Особливості клінічного стану та показників системи інтерферону у новонароджених з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією та гострою інтранатальною асфіксією - Автореферат

Перинатальна патологія, яка виникла внаслідок хронічної внутрішньоутробної гіпоксії та гострої асфіксії в пологах, займає провідне місце в структурі захворюваності та смертності новонароджених дітей (Т.М. Більшість дослідників надають гіпоксії основну роль в формуванні вторинної імунної недостатності у новонароджених, що негативно впливає на подальше становлення імунної системи та підвищує ризик розвитку інфекційної захворюваності (Н.С. Підвищити ефективність лікування та виходжування новонароджених з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією та гострою інтранатальною асфіксією з урахуванням особливостей клінічного стану та показників системи інтерферону в неонатальному періоді. Вивчити особливості клінічного перебігу неонатального періоду новонароджених, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію та/або гостру інтранатальну асфіксію. Визначити клінічну ефективність використання рекомбінантного б-2b-інтерферону - лаферону у комплексному лікуванні дітей, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію.Клініко-імунологічне обстеження з аналізом чинників перинатального ризику проведено у 146 новонароджених (основна група): 110 новонароджених з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією (1 група) и 36 новонароджених з інтранатальною асфіксією, які мали низьку ступінь антенатального ризику (2 група), перебували під наглядом у пологових будинках м. Першу групу склали 110 новонароджених від матерів з обтяженим акушерсько-гінекологічним, соматичним анамнезом й ускладненим перебігом вагітності (перинатальний ризик > 3 балів; Наказ № 620 МОЗ України від 29.12.03). Оцінку клінічної ефективності використання вітчизняного препарату рекомбінантного б-2b-інтерферону - лаферону (реєстраційне посвідчення № 228/04-300200000; ЗАО “Державне Київське підприємство по виробництву бактерійних препаратів “Біофарма”) в комплексному лікуванні новонароджених, які зазнали впливу хронічної внутрішньоутробної гіпоксії, проводили в проспективному дослідженні, до якого було залучено 33 дитини. Для вивчення впливу хронічної або гострої гіпоксії на імунологічну реактивність новонароджених, було досліджено фактори неспецифічного захисту - показники системи інтерферону (кількість сироваткового інтерферону, здатність лейкоцитів периферичної крові продукувати а-ІФН in vitro у відповідь на індукцію вірусними агентами та здатність лейкоцитів периферичної крові продукувати g-ІФН in vitro у відповідь на індукцію мітогенами). Показники системи інтерферону визначались у 38 дітей першої групи (17 доношених новонароджених та 21 недоношена дитина) і 36 дітей другої групи.У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання - підвищення ефективності надання допомоги новонародженим з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією та гострою інтранатальною асфіксією, яке ґрунтується на визначенні факторів перинатального ризику, особливостей клінічного перебігу, стану системи інтерферону та удосконаленні лікувальних заходів. Прогностичну значущість (за оцінкою в балах) серед чинників антенатального ризику, які сприяють розвитку хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плоду, мають: асиметричний варіант ЗВУР плоду (1,5 бала), хронічна фетоплацентарна недостатність (1,27 бала), багатоплідна вагітність (1,16 бала), загроза переривання вагітності (1,02 бала), самовільне переривання вагітності (0,93 бала), пізній гестоз (0,65 бала), гінекологічні запальні захворювання (0,61 бали), хронічна екстрагенітальна патологія матері (0,72 бала), пієлонефрит вагітних (0,75 бала), професійна шкідливість (хімічна промисловість) (0,58 бала), шкідливі звички (паління) (0,45 бала). Клініко-статистичний аналіз виявив, що неонатальний період новонароджених дітей, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, ускладнюється розвитком синдромів, частота яких корелює з гестаційним віком при народжені. Хронічна внутрішньоутробна гіпоксія частіше ускладнює перебіг неонатального періоду доношених новонароджених дітей розвитком синдрому пригнічення ЦНС (54,7 %), синдрому дихальних розладів (36 %), конюгаційної гіпербілірубінемії (48,4 %), ГРВІ (22,7 %). В періоді неонатальної адаптації у дітей, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, спостерігається значне пригнічення здатності лейкоцитів до продукування б-ІФН та зниження рівня сироваткового ІФН на фоні нормального продукування лейкоцитами г-ІФН.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання - підвищення ефективності надання допомоги новонародженим з хронічною внутрішньоутробною гіпоксією та гострою інтранатальною асфіксією, яке ґрунтується на визначенні факторів перинатального ризику, особливостей клінічного перебігу, стану системи інтерферону та удосконаленні лікувальних заходів.

1. Інформативним чинником хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плоду є асиметричний варіант ЗВУР плоду ІІ-ІІІ ступеня (Кі = 1,32).

Прогностичну значущість (за оцінкою в балах) серед чинників антенатального ризику, які сприяють розвитку хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плоду, мають: асиметричний варіант ЗВУР плоду (1,5 бала), хронічна фетоплацентарна недостатність (1,27 бала), багатоплідна вагітність (1,16 бала), загроза переривання вагітності (1,02 бала), самовільне переривання вагітності (0,93 бала), пізній гестоз (0,65 бала), гінекологічні запальні захворювання (0,61 бали), хронічна екстрагенітальна патологія матері (0,72 бала), пієлонефрит вагітних (0,75 бала), професійна шкідливість (хімічна промисловість) (0,58 бала), шкідливі звички (паління) (0,45 бала).

2. Клініко-статистичний аналіз виявив, що неонатальний період новонароджених дітей, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, ускладнюється розвитком синдромів, частота яких корелює з гестаційним віком при народжені. Зворотний кореляційний звязок виявлено з синдромом пригнічення ЦНС (r = -0,93), синдромом дихальних розладів (r = -0,77), конюгаційною гіпербілірубінемією (r = -0,87), прямий - з гастро-інтестинальним синдромом (r = 0,95).

3. Хронічна внутрішньоутробна гіпоксія частіше ускладнює перебіг неонатального періоду доношених новонароджених дітей розвитком синдрому пригнічення ЦНС (54,7 %), синдрому дихальних розладів (36 %), конюгаційної гіпербілірубінемії (48,4 %), ГРВІ (22,7 %). Гостра інтранатальна асфіксія у доношених новонароджених з низьким балом антенатального ризику частіше призводить до виникнення синдрому підвищеного нервово-рефлекторного збудження (41,7 %) та гастро-інтестинального синдрому (66,7 %).

4. В періоді неонатальної адаптації у дітей, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, спостерігається значне пригнічення здатності лейкоцитів до продукування б-ІФН та зниження рівня сироваткового ІФН на фоні нормального продукування лейкоцитами г-ІФН. Такий дисбаланс в системі інтерферону сприяє розвитку нозокоміальних інфекцій в неонатальному періоді.

5. Гостра інтранатальна асфіксія у новонароджених з низьким балом антенатального ризику стимулює значне підвищення рівня сироваткового інтерферону на першому тижні життя з поступовим його зниженням до кінця неонатального періоду на тлі нормального продукування лейкоцитами б-ІФН та г-ІФН.

6. Використання препарату рекомбінантного б-2b-інтерферону (лаферону) в комплексному лікуванні новонароджених, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, покращує показники ІФН статусу, а саме - підвищує в 3 рази здатність лейкоцитів до продукування б-ІФН та нормалізує рівень сироваткового інтерферону.

7. Застосування удосконаленої терапії призводить до покращення клінічного перебігу неонатального періоду новонароджених, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, а саме, зменшує частоту розвитку нозокоміальних інфекцій з 68,8 % до 48,5 % (p < 0,05), питому вагу важкого перебігу нозокоміальних інфекцій з 36,4 % до 12,1 % (p < 0,05) та скорочує тривалість антибактеріальної терапії в середньому на 8 діб.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Сума балів визначених несприятливих антенатальних чинників понад 1,8 є критерієм прогнозу хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плоду в більш як 95 %. Новонароджені діти, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію є групою ризику щодо розвитку нозокоміальних інфекцій в неонатальному періоді.

2. Стійкий дисбаланс в системі інтерферону у дітей, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, зумовлює необхідність призначення в комплексному лікуванні препаратів рекомбінантного б-2b-інтерферону.

3. В комплекс терапії дітей, які перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію, для корекції ІФН-статусу доцільно на 6-7 добу життя призначати рекомбінантний б-2b-інтерферон - лаферон у дозі 100 000 ОД/кг маси тіла один раз на добу, внутрішньомязово, протягом 5 діб.

1. Особенности и коррекция интерферонового статуса у новорожденных, перенесших хроническую внутриутробную гипоксию и острую асфиксию в родах // Современная педиатрия. - 2005. - № 2(7). - С. 151-154. (співавт. Є.Є. Шунько). Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка статті до друку.

2. Клинико-иммунологические особенности течения неонатального периода новорожденных, перенесших перинатальную гипоксию // Запорожский журнал. - 2005 - № 5. - С. 63-66. (співавт. Є.Є. Шунько). Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка статті до друку.

3. Целесообразность применения препаратов рекомбинантного интерферона у новорожденных, перенесших хроническую внутриутробную гипоксию // Український журнал гематології та трансфузіології. - 2005. - № 5. - С. 32-34. Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка статті до друку.

4. Інтерфероновий статус новонароджених з гіпоксично-ішемічним пошкодженням ЦНС, що перенесли хронічну внутрішньоутробну гіпоксію // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.- Київ, 2000.- С. 707-712. (співавт. Є.Є. Шунько, Л. Д. Кривохатська). Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка статті до друку.

5. Інтерфероновий статус новонароджених з гіпоксично-ішемічним пошкодженням ЦНС, що зазнали гострої гіпоксії в пологах // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.- Київ, 2001. - Том 3 - С. 1190-1194. Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка статті до друку.

6. Некоторые показатели цитокинового статуса и особенности клинической адаптации недоношенных с внутриутробными инфекциями // Медицина сегодня и завтра. - 1999. - № 3-4. - С. 75-77. (співавт. Є.Є. Шунько, Н. М. Пясецкая, О.Т.Лакша, Е. А. Костюк, В. Г. Яновская). Пошук та аналіз наукової літератури, участь у наборі матеріалу, підготовка статті до друку.

7. Результаты клинико-микробиологического наблюдения новорожденных детей, поступивших из родильных стационаров в отделения неонатологического центра УДСБ “ОХМАТДЕТ” // Матеріали науково-практичної конференції „Перинатальні інфекції - сучасний погляд на проблему”. - Київ, 1999.- С. 99-100. (співавт. Т.О. Орлова, Л. М. Борисова, А. П. Чащина, І.Ф. Бабушкина). Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка тез до друку.

8. Особенности клинического состояния и показателей системы интерферона у новорожденных, перенесших перинатальную гипоксию // Матеріали науково-практичної школи-семінару „Сучасні принципи інтенсивної терапії та виходжування новонароджених”. - Судак, 2005. - С. 131-133. (співавт. Є.Є. Шунько). Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка тез до друку.

9. Влияние фактора острой и хронической гипоксии на течение постнатального периода адаптации новорожденных // Матеріали IV Конгресу неонатологів України “Актуальні питання неонатології”. - Київ, 2006. - С. 184-186. (співавт. Є.Є. Шунько). Збір матеріалу, статистична обробка, підготовка тез до друку.