових актах: Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи); Мінімальні стандартні правила ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила); Конвенція про права дитини; Правила ООН, які стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі. Проведене дослідження виконане на кафедрі кримінального права і кримінології юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводить кафедра з “Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.” Крім того, окремі пропозиції щодо удосконалення чинного КК України враховують положення Національної програми “Діти України”, затвердженої Указом Президента України від 18 січня 1996 р. Дисертаційне дослідження присвячене комплексному вирішенню питань кримінальної відповідальності неповнолітніх, виробленню на цій основі пропозицій щодо вдосконалення норм чинного КК України, що стосуються особливостей їх кримінальної відповідальності, з урахуванням національного досвіду, судової практики, досвіду інших держав, а також міжнародних стандартів у галузі охорони прав неповнолітніх. Спеціальними методами дослідження, використаними в дисертації, є: метод системного аналізу правових норм (цей метод використовувася, зокрема, в процесі порівняння загальних і спеціальних норм та при аналізі систем примусових заходів виховного характеру й покарання); історико-правовий метод (використання його дало змогу показати становлення законодавства про кримінальну відповідальність неповнолітніх, а також визначити пріоритетні напрями його розвитку в майбутньому); порівняльно-правовий (застосовувався в процесі порівняння КК України та кримінального законодавства зарубіжних держав, що дало можливість внести конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного КК України); статистичний метод (його використання забезпечило обгрунтування теоретичних положень роботи даними судової статистики та іншою статистичною інформацією); соціологічний метод (цей метод забезпечив проведення анкетування серед працівників правоохоронних органів та обробку здобутих даних).Комплексний аналіз поглядів щодо такого явища як “розумова відсталість.” Пропозиція про доповнення КК України положенням про вікову неосудність; Запропоновані автором зміни до системи кримінальних покарань для неповнолітніх, яка включає в себе особливі покарання, що можуть бути застосовані тільки до неповнолітніх; Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертації, як видається, можуть бути використані для подальшого удосконалення кримінального законодавства стосовно особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, сприяти вдосконаленню судової практики в цій категорії справ. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути корисними для подальших наукових розробок цієї проблематики, а також у викладацькій практиці курсу кримінального права України. Положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка, а також на VI, VII та VIII регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (8-9 лютого 2000 року, 13-14 лютого 2001 року, 13-14 лютого 2002 року, м.Аналіз нормативних актів минулих часів, що були чинними в Україні, свідчить про наступність окремих концептуальних положень, які стосуються кримінальної відповідальності неповнолітніх і, власне, забезпечують функціонування інституту кримінальної відповідальності неповнолітніх. Аналізуючи кримінальне законодавство чотирнадцяти зарубіжних країн, автор доходить висновку, що, виділяючи мінімальний вік кримінальної відповідальності, законодавці здебільшого не беруть до уваги соціально-психологічні дослідження розвитку особи неповнолітніх, що й зумовлює встановлення різного мінімального віку кримінальної відповідальності в цих державах. Враховуючи це, психологи та педагоги розглядають особу неповнолітнього правопорушника саме з 11-річного віку; по-друге, даними судової статистики, яка вказує, що ці діяння набувають дедалі більшого поширення саме серед осіб такого віку; по-третє, положеннями КК України та КПК України, які дозволяють порушувати кримінальну справу щодо особи з 11-річного віку, а також застосовувати до неї заходи кримінально-правового впливу; неповнолітні віком від 14 років притягуються до кримінальної відповідальності за всі злочини, за винятком тих, що можуть бути вчинені тільки піс

Основний зміст роботи