Особливості комплексного лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет - Автореферат

На сьогоднішній день не розроблено чітких та ефективних методів патогенетичної терапії генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті в залежності від стану тканин пародонту, типу та тяжкості цукрового діабету, які б базувалися на поєднанні конкретних терапевтичних та ортопедичних методів лікування. Оскільки більшість дослідників вважають, що патологія пародонту у хворих на цукровий діабет є локальним проявом діабетичної мікроангіопатії (А.В.Борисенко, 1990; С.М.Захарова, 1995; R.D.Zachariasen, 1991; P.Walsh, 1995 та ін.), то з метою профілактики та нормалізації порушень мікроциркуляторного русла тканин пародонту у хворих генералізованим пародонтитом при цукровому діабеті доцільно було б використати ангіопротектори. Враховуючи наведені дані, перспективним є вивчення застосування ізодибуту в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет поряд з раціональними ортопедичними методами втручання, що, при позитивних результатах його використання, дозволить удосконалити процес лікування та поліпшити його ефективність. Мета роботи: розробити ефективний метод патогенетичної терапії генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет із застосуванням ангіопротектора ізодибуту в комплексі з раціональними ортопедичними заходами та дати його клініко-лабораторну оцінку. Для реалізації поставленої мети були визначені наступні завдання: експериментально обґрунтувати можливість застосування ангіопротектора ізодибуту в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет, вивчити його вплив на патоморфологічні зміни слизової оболонки ясен білих щурів лінії “Вістар” при експериментальному стрептозотоциновому діабеті;У 21 (23,6%) хворого спостерігали початковий - І ступінь генералізованого пародонтиту, у 39 (43,8%) - І - ІІ, у 29 (32,6%) - ІІ - ІІІ ступінь генералізованого пародонтиту. Обєктивними критеріями клінічного перебігу генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет в динаміці лікування були показники індексу гігієни ротової порожнини за Федоровим-Володкіною (1971), індексу рухомості зубів за Ю.С.Ширшовим (1983), жувальної ефективності за І.С.Рубіновим (1952), стійкості капілярів пародонту за В.І.Кулаженком (1960), а також дані еміграції лейкоцитів у ротову порожнину за М.О.Ясиновським, цитологічного вмісту пародонтальних кишень за І.А.Бенюмовою (1962) та рентгенологічні дослідження. При клініко-лабораторному обстеженні хворих генералізованим пародонтитом при ІЗЦД та ІНЦД суттєвої різниці в протіканні генералізованого пародонтиту нами не виявлено. Вивчення стану тканин пародонту у хворих генералізованим пародонтитом при цукровому діабеті у хворих усіх трьох груп показало, що найближчі результати комплексного лікування дали позитивний результат. Позитивний лікувальний ефект від застосування ізодибуту з ортопедичними методами в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет підтвердився також рядом лабораторних показників (гігієнічний індекс за Федоровим - Володкіною, резистентність капілярів за В.І.Кулаженком, індекс рухомості зубів, жувальна ефективність, еміграція лейкоцитів у ротову порожнину, склад вмісту пародонтальних кишень, РАМ).Поставлене в роботі завдання по розробці методу патогенетичної терапії генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті вирішене шляхом експериментально обґрунтованого застосування ангіопротектора ізодибуту та раціональних ортопедичних методів втручання як компонентів комплексної терапії, що дозволяє скоротити терміни лікування та досягти стійкої клінічної ремісії у 93,7% хворих. Застосування ізодибуту у білих щурів при експериментальному цукровому діабеті сприяє зменшенню проникності капілярів ясен, що вказує на стабілізуючу дію препарату на резистентний стан капілярів тканин пародонту. Застосування ізодибуту в комплексі з ортопедичними методами втручання при генералізованому пародонтиті у хворих на цукровий діабет приводить до нормалізації проникності капілярів та показників неспецифічної резистентності тканин пародонту, що виражається у зниженні та нормалізації еміграції лейкоцитів у ротову порожнину, збільшенні числа незмінених нейтрофільних гранулоцитів та їх фагоцитарної активності, підвищенні реакції адсорбції мікроорганізмів епітеліальними клітинами слизової оболонки ротової порожнини. Аналіз клініко-лабораторних та функціональних тестів показав, що клінічне впровадження запропонованого методу лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет має перевагу над традиційними методами лікування, що забезпечує тривалу стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонту. Висока ефективність запропонованого методу лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет із застосуванням ангіопротектора ізодибуту в комплексі з ортопедичними методами втручання визначається і у віддалені терміни спостереження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Поставлене в роботі завдання по розробці методу патогенетичної терапії генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті вирішене шляхом експериментально обґрунтованого застосування ангіопротектора ізодибуту та раціональних ортопедичних методів втручання як компонентів комплексної терапії, що дозволяє скоротити терміни лікування та досягти стійкої клінічної ремісії у 93,7% хворих.

За результатами проведених експериментальних досліджень обгрунтована доцільність використання ізодибуту в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у хворих на інсулінзалежний та інсуліннезалежний цукровий діабет. Місцеве застосування ізодибуту на слизову оболонку ясен щурів при стрептозотоциновому цукровому діабеті підвищує активність енергетичних ферментів (сукцинатдегідрогенази та АТФАЗИ) та сприяє збільшенню кількості судин мікроциркуляторного русла. Зниження порушення тонусу та зменшення плазматичного просякнення стінки судин, відновлення структурної цілісності та відсутність крововиливів дають підставу припустити, що ізодибут чинить захисну дію на судинне русло тканин пародонту.

Застосування ізодибуту у білих щурів при експериментальному цукровому діабеті сприяє зменшенню проникності капілярів ясен, що вказує на стабілізуючу дію препарату на резистентний стан капілярів тканин пародонту. Найбільш оптимальною концентрацією є 5% водна суспензія ізодибуту.

Застосування ізодибуту в комплексі з ортопедичними методами втручання при генералізованому пародонтиті у хворих на цукровий діабет приводить до нормалізації проникності капілярів та показників неспецифічної резистентності тканин пародонту, що виражається у зниженні та нормалізації еміграції лейкоцитів у ротову порожнину, збільшенні числа незмінених нейтрофільних гранулоцитів та їх фагоцитарної активності, підвищенні реакції адсорбції мікроорганізмів епітеліальними клітинами слизової оболонки ротової порожнини. Аналіз клініко-лабораторних та функціональних тестів показав, що клінічне впровадження запропонованого методу лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет має перевагу над традиційними методами лікування, що забезпечує тривалу стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонту.

Висока ефективність запропонованого методу лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет із застосуванням ангіопротектора ізодибуту в комплексі з ортопедичними методами втручання визначається і у віддалені терміни спостереження. За клініко-лабораторними та рентгенологічними даними стабілізація процесу в тканинах пародонту через 6 місяців спостерігалась у 88,9%, через 12 - у 77,8%, через 24 місяці - у 74% хворих.

Методика застосування ізодибуту в комплексі з ортопедичними методами лікування проста, легкодоступна, не викликає побічних явищ та ускладнень і може з успіхом використовуватись в умовах амбулаторного прийому хворих.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

В комплексній терапії хворих генералізованим пародонтитом при цукровому діабеті рекомендується застосування нового ангіопротектора ізодибуту у поєднанні з ортопедичними методами втручання, що дозволяє отримати стійкі результати при більш коротких термінах лікування та попередити можливість рецидивів у майбутньому. З метою профілактики захворювань тканин пародонту та раннього їх лікування необхідний постійний диспансерний нагляд за хворими з цукровим діабетом.

В практичній роботі для лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет слід використовувати 5% суспензію ізодибуту, яка справляє стабілізуючу дію на судини тканин пародонту.

Методика комплексного лікування генералізованого пародонтиту при цукровому діабеті із застосуванням ізодибуту складається із декількох етапів: починати необхідно із знеболення вогнища ураження, антисептичної обробки порожнини рота, ретельного зняття над- та підясневого зубного каменю і нанесення 5% суспензії ізодибуту на маргінальний край ясен та введення його в пародонтальні кишені. За показаннями необхідно проводити хірургічні методи лікування. Місцеве застосування ангіопротектора ізодибуту слід проводити в комплексі з необхідними ортопедичними методами втручання (усунення травматичної оклюзії, тимчасове шинування, постійне шинування та протезування). Особливу увагу треба приділяти лікуванню початкового - І-го та І - ІІ-го ступеню генералізованого пародонтиту, коли воно є найбільш ефективним.

Мохорт О.М. Застосування ізодибуту в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет // Вісник стоматології. - 1997. - № 4. - С.695-696.

Онищенко В.С., Мохорт Е.Н. Особенности комплексного лечения генерализованного пародонтита у больных сахарным диабетом // Современная стоматология. - 1998. - № 4. - С.51-53.

Мохорт О.М. Новий підхід до комплексного лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет // Проблеми екології та медицини. - 1999. - № 1-2. - С.117-119.

Мохорт О.М. Експериментальне обгрунтування застосування ангіопротектора ізодибуту в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет // Таврический медикобиологический вестник. - 1999. - № 1-2. - С.82-86.

Мохорт О.М. Вибіркове пришліфування зубів у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет // Матеріали І (VIII) зїзду Асоціації стоматологів України. - Київ. - 1999. - С.225.