Формування скринінгових груп для виявлення целіакії в Кримському регіоні, оцінка чутливості діагностичних критеріїв з метою оптимізації діагностики целіакії. Визначення терапевтичних стратегій у хворих на целіакію з виявлених асоційованих синдромів.
При низкой оригинальности работы "Особливості клінічного перебігу целіакії, її медикаментозна корекція з використанням вдосконалених діагностичних підходів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Целіакія відноситься до числа найпоширеніших і в той же час важко діагностуємих захворювань тонкого кишківника За даними Всесвітньої асоціації гастроентерологів поширеність целіакії згідно різних регіонів складає 0,5% - 1%. У разі недотримання строгої аглютенової дієти (АГД) рівень смертності серед хворих на целіакію на 10 - 30% вище, ніж в популяції, а при дотриманні усіх принципів дієти він повертається до загального рівня. У 10 - 14% хворих на целіакію розвиваються злоякісні пухлини, особливо у тих хворих, які не дотримувались строгої дієти (Corrao G., Corazza G.R., 2001). Мета дослідження: вивчити частоту поширеності целіакії в скринінгових групах і групах підвищеного ризику в Кримському регіоні, оцінити клінічні і діагностичні критерії целіакії, а також асоційовані стани, шляхи їх корекції і методи лікування. Виявити частоту поширеності целіакії в групах ризику: з цукровим діабетом I-го типу, у близьких родичів хворих на целіакію, герпетиформний дерматит, а також при захворюваннях хронічним панкреатитом, синдромом подразненого кишківника.Для досягнення мети дисертаційної роботи було обстежено 468 пацієнтів, які знаходилися на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному та ендокринологічному відділеннях Кримської республіканської установи «Клінічна лікарня ім. При загальній оцінці середнього віку у хворих на целіакію було виявлено, що у віці від 31 до 60 років частіше реєструвалася целіакія (66,0%). При ендоскопічному огляді СО тонкої кишки частіш за все були зареєстровані ураження у вигляді ерозій СО у 17 (36,2%) пацієнтів з локалізацією від дванадцятипалої кишки до тощої кишки включно, в 100% випадків було діагностовано дуоденопатію. Подальший аналіз ендоскопічної картини показав, що бліда, стоншена, легко травмована СО тонкої кишки і фестончаті складки СО знайдені приблизно у однакової кількості пацієнтів, відповідно у 23 (48,9%) і 22 хворих (46,8%), мозаїчна картина СО зустрічалася у 15 пацієнтів (31,9%), сплощення складок СО було знайдено в більшості випадків у 38 хворих (80,8%), ерозії зареєстровані у 17 пацієнтів (36,2%). Стадію атрофії Marsh I СО тонкої кишки було виявлено у 8 пацієнтів (17,0%), стадії атрофії Marsh II і Marsh III були виявлені у однакової кількості хворих - у 18 пацієнтів (38,3%), IV ступінь атрофії була виявлена у 3 пацієнтів (6,4%).Поширеність целіакії в Кримському регіоні за даними дослідження склала 10,5% в скринінгових групах (групи підвищеного ризику та пацієнти з хронічним панкреатитом, синдромом подразненого кишківника). Поширеність целіакії склала: - у групі хворих на цукровий діабет 1-го типу - 5,3%, у близьких родичів - 9,5%, у групі хворих з ураженням шкіри (герпетіформний дерматит і тотальна алопеція) - 100%; В групі пацієнтів, хворих на целіакію, були виявлені асоційовані синдроми: важка зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози - 6,4%, синдром надлишкового бактеріального зросту - 61,7%, моторно-евакуаторна дисфункція тонкого кишечнику - 70,2%, лактазна недостатність супроводжувала целіакію у 85,1% випадків, антральний гастрит, асоційований з Helicobacter pylori - 59,6%. В стратегію лікування целіакії необхідно включати стандартну терапію виявлених асоційованих синдромів (зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози, синдром надмірного бактеріального росту і моторно-евакуаторної дисфункція тонкої кишки, лактазна недостатність, антральний гастрит, асоційований з Helicobacter.pylori) а також враховувати стадію атрофії слизової оболонки тонкої кишки з метою позитивного впливу на клініко-морфологічні показники, що сприяє переходу в більш легку клінічну групу.
План
Основний зміст
Вывод
Поширеність целіакії в Кримському регіоні за даними дослідження склала 10,5% в скринінгових групах (групи підвищеного ризику та пацієнти з хронічним панкреатитом, синдромом подразненого кишківника).
1. Поширеність целіакії склала: - у групі хворих на цукровий діабет 1-го типу - 5,3%, у близьких родичів - 9,5%, у групі хворих з ураженням шкіри (герпетіформний дерматит і тотальна алопеція) - 100%;
- в групі пацієнтів з синдромом подразненого кишківника - 11,4%, в групі хворих на хронічний панкреатит - 8,3%, - виявлено переважання атипової форми захворювання у 63,8% випадків, класична форма зустрічається у 31,9% випадків, латентна форма у 4,3%.
2. Виявлений тісний звязок між величинами показників серологічних маркерів та стадією атрофії слизової оболонки тонкої кишки (АГА - r = 0,7; ТТГА - r = 0,8)
3. Виділені чотири клініко-морфологічні групи згідно класифікації атрофії слизової оболонки тонкого кишечнику по M.N. Marsh з метою диференційованого підходу до лікування целіакії (1-а група - 17,0%, 2-а група - 38,3%, 3-а група - 38,3%, 4-а група - 6,4%).
4. В групі пацієнтів, хворих на целіакію, були виявлені асоційовані синдроми: важка зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози - 6,4%, синдром надлишкового бактеріального зросту - 61,7%, моторно-евакуаторна дисфункція тонкого кишечнику - 70,2%, лактазна недостатність супроводжувала целіакію у 85,1% випадків, антральний гастрит, асоційований з Helicobacter pylori - 59,6%.
5. В стратегію лікування целіакії необхідно включати стандартну терапію виявлених асоційованих синдромів (зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози, синдром надмірного бактеріального росту і моторно-евакуаторної дисфункція тонкої кишки, лактазна недостатність, антральний гастрит, асоційований з Helicobacter.pylori) а також враховувати стадію атрофії слизової оболонки тонкої кишки з метою позитивного впливу на клініко-морфологічні показники, що сприяє переходу в більш легку клінічну групу.
Практичні рекомендації
1. Пацієнтам з груп ризику, з обтяженою спадковістю і наявністю асоційованих захворювань, необхідно проводити комплекс діагностичних заходів, що включають визначення серологічних маркерів і морфологічне дослідження біоптатів слизової оболонки тонкого кишківника.
2. В програму обстеження хворих на целіакію необхідно включити Н2-водневі дихальні тести для визначення синдрому надлишкового бактеріального росту, лактазну недостатність, моторно-евакуаторну дисфункцію тонкої кишки, визначення Helicobacter.pylori, для раннього виявлення асоційованих з целіакією синдромів.
3. Необхідно визначати рівень фекальної еластази-1 у пацієнтів з целіакією для визначення екзокринної панкреатичної недостатності, що обтяжує перебіг захворювання.
4. Визначення супутніх асоційованих синдромів, таких як зовнішньо секреторна недостатність підшлункової залози, синдрому надлишкового бактеріального росту, моторно-евакуаторна дисфункція тонкої кишки, лактазна недостатність, інфікованність Helicobacter pylori, дозволяє диференційований підходити до терапії і обєктивно контролювати її ефективність.
