Особливості хірургічного методу лікування хворих з переломами нижньої щелепи - Автореферат

Враховуючи можливість розвитку корозійних процесів в металевому фіксаторі, необхідно раціонально обирати фіксатри при хірургічному методі лікування хворих з переломами нижньої щелепи. Задачі дослідження: Визначити функціональний стан навколощелепних м?яких тканин в ділянці перелому нижньої щелепи та динаміку його зміни на різних етапах консервативного і хірургічного лікування хворого. Визначити величину електрохімічних потенціалів кісткової тканини нижньої щелепи, її зміни в залежності від металу, що використовується для проведення остеосинтезу, та можливість розвитку ускладнень, пов?язаних з наявністю металевого фіксатора. перелом нижня щелепа кістковий Вперше доведено, що застосування назубних алюмінієвих дротяних шин для репозиції та фіксації уламків нижньої щелепи у хворих з переломами і використання для остеосинтезу з фіксаторів з неіржавіючої сталі призводить до виникнення в ротовій порожнині електрохімічних змін та розвитку у постраждалих гальванозу. Встановлено, що при використанні алюмінієвих назубних шин для лікування хворих з переломами нижньої щелепи градієнт електрохімічного потенціалу між фіксатором та слизовою щелепи значно підвищений у порівнянні зі сталевими назубними шинами.У хворих, лікованих хірургічним методом з використанням для остеосинтезу фіксаторів з неіржавіючої сталі (хворі ІІ групи), при зменшенні загальної кількості клінічної симптоматики непереносності сплавів металів з?являється симптом, пов?язаний зі збільшенням кількості металевих включень в ротовій порожнині, а саме, відчуття проходження струму в язику. У хворих, лікованих хірургічним методом з використанням для остеосинтезу титанових мініпластин (хворі ІІІ групи), спостерігалось суттєве звуження спектру суб?єктивної симптоматики непереносності сплавів металів. При хірургічному лікуванні переломів нижньої щелепи з використанням дротяного фіксатора з неіржавіючої сталі тв спиці Кіршнера показники електрохімічного потенціалу нижньощелепної кістки зміщувались у більш позитивний бік у порівнянні з характерними для контрольної групи (в середньому у 1,8 рази при застосуванні дротяного шва та у 1,3 рази при застосуванні спиці Кіршнера). В динаміці лікування у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих хірургічним методом з використанням накісткових титанових мініпластин без покриття та покритих оксидом алюмінію, показники електрохімічних потенціалів нижньощелепної кістки як на стороні перелому, так і на симетрично здоровій ділянці достовірно не відрізнялись від величин, характерних для групи здорових лиць (у всіх випадках P > 0,05). При дослідженні показників реовазографії при хірургічному методі лікування переломів нижньої щелепи після остеосинтезу фіксаторами з неіржавіючої сталі - дротяним швом та спицею Кіршнера - спостерігалось зниження РІ більш виражене у порівнянні з величинами, характерними для здорових осіб на боці перелому (остеосинтез дротяним швом: на боці перелому - у 2,7 рази, на здоровій стороні - на 36,4%; остеосинтез спицею Кіршнера: на боці перелому - у 2,0 рази, на здоровій стороні - на 36,4%).Лікування переломів нижньої щелепи являє важливу клінічну задачу, пов?язану з розвитком значного відсотку ускладнень, викликаних застосуванням металевих фіксаторів для скріплення уламків кістки, що супроводжується виникненням в ротовій порожнині електрохімічних змін та розвитком у постраждалих гальванозу. Використання електрохімічного способу визначення біосумісності матеріалів в стоматології при лікуванні переломів нижньої щелепи має сприяти профілактиці посттравматичних ускладнень та вибору оптимального фіксатора для скріплення уламків нижньощелепної кістки. Величина електрохімічного потенціалу слизової оболонки ротової порожнини залежить від наявності в ній металевих включень (назубних хин). Обидві сукупності електрохімічних потенціалів (слизової оболонки ротової порожнини та кістки) функціонують самостійно і залежать лише від матеріалу, застосованого для фіксації. Значний градієнт електрохімічного потенціалу між фіксатором та слизовою оболонкою альвеолярного відростку нижньощелепної кістки, якій складає в середньому 530 МВ (при застосуванні алюмінієвих шин за С.С.

При аналізі частоти спостереження клінічних симптомів непереносності сплавів металів в ротовій порожнині у госпіталізованих хворих було встановлено, що найчастіше у всіх постраждалих мали місце симптоми металевого та кислуватого присмаку в роті та підвищеного слиновиділення. Дані симптоми характеризують місцеві прояви клініки гальванозу.

Найбільш широкий спектр суб?єктивної симптоматики непереносності сплавів металевих включень в ротовій порожнині спостерігається в групі хворих, лікованих консервативним методом як з використанням алюмінієвих двощелепних шин за С.С. Тигерштедтом (І група 1 підгрупа), так і при застосуванні стандартних стрічкових шин В.С. Васильєва (І група 2 підгрупа).

У хворих, лікованих хірургічним методом з використанням для остеосинтезу фіксаторів з неіржавіючої сталі (хворі ІІ групи), при зменшенні загальної кількості клінічної симптоматики непереносності сплавів металів з?являється симптом, пов?язаний зі збільшенням кількості металевих включень в ротовій порожнині, а саме, відчуття проходження струму в язику.

У хворих, лікованих хірургічним методом з використанням для остеосинтезу титанових мініпластин (хворі ІІІ групи), спостерігалось суттєве звуження спектру суб?єктивної симптоматики непереносності сплавів металів.

Аналіз спектру та частоти зустрічності клінічної симптоматики непереносності сплавів металів вказує на найменшу біосумісність з середовищем імплантації алюміеієвих шин за С.С. Тигерштедтом та найкращу біосумісність з середовищем імплантації титанових мініпластин, покритих оксидом алюмінію.

Враховуючи суб?єктивізм клінічної симптоматики непереносності сплавів металів та подібність скарг, які виявляються у пацієнтів і при інших захворюваннях, для об?єктивізації результатів нами розроблений електрохімічний спосіб визначення біосумісності матеріалів в стоматології. Набуття електрохімічним потенціалом більш електронегативних значень є прогностично сприятливим фвктором для процесів репаративної регенерації кісткової тканини на ранніх етапах лікування переломів. Тому, значне зміщення показників електрохімічних потенціалів нижньощелепної кістки у бік негативних значень при остеосинтезі титановими мініпластинами вказує на суттєві переваги даних фіксаторів у порівнянні з іншими матеріалами.

В динаміці лікування у хворих з консервативним методом з використанням алюмінієвих шин С.С. Тигерштедта, показники електрохімічних потенціалів на стороні перелому та на симетрично здоровій ділянці слизової оболонкі нижньощелепної кістки зміщувались у бік негативних значень, тобто достовірно (P 0,05).

При хірургічному лікуванні переломів нижньої щелепи з використанням дротяного фіксатора з неіржавіючої сталі тв спиці Кіршнера показники електрохімічного потенціалу нижньощелепної кістки зміщувались у більш позитивний бік у порівнянні з характерними для контрольної групи (в середньому у 1,8 рази при застосуванні дротяного шва та у 1,3 рази при застосуванні спиці Кіршнера). Виявлене зміщення рівня електрохімічних потенціалів в бік позитивних зничень вказує на можливий розиток корозії матеріалу фіксатора в середовищі імплантації, що призводить до хронізації запалювального процесу і прояву симптоматики гальванозу.

На протязі півріччя після лікування переломів нижньої щелепи у 14% хворих, яким у якості фіксатора уламків нижньощелепної кістки застосовували назубні алюмінієві шини, виявлена плоска форма лейкоплаксії слизової оболонки ротової порожнини. Такі ж зміни на слизовій оболонці ротової порожнини у проекції кісткового фіксатора мали місце і у 18% хворих, яким був проведений остеосинтез із застосуванням металевих скріплювачів з неіржавіючої сталі. У всіх цих хворих під час знаходження металевих шин в ротовій порожнині та фіксаторів в ротовій порожнині спостерігались виражені прояви гальванозу.

В динаміці лікування у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих хірургічним методом з використанням накісткових титанових мініпластин без покриття та покритих оксидом алюмінію, показники електрохімічних потенціалів нижньощелепної кістки як на стороні перелому, так і на симетрично здоровій ділянці достовірно не відрізнялись від величин, характерних для групи здорових лиць (у всіх випадках P > 0,05). Подібні зміни досліджуваного показника свідчать про неускладнений перебіг процесів репаративної регенерації у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих хірургічним методом з використанням титанових фіксаторів. Аналіз динаміки змін показників електрохімічних потенціалів нижньощелепної кістки дозволяє зробити висновок про те, що найбільш біосумісним з кістковою тканиною нижньої щелепи фіксаторами при проведенні остеосинтезу є накісткові титанові мініпластини, застосування яких оптимізує перебіг процесів репаративної регенерації кістки. Використання для остеосинтезу титанових фіксаторів є профілактикою розвитку післяопераційних ускладнень, в тому числі і гальванозу.

Вивчення стану місцевого кровотоку в ділянці нижньої щелепи у хворих з переломами проводили на основі реовазографічних досліджень. При застосуванні крнсервативного методу лікування рівень найбільш інформативних показників достовірно відрізнявся від контрольної групи: на стороні пошкодження реографічній індекс (РІ) зростав на 80,0%, а відношення тривалості висхідної частини реографічної хвилі до тривалості усієї хвилі (а/Т) знижувалось на 26,4%. Подібна динаміка змін вказує на підвищення інтенсивності артеріального кровотоку в результаті збільшення диаметру судин за рахунок зниження їх тонусу. При цьому починає покращуватись і венозний стік. Подібні зміни свідчать про розвиток артеріальної гіперемії в місці перелому, зокрема на 7 добу після травми, що клінічно виражається у зменшенні вираженності посттравматичного набряку.

При дослідженні показників реовазографії при хірургічному методі лікування переломів нижньої щелепи після остеосинтезу фіксаторами з неіржавіючої сталі - дротяним швом та спицею Кіршнера - спостерігалось зниження РІ більш виражене у порівнянні з величинами, характерними для здорових осіб на боці перелому (остеосинтез дротяним швом: на боці перелому - у 2,7 рази, на здоровій стороні - на 36,4%; остеосинтез спицею Кіршнера: на боці перелому - у 2,0 рази, на здоровій стороні - на 36,4%). При цьому зміни відношення а/Т виражені менше. Подібні зміни досліджуваних показників РІ у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих хірургічно із застосуванням фіксаторів з неіржавіючої сталі, свідчать про наявність пошкоджень артеріальних стволів малого калібру в результаті операції, викликаних двобічним відшаруванням м?яких тканин та надкісниці від щелепи при остеосинтезі дротяним швом. Менш виражені зміни відношення а/Т в цей період свідчать про певний ступінь компенсаторної нормалізації швидкості кровотоку при порушенні цілісності судинного русла.

Після остеосинтезу з використанням в якості фіксаторів титанових мініпластин без покриття та покритих оксидом алюмінію спостерігається значне збільшення РІ порівняно з передопераційним періодом (при застосуванні титанових мініпластин: на пошкодженій стороні - у 1,8 рази, на здоровій стороні - на 33,3%; при застосуванні титанових мініпластин, покритих оксидом алюмінію: на пошкодженому боці - у 2,0 рази, на здоровому боці - на 50,0%) та суттєве наближення досліджуваного показника до рівня, характерного для здорових осіб. При цьому відбувається практична нормалізація показників а/Т в обох підгрупах ІІІ групи хворих. Подібна динаміка змін досліджуваних показників свідчить про те, що незважаючи на збереження певного ступеня пошкодження артеріальних стволів малого калібру, відбувається суттєва нормалізація тонусу судинної стінки як в області перелому, так і на здоровій ділянці нижньощелепної кістки та більш швидка нормалізація регіонарного кровотоку за рахунок включення в гемодинаміку попередньо депонованих судин при застосуванні для остеосинтезу титанових мініпластин.

Аналіх змін резерву активації нейтрофільних лейкоцітив у хворих з переломами нижньої щелепи показав, що при використанні консервативного методу в динаміці лікування спостерігається тенденція до нормалізаці. Досліджуваного показника, яка вказує на збереження резервних можливостей загальної неспецифічної резистентності організму.

У хворих, лікованих хірургічним методом з використанням для остеосинтезу фіксаторів з неіржавіючої сталі, зміни резерву активації нейтрофільних лейкоцитів вказує на зниження загальної неспецифічної резистентності організму, що призводить до виснаження резервних можливостей організму і може створити умови для розвитку хронічного запалювального процесу нижньощелепної кістки в ділянці імплантації фіксатора.

При застосуванні в якості фіксаторів для остеосинтезу накісткових титанових мініпластин без покриття та з покриттям оксидом алюмінію спостерігається стабільне зниження резерву активації нейтрофільних лейкоцитів (в середньому на 40,0%), який, проте, є адекватним процесам репаративної регенерації нижньощелепної кістки у хворих з переломами нижньої щелепи. Відсутність напруження загальної неспецифічної резистентності організму супроводжується, як вказувалось раніше, більш швидкою нормалізацією рівня електрохімічних процесів в нижньощелепній кістці та регіонарного кровотоку в нижній щелепі.

Зміни активності лужної фосфатази нейтрофільних лейкоцитів крові корелює з динамікою змін показників електрохімічних потенціалів в області патологічного очага нижньощелепної кістки. Виявлено, що тестом, якій вказує на розвиток корозії металу у середовищі імплантації і виникнення посттравматичних ускладнень, є збереження в ранньому післяопераційному періоді високих показників активності лужної фосфатази нейтрофілів периферичної крові або їх підвищення через 10-14 діб після проведення остеосинтезу.

Дослідження місцевої неспецифічної резистентності ротової порожнини у хворих з переломами нижньої щелепи показало, що при застосуванні консервативного методу зберігається тенденція збільшення кількості нейтрофільних лейкоцитів, емігрувавших через слизову оболонку щоки в ротову порожнину, та зниження активності КТБ нейтрофільних лейкоцитів (в обох випадках Р > 0,2). У хворих, лікованих хірургічно з використанням в якості фіксаторів для остеосинтезу дротяного шва з неіржавіючої сталі, відбувається різке збільшення еміграції нейтрофільних лейкоцитів через слизову оболонку щоки в ротову порожнину, яке складало 77,7%. При цьому відбувається менш виражене (на 29,8%) зростання активності КТБ нейтрофільних лейкоцитів. Таке співвідношення досліджуваних показників свідчить про можливість розвитку запалювальніх ускладнень в ділянці перелому нижньощелепної кістки. Після остеосинтезу з використанням в якості фіксатора спиці Кіршнера також спостерігається зничне збільшення кількості нейтрофільних лейкоцитів, емігрувавших через слизову оболонку щокіи в ротову порожнину - на 60,0%. При цьому активність КТБ не змінюється. Отриматі дані вказують на виснаження місцевої неспецифічної резистентності в ротовій порожнині, що призводить до можливого загострення хронічного запалювального процесу та розвитку гальванозу, пов?язаного з початком корозії фіксатора в середовищі імплантації. У хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих хірургічно із застосуванням в якості фіксаторів при остеосинтезі накісткових титанових мініпластин без покриття виявлена тенденція до зниження кількості нейтрофільних лейкоцитів, емігрувавших через слизову оболонку щоки в ротову порожнину, і пропорційне зниження активності КТБ нейтрофільних лейкоцитів (Р > 0б2). При застосуванні в якості фіксаторів для остеосинтезу накісткових титанових мініпластин, покритих оксидом алюмінію, змін досліджуваних показників не спостерігалось. Слід зазначити, що абсолютна кількість нейтрофільних лейкоцитів, емігрувавших через слизову оболонку щоки в ротову порожнину, у хворих, яким остеосинтез проводився з використанням накісткових титанових мініпластин, в динаміці лікування залишалась значно меншою та більш стабільною, ніж при інших методах лікування. Подібна динаміка змін досліджуваних показників свідчить про відсутнисть напруження місцевої неспецифічної резистентності в ротовій порожнині та збереження її резервів при даному методі хірургічного лікування.Лікування переломів нижньої щелепи являє важливу клінічну задачу, пов?язану з розвитком значного відсотку ускладнень, викликаних застосуванням металевих фіксаторів для скріплення уламків кістки, що супроводжується виникненням в ротовій порожнині електрохімічних змін та розвитком у постраждалих гальванозу. Використання електрохімічного способу визначення біосумісності матеріалів в стоматології при лікуванні переломів нижньої щелепи має сприяти профілактиці посттравматичних ускладнень та вибору оптимального фіксатора для скріплення уламків нижньощелепної кістки.

Величина електрохімічного потенціалу слизової оболонки ротової порожнини залежить від наявності в ній металевих включень (назубних хин). Ступінь вираженості змін електрохімічних потенціалів кісткової тканини знаходиться в прямій залежності від маеріалу, з якого виготовлено металевий фіксатор, що використовується для остеосинтезу. Обидві сукупності електрохімічних потенціалів (слизової оболонки ротової порожнини та кістки) функціонують самостійно і залежать лише від матеріалу, застосованого для фіксації. Найсуттєвіші зміни електрохімічних поотенціалів середовища імплантації спостерігаються при використанні назубних алюмінієвих шин та накісткових металевих фіксаторів - скріплювачів з неіржавіючої сталі (спиця Кіршнера, дротяний шов).

3. Встановлено, що зміщення електрохімічних потенціалів нижньощелепної кістки у бік негативних значень, або відсутність асиметрії даного показника на здоровій та пошкодженій стороні, навіть при збереженні позитивних його значень, є прогностично сприятливою ознакою при оцінці процесу репаративної регенерації щелепної кістки.

4. Значний градієнт електрохімічного потенціалу між фіксатором та слизовою оболонкою альвеолярного відростку нижньощелепної кістки, якій складає в середньому 530 МВ (при застосуванні алюмінієвих шин за С.С. Тигерштедтом), сприяє розвитку гальванозу у хворих. Відповідний градієнт при використанні сталевих шин В.С. Васильєва в середньому складає 25 МВ, що у 21 раз менше, ніж при алюмінієвих шинах.

5. Значне зміщення рівня електрохімічних потенціалів в бік позитивних значень вказує на розвиток корозії фіксатора в середовищі імплантації та виникнення запальних посттравматичних ускладнень в кістковій рані. Таким же прогностичним симптомом є збереження в ранньому післяопераційному періоді високих показників активності лужної фосфатази нейтрофілів периферичної крові або її підвищення через 10-14 діб після проведення остеосинтезу.

6. Зміни співвідношення кількості нейтрофільних лейкоцитів, емігрувавших через слизову оболонку ротової порожнини, та активності в них катіонних білків є прогностичною ознакою, що вказує на розвиток посттравматичних ускладнень у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих консервативним та хірургічним способом, а також на появу корозії металевого фіксатора в середовищі імплантації.

7. На основі клінічних даних та лабораторних методів обстеження хворих з пошкодженнями нижньої щелепи встановлено, що при проведенні остеосинтезу нижньої щелепи слід надавати перевагу титановим мініпластинам без покриття та покритих оксидом алюмінію, а при консервативному методі лікування - назубним сталевим шинам.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Патогномонічними клінічними симптомами гальванозу у хворих, лікованих з приводу перелому нижньої щелепи консервативним чи хірургічним методом, є такі ознаки: наявність металевого та кислуватого присмаку в роті та печіння слизової оболонки ротової порожнини.

2. Аналіз частоті зустрічності клінічної симптоматики непереносності металів вказує, що найменшу біосумісність з середовищем імплантації мають назубні алюмінієві шини та фіксатори для остеосинтезу з неіржавіючої сталі, а найкращу - назубні сталеві шини та фіксатори для остеосинтезу з титану без покриття або покриті оксидом алюмінію.

3. При консервативному методі лікування хворих з переломами нижньої щелепи слід надавати перевагу застосуванню для репозиції та фіксації уламків щелеп назубних сталевих шин, а при хірургічному - використанню накісткових титанових мініпластин без покриття або покритих оксидом алюмінію.

4. Характер змін електрохімічних потенціалів між назубною шиною та слизовою оболонкою кістки на пошкодженому та здоровому боці є прогностичною ознакою, яка вказує на розвиток гальванозу у хворих з переломами нижньої щелепи та корозію металу в середовищі імплантації.

5. Методом реовазографії доведено, що серед хірургічних способів лікування переломів нижньої щелепи застосування в якості фіксаторів накісткових мініпластин є найбільш щадящим, оскільки при цьому виді оперативного втручання швидше спостерігається нормалізація регіонарного кровотоку навколощелепних тканин.

6. Використання для лікування хворих з переломами нижньої щелепи назубних алюмінієвих дротяних шин або фіксаторів для остеосинтезу з неіржавіючої сталі сприяє зниженню місцевих та загальних можливостей неспецпецифічної резистентності організму постраждалого.

7. Для визначення ефективності проводимого лікування та можливості розвитку посттравматичних ускладнень у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих консервативним чи хірургічним методами, слід застосовувати такі лабораторні методи: визначення активності лужної фосфатази нейтрофільних лейкоцитів периферичної крові; визначення кількості нейтрофільних лейкоцитів, емігрувавших через слизову оболонку ротової порожнини та визначення в них активності катіонних білків.

1. Тимофеев А.А., Весова Е.Н., Горобец Е.В., Каминский В.В. Изучение функционального состояния околочелюстных тканей при переломах нижней челюсти // Укр. журн. малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. - 1997. - № 3. - С.36-37.

2. Тимофеев А.А., Горобец Е.В. Изучение изменений показателей реовазографии и электрических потенциалов у больных с переломами нижней челюсти в зависимости от применяемого метода лечения // Укр. журн. малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. - 1997. - № 4. - С.30-33.

3. Тимофеев А.А., Киндрась И.Б., Весова Е.П., Горбань А.И., Коваленко В.В., Горобец Е.В., Талат Едзат Талих. Анализ воспалительных заболеваний и травматических повреждений челюстно-лицевой области (по материалам клиники КМАПО за 30 лет) // Вісник стоматології. - 1998. - С.109-111.

4. Тимофєєв О.О., Горобець О.В. Особливості клінічного перебігу та лікування переломів нижньої щелепи // Новини стоматологі. - 1999. - № 3 (20). - С.8-9.

5. Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Коваленко В.В., Дубок В.А., Ульяненич Н.В. Особенности диагностики, клиники и лечения переломов нижней челюсти // Современная стоматология. - 1998. - № 2. - С.52-54.

6. Тимофеев А.А., Весова Е.П., Горобец Е.В. Применение акостных титановых минипластин для остеосинтеза нижней челюсти // Збірник наукових праць співробітників КМАПО по закінчених та перехідних НДР за 1990-1996 роки. - Київ: Б. в. - 1997. - С.643-645.

7. Горобець О.В. Загальні та місцеві реакції на явища гальванізму та гальванічний синдром в організмі хворих // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л. Шупика. - Вип.7, Кн.1. - Київ: Б. в. - 1998. - С.643-650.

8. Tymopheyev A., Gorobets E. Study of Galvanism of the Patients with Mandibular Bone Metallosteosynthesis // J. Cranio-Maxillofac. Surg. - 1996. - Vol.24, Suppl.1. - P.158-159.

9. Тимофеев А.А., Весова Е.П., Горобец Е.В. Изучение резистентности организма больных с переломами челюстей в зависимости от применяемого метода лечения: Мат. доп. Всеукр. НПК лікарів-стоматологів "Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування”. - Полтава: Б. в., 1996. - С.187-188.

Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Весова Е.П. Особенности клинического течения и лечение переломов нижней челюсти: Тез. докл. НПК, посвященной 100-летию проф. Мухина М. В.: Санкт-Петербург: Б. и., 1997. - С.46-47.

Тимофєєв О.О., Кіндрась І.Б., Вєсова О.П., Горобець О.В., Бабич М.І., Лихота А.М., Гершуні Ю.Д., Талаат Едзат Таліх. Порівняльна характеристика хірургічних методів лікування переломів нижньої щелепи: Мат. ювілейної НПК, присвяченої 25-річчю створення Львівської міської клінічної лікарні швидкої допомоги "Сучасні аспекти невідкладної медичної допомоги”. - Кн.3. - Львів, 1997. - С.53-54.

Тимофеев А.А., Горобец Е.В. Прогностическое значение щелочной фосфатазы нейтрофильных лейкоцитов крови при хирургическом методе лечения больных с переломами нижней челюсти: Тез. Latvijas Pirmais Zobarstrieci bas Kongress. - Рига: Latoija, 1998. - С.85.

Тимофєєв О.О., Горобець О.В., Онищенко В.С. "Електрохімічний спосіб визначення біосумісності матеріалів в стоматології” / Свідоцтво на винахід UA № 17635 А, А 61 К 6/04 від 06.05.97.

14. Тимофєєв О.О., Онищенко В.С., Горобець О.В., Портніченко В.І., Портніченко А.Г., Коляда Ю.М., Вєсова О.П. "Прилад для визначення біосумісності матеріалів, що застосовуються в стоматології” / Свідоцтво на винахід UA № 17622 А, А 61 С 8/00 від 16.05.97.