Особливості художніх інтерпретацій ігрової парадигми у мистецьких розвідках російських символістів та футуристів кінця ХІХ – початку ХХ століття - Автореферат

Їх конкретні втілення у межах тієї чи іншої традиції або системи соціальної регуляції породжують проблеми, розвязання яких дозволяє глибше осмислити механізми, що регулюють процеси соціокультурної модернізації. Ці проблеми найбільш рельєфно демонструють "зламні" періоди людської історії, коли інноваційна складова починає домінувати над нормативно-стереотипними формами свідомості, породжуючи між ними конфліктні ситуації. Культурологічна площина цих підходів та зростання кількості наукових праць, зорієнтованих на аналіз культурних процесів у періоди так званого "перехідного часу" - загальна тенденція, яка свідчить про необхідність більш глибокого та комплексного аналізу механізмів, що забезпечують реалізацію прогностичних сподівань субєктів цього процесу та дозволяють виявити в них інноваційні складові. Мета дослідження - визначити варіативні особливості інтерпретації ігрової парадигми в художній діяльності російських символістів та футуристів, охарактеризувати її технології та зміст, форми інституалізації цільових мотивацій цієї діяльності та функціонально-рольове призначення, яке виконувала ця парадигма у формуванні "відповідей" на виклики російського культурного життя кінця ХІХ - початку ХХ століття. Для досягнення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналітичний - для вивчення філософської, культурологічної, мистецтвознавчої літератури, де висвітлюються проблеми, повязані з аналізом феномену гри та ігрових форм, які функціонували в російській культурі кінця ХІХ - початку ХХ століття; функціонального аналізу - для зясування рольових характеристик ігрової парадигми в організації культурно-історичного процесу та розвязанні його внутрішніх протиріч та конфліктів, а також виявлення їх специфіки у художній діяльності російських символістів та футуристів; елементи мистецтвознавчого та компаративного підходів - у визначенні діалектики загального та особливого в образних втіленнях ігрових принципів окремими представниками цих напрямів; біографічний - для характеристики реальної атмосфери духовного життя, яку вони відтворювали у формах організації своїх товариств; моделювання - у визначенні загальних принципів художнього втілення-інтерпретації своїх ігрових концепцій; теоретичний - у підведенні підсумків дослідження.У першому розділі "Гра як універсальна складова культуротворчого процесу", що складається з 2-х підрозділів, розглядаються онтогносеологічні характеристики та функції гри, які вона виконує в організації людської життєдіяльності та кардинальних змінах культурних смислів (які форми цієї діяльності в собі уособлюють). По-перше, гра дозволяє обєднати реальні та уявні параметри людського існування, що трансформують буття у своєрідний ігровий світ, який не має інших смислів, ніж ті, які він породжує. По-друге, оскільки гра виконує роль посередника між реальним життям та людиною, вона може бути розглянута як різновид художньої діяльності. Зроблений аналіз дозволив дійти висновку, що гра в культурному житті кінця ХІХ - початку ХХ століття набуває конструктивного значення, яке наділяє її ознаками провідної ідеї-концепту, здатної вказати шлях до подолання динамічної нерівноваги, проголошеного культурою цього періоду прагнення до плюралізму. У другому розділі "Гра як можливість творчої самореалізації в теоріях та мистецьких практиках російських символістів", який складається із 3-х підрозділів, розглядаються особливості такої інтерпретації у символістських теоріях та художніх концепціях представників російської культури та засоби розвязання ними кризових протиріч цієї культури.