Особливості хірургічного лікування гострої кишкової непрохідності у хворих похилого та старечого віку - Автореферат

Результати її лікування не можуть задовольнити клініцистів, оскільки загальна летальність досягає в середньому 10 %, післяопераційна - 13% (Шудрак А.А., 2000; Гуц С.В., 2002), а післяопераційна летальність серед хворих, госпіталізованих пізніше за добу від початку захворювання, досягає 20% (Кригер А.Г. Гнійно-запальні ускладнення у цієї групи хворих складають 38,6-80 %, післяопераційна летальність варіює від 43,5 до 54,5 % (Хестанов А.К., 2001; Тотинов В.З. и др., 2006), а при поєднанні ГКН з перитонітом летальність хворих похилого та старечого віку досягає 86,7 % (Михайлов А.П., 2003). Таким чином, проблема лікування ГКН актуальна і потребує нового підходу у дослідженнях, розробки комплексної диференційованої програми хірургічного лікування, включаючи вдосконалення хірургічних засобів з урахуванням обсягу та травматичності операцій, виду непрохідності і тяжкості у пацієнтів похилого та старечого віку, ступеня операційного ризику. Удосконалити способи мобілізації кишки при її резекції, геміколектомії, резекції ободової кишки, інтраопераційної декомпресії кишечнику і розробити показання до їх застосування при гострій кишковій непрохідності у хворих похилого та старечого віку. Уперше на підставі багатофакторного дискримінантного аналізу встановлені прогностично значимі чинники (стать, вік, давнина захворювання, наявність супутньої патології у стадії декомпенсації, перитоніт), які визначають розвиток післяопераційних ускладнень (нагноєння післяопераційної рани, неспроможність швів анастомозу, гіпостатична пневмонія, гострий тромбоз мезентеріальних судин, гостра серцево-судинна недостатність) і призводять до розвитку несприятливих результатів хірургічного лікування гострої кишкової непрохідності у хворих похилого та старечого віку.Розтин спайок в поєднанні з резекцією некротизованої кишки виконано у 31 (38,7%) хворого, у 5 (6,3%) операція завершена формуванням зовнішньої кишкової нориці з метою декомпресії кишечнику. Вивчення пасажу барієвої суміші по кишечнику з метою встановлення факту часткової, або повної КН виконана у 23 хворих (часткову тонкокишкову непрохідність спайкового ґенезу встановлено у 2, товстокишкову - у 5 хворих). Таким чином, використовування ультразвукової діагностики у хворих на ГКН дозволило скоротити час діагностичного періоду до 43,8±4,3 хв. у хворих з тонкокишковою непрохідністю. Із 40 хворих контрольної групи у 17 з ГСКН як оперативна допомога виконані: розтин спайок - у 17 хворих, резекція тонкої кишки у звязку з її некрозом - у 6, (з них в 1 хворого операція закінчилася ілеостомією), обхідний анастомоз накладений 1 хворому, декомпресійна ілеостомія виконана в 1 хворого. З 40 хворих контрольної групи померло 10 (25,0%)? 6 хворих - з тонкокишковою непрохідністю (ГСКН - 3, защемлена грижа, поєднана з декомпенсованою КН, - 3); 4 хворих - з товстокишковою непрохідністю пухлинного походження, у 3 з них у поєднанні з перфорацію пухлини, каловим перитонітом (у стадії субкомпенсації КН - 3, декомпенсації КН - 1).