Характеристика процесу Європейської інтеграції Румунії. Історія вступу Румунії до ЕС та його наслідки для країни. Вступ до НАТО та основні політичні процеси в країні після вступу до блоку. Зовнішньополітичні стосунки Румунії з членами партнерами НАТО.
Здійснені попередніми роками опитування постійно виявляли, що євро-оптимізм тих 22 мільйонів румунів був на високому рівні. Чи залишилась такою ж довіра румунів в установи ЄС, за рік після вступу до цієї організації? Практично, люди знали ще з 2005-2006 рр., що вступ в ЄС має відбутись, a тенденція позитивного сприймання власної ситуації позначена, головно, оптимізмом була явною в 2006 році. Якщо європейські установи користувались необумовленою довірою румунів, речі були трохи відмінними щодо стосується установ з Румунії. Зрозуміло, якщо розглядати поверхово, то не відчувається що справи дуже змінились у 2007-му році у порівнянні з 2006 роком, але якщо розглядати глибше тоді дізнаємось, що, насправді, відчувається зростаючий позитивний тренд у звязку зі сприйманням власного життя, але негативний тренд в оцінені румунських національних установ.Після саморозпуску Варшавського Договору в червні 1991 року Румунія, подібно іншим країнам колишнього пакту, була змушена шукати шляхи забезпечення нових гарантій безпеки. Разом з тим Румунія прагнула вступити до єдину організацію, здатну забезпечити її безпеку перед обличчям будь-якої загрози, звідки б вона не виходила. Після провалу в липні 1997 року, коли на саміті НАТО в Мадриді Румунія не була включена в число колишніх соціалістичних країн, що отримали запрошення вступити до Північноатлантичного організацію, головну увагу румунського керівництва було зосереджено на продовженні практичних дій з підготовки до вступу в НАТО. Крім надання в розпорядження НАТО свого повітряного простору, а також інших тилових засобів, у тому числі для ротації військ НАТО, Румунія перебувала серед небагатьох країн, які вирішили направити контингент своїх військ до Афганістану в рамках Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (ISAF). Наступний етап для Румунії - це проходження процесу підготовки до приєднання, який може тривати до весни 2003 року, після чого 19 членів НАТО мають підписати протоколи приєднання Румунії, а в наступний період в парламентах цих країн відбудуться обговорення та ратифікація цих протоколів.Зміцнілий результатом референдуму від 19 травня 2007 р., коли 75% з тих, хто проголосував, висловились проти його відставки, Президент Траян Бесеску виступив з промовою в румунському парламенті, в якій вимагав відставки уряду меншості, створеного з членів Націонал-ліберальної партії та Демократичного союзу угорців Румунії та проведення дострокових виборів. Не минуло й місяця від ухвалення Парламентом Румунії закону про Національне агентство доброчесності (НАД), головним завданням якого буде перевірка майна парламентаріїв та громадських службовців, як Уряд прийняв термінове розпорядження про внесення змін до цього нормативно-правового акту. Румунія, Болгарія та Литва мають амбітні валютні політики, що не дуже дозволяють зростання витрат передбачених на поточний рік, зазначають і економісти Світового Банку. У наступні два роки Румунія очолить командування багатонаціональної бригади країн Південно-Східної Європи (SEEBRIG), штабквартира якого була перенесена на цьому тижні з Констанци (південний схід Румунії) до Стамбулу (Туреччина). Європейська Комісія оприлюднила доповідь про стан підготовки Румунії (разом з Болгарією) до вступу до ЄС, у якій 1 січня 2007 р. було визначено як дата офіційного вступу країни до Європейського Союзу.На рубежі тисячоліть особливо гострою стає потреба звертатися до сакраментальних проблем національної безпеки, виборі форм та методів її забезпечення. Значення подій і явищ кінця минулого століття полягає в тому, що вони дали старт політичному змаганню держав постсоціалістичного табору до самоствердження, переоцінки явищ минулого та їх наслідків.
План
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПРОЦЕС ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ РУМУНІЇ
1.1 РЕАЛІЗАЦІЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ РУМУНІЇ
Вывод
На рубежі тисячоліть особливо гострою стає потреба звертатися до сакраментальних проблем національної безпеки, виборі форм та методів її забезпечення. Значення подій і явищ кінця минулого століття полягає в тому, що вони дали старт політичному змаганню держав постсоціалістичного табору до самоствердження, переоцінки явищ минулого та їх наслідків. Перед кожною державою постала необхідність усвідомити себе в геополітичному контексті і в контексті розвитку світової цивілізації. Вписатися в новий історичний інтерєр, визначити в чому полягають її пріоритети, реальні національні інтереси і виробити стратегію та тактику реалізації останніх. Невипадково регіон Південно-Східної Європи залишається ареною зіткнення інтересів багатьох країн, а недавні конфлікти в свою орбіту втягували десятки держав світу.
Румунія, як і будь-яка інша держава, перебуває в певному геополітичному середовищі. Її розташування в Південно-Східній Європі, в якій історично сформувалася низка етнічних, релігійних, територіальних проблем, створює як певні переваги, так і труднощі.
Румунія дуже зацікавлена в розбудові обєднаної сильної Європи, у подальшій консолідації єдиного простору процвітання демократії, свободи, безпеки, стабільності та прогресу, а у цьому контексті - і у розвитку добросусідських і конструктивних відносин з державами сусідами.
Список литературы
ВСТУП
Актуальність дослідження геополітичних пріоритетів та орієнтацій країни у сучасних умовах невпинно зростає, оскільки жодну державу не можна дослідити повністю не врахувавши її географічного положення, середовища функціонування, яке чинить безпосередній вплив на позицію держави на міжнародній арені. Румунія має свої особливості геополітичного положення, що визначають її інтереси та позиції не лише в регіоні і по відношенню до сусідніх держав, а й в світі загалом. Необхідність дослідження цих особливостей посилюється значними транзитними можливостями румунської території.
Європейський Союз на сьогоднішній день є успішним інтеграційним утворенням. До його складу входять майже всі європейські країни, при цьому досить часто відбуваються нові розширення. 1 травня 2004 в його ряди вступили десять нових країн : Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія і Естонія. Це розширення стало небаченим за масштабом подією. Для вступили країн це було дуже важливе рішення, тому що в результаті вони отримували серйозну підтримку в особі Європейського Союзу не тільки в економічному плані, але і в політичному. Членство в ЄС розглядалося як гарантія вільного доступу до ринків, як підтримка економічних перетворень і як участь у фінансових трансфертах. Однак це стало для них складним випробуванням, так як за порівняно невеликий термін їм треба було провести безліч реформ. Самому Євросоюзу довелося у звязку з цим розширенням також провести реформи, тобто вступ нових країн підштовхнуло Європейський Союз до реформування існуючих інститутів.
Обєктом дослідження є держава Румунія.
Предметом дослідження в свою чергу, - її геополітичні пріоритети та орієнтири.
Метою дослідження є визначити особливості геополітичної позиції Румунії.
Виходячи з мети, в дослідженні поставлено наступні завдання: - дослідити її державні кордони, які є важливим чинником геополітичної орієнтації країни;
- зясувати реалізацію європейської інтеграції Румунії та процес вступу до ЕС;
- провести дослідження, щодо зовнішньополітичних стосунків Румунії та країн партнерів НАТО.
Таким чином, проблема геополітичної орієнтації Румунії та її пріоритетів в зовнішньополітичній діяльності потребують подальшого дослідження.
Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літератури.1. Котик В. Конституція як інструмент : (досвід Румунії в конституційному забезпеченні інтеграційних процесів) / В. Котик // Зовнішні справи. - 2008. - № 1. - С. 42-45
2. Мельничук Л. Політичний розвиток Румунії після вступу до НАТО та Європейського Союзу / Любов Мельничук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. - Чернівці, 2012. - Вип. 607-609: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - С. 273-277
3. Рендюк Т. Шлях Румунії до Європейського Союзу: досвід, проблеми, перспективи / Т. Рендюк // Політика і час. - 2007. - № 2. - С. 32-36.
4. Сарафінчан Л. Євроатлантична та європейська інтеграція Румунії в контексті міжнародної безпеки / Любов Сарафінчан // Історико-політичні проблеми сучасного світу : зб. наук. ст. - Чернівці, 2010. - Т. 21/22. - С. 273-278
5. Черник П. Сучасні двосторонні взаємини Румунії з країнами-сусідами в контексті Євроатлантичної інтеграції / Петро Черник // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. - Чернівці, 2009. - Вип. 486/487: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - С. 166-171
6. Сіденко В.Р. Прорив в Європу // Політика і час, 1999, № 8.
7. Крупп Г. Якщо процес реформ триватиме // Політика і час, 1999, № 12.
8. Секаров М. Торговельні відносини Румунії з країнами ЕС// Український промисловець, 2000, № 7.
9. Гаврилюк Л. Бельгійська економічна місія в Україну // Посередник, 1999.17.05.
10. Курочкін Л. Італія і Румунія - взаємний інтерес // Посередник , 1999.31.05.
11. Майко Л. Без істотних проривів // Віче, 1999, № 6.
12. Олійник П. Швеція вважає Україну пріоритетним партнером // Урядовий курєр, 1999.16.03.
13. Педос М. Торгові партнери України , К., 1998.
14. Економіка зарубіжних країн ; К.: Либідь, 1996.
15. Україна - Європейський Союз : зовнішньоекономічна діяльність і перспективи співробітництва ; К., 1998.
