Вплив християнської етики як на духовно-світоглядні орієнтації, так і на соціальне функціонування суспільства. Побутові православні морально-етичні особливості та вищої моральності. Взаємоплив офіційної християнської культури і народного християнства.
При низкой оригинальности работы "Особливості християнської етики в контексті традиційної моральнісної східнослов’янської народної культури", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Але без духовного змінення всі ці зовнішні дії, що найменше марні, проте частіше шкідливі, оскільки створюють видимість праведного життя і приводять людину до самовпевненості і неприязні до всіх «грішників». самі таїнства в православї спасительні лише за умови щирого прагнення людини духовно і моральнісно змінитися. Тільки ж зовнішнє їх прийняття може стати для людини пагубним. магічне сприйняття таїнств, церковних священних дій, культу в цілому є однією з головних причин виродження християнської релігії в людях, її спотворень, сповзання до язичництва [7]. Християнізація Київської Русі була проведена «зверху», насильницькими засобами. і це природно, бо в давньоруському язичництві ще не склався єдиний пантеон (як було, наприклад, в Давній Греції або в Давньому Римі), не виробилися чіткі уявлення про потойбічний світ. іншими словами, язичництво в Давній Русі ще не пройшло всього кола свого розвитку і не досягло тієї межі, коли розпочинається його розпад і виникає потреба в новій вірі. Руська релігійність повинна стверджуватись на сердечному спогляданні і свободі і завжди дотримувати свій совісний акт (і. ільїн). містика «спільної справи», яка виражається в «долетворенні», творчості своєї історії як священної, як проекції євангельських подій і подій «Одкровення» (Апокаліпсису) на повсякденне життя, на матеріал історії і долі всього людства, і містика смерті і воскресіння складають архетипічне ядро руського народного ето-су [9]. якщо західну людину в «океані історичного часу» орієнтувала горизонталь, тобто розпластування її в матеріальній причинно-наслідковій площині, що вело до усунення духовного виміру, дехристиянізації, то руська людина в історії орієнтувалася вертикаллю, іншими словами, для неї все життя, у тому числі і так зване повсякденне життя, були образом і подобою священної історії. Бог, як творець і держатель всього світу, насаджувач добра і каратель зла, складає основне поняття його християнсько-релігійних вірувань; святого Духа згадує народ тільки у вивчених на память молитвах, під символом Бог він має на увазі завжди Бога - Отця; ісус Христос відомий народу не менше Бога - Отця, як учитель християнської релігії, розпятий за неї і за людей на хресті; до нього ж звертається народ переважно з деякими проханнями, зверненими до благості Господньої.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
