Особливості конструювання культурного капіталу сучасного українського студентства - Автореферат

Ці процеси супроводжуються динамізацією, маркетизацією, окультуренням, економізацією та капіталізацією систем нерівностей, які в комбінації з гіпердиференціацією соціального простору призводять до зміщення на шкалі цінностей, за якого культурні та символічні фактори стають все більш значимими у визнанні соціальних можливостей. Полем емпіричної верифікації соціологічного теоретизування в сфері конструювання культурного капіталу як фрагменту ансамблю капіталів обрано українське студентство, що обумовлене рядом причин, а саме: актуальність дослідження (ауто)конструювання студентством ансамблю капіталів; важливість дослідження факторів, що впливають на кількісний та якісний виміри цього процесу; необхідність визначення впливу вищої школи як контексту конструювання культурного капіталу на процес культурної капіталізації своїх вихованців; перебування студентства внаслідок сутнісних характеристик власного буття в постійному процесі (ре)конструювання свого ансамблю капіталів, що є умовою та гарантією наочності гіпертрофованих відносно всього суспільства процесів конструювання культурного капіталу, що в дослідницькому сенсі є перевагою. Пассерона, які трактують культурний капітал як сукупність найважливіших культурних компонентів (освіти, мови, побутової культури, символів, звязків); авторів альтернативних варіантів капітального аналізу: В. Мета роботи полягає в аналітичній та дослідницькій концептуалізації підходу, в рамках якого стане можливим дослідження процесів конструювання культурного капіталу в українських соціокультурних умовах з точки зору структурних елементів констеляції культурних ресурсів, до якої входить культурний капітал, з одного боку, та контекстів конструювання культурного капіталу - з іншого. Для вирішення поставлених дослідницьких завдань у дисертаційній роботі використовувався комплекс методів, які забезпечують логіку і системність дослідження: порівняльно-історичний - у межах теоретичної інтерпретації структури і контекстів конструювання культурного капіталу українського студентства та його динаміки; міждисциплінарний - при селекції комплексу методів соціологічного дослідження культурного капіталу; системно-структурний - при розмежуванні рівнів (макро-, мезо-, мікро-) конструювання культурного капіталу та визначенні їх співвідношення; а також такі загальнонаукові методи, як системний аналіз, типологізація, порівняльний аналіз та здійснений на його основі синтез.Автор доводить, що звернення до поняття “культурний капітал”, доцільність його використання в емпіричному дослідженні обумовлено специфікою ситуації, що склалася у пострадянських суспільствах із властивими їм нестабільністю і соціокультурним розмаїттям, а також особливостями життєвого етапу, на якому перебуває молодь, - етапу невизначеності, мінливості її уподобань, полісемантичності та варіативності її практик та стратегій, етапу накопичення та впорядкування власного ансамблю капіталів. У підрозділі 1.2 «Культурний капітал: проблема визначення та суміжні поняття» уточнено поняття “культурний капітал”, яке дефінується як еклектична, констелятивна та ситуативна система характеристик актору, якій притаманні ряд властивостей, серед яких найбільш важливими автор вважає (само)прирощення, існування в соціокультурній сфері, оцінка з точки зору сучасних багатоманітних ринків, вираженість у знаннях, вміннях, компетенціях та шансах. Важливим з погляду розуміння сутності культурного капіталу є аналіз співвідношення відповідного йому поняття з такими категоріями, як “капітал”, “культурні ресурси”, “капіталізаційні практики та стратегії”, “культурне споживання”, “контексти конструювання культурного капіталу”, “культуркапіталізація”, причому головна увага приділяється поняттям «культурні ресурси» та «капітал». Підкреслюється, що вивчення культурного капіталу через запропонований дослідницький проект є, по-перше, не абсолютним, а відносним (через відсутність на даний момент готової шкали оцінки культурного капіталу) і, відповідно, порівняльним; по-друге, є непрямим (тобто культурний капітал вивчається не через власний обсяг або ж, як це пропонував Бурдьє, через час, витрачений на його конструювання, а через побічні показники, які певним чином повязані з культурним капіталом). В підрозділі 2.2 «Вища освіта як мезоконтекст конструювання культурного капіталу» автор аналізує формування культурного капіталу в мезоконтекстах (або інституційно-групових контекстах конструювання культурного капіталу), до яких входять системи капітальних значимостей, системи визнання компетентностей, а також (що найважливіше в авторському розгляді) системи інституційних конструювань культурного капіталу, серед яких автор особливо виділяє та досліджує систему освіти.