Погляди на визначення процесу гендерної соціалізації в науковій літературі. Формування гендерної ідентичності в підлітковому віці. Психолого-педагогічні рекомендації щодо гармонізації процесу гендерної соціалізації підлітків. Аналіз отриманих даних.
Про це свідчить зокрема, чисельність наукових робіт з психології за останні роки, в яких автори намагаються вирішувати різні питання, повязані зі статтю особистості. Як і раніше, дослідників цікавлять питання особистісних відмінностей чоловіків і жінок, закономірності формування психологічних особливостей статі, фізіологічні основи статевих відмінностей, формування гендерної ідентичності особистості, набуття гендерних ролей та ін. Суспільство на сучасному етапі характеризується набуттям статевого балансу в різноманітних сферах людської життєдіяльності, встановленням гендерної рівноваги між представниками обох статей. Формування статевих якостей людини відбувається в процесі її гендерної соціалізації. Аналіз літератури показує, що особливості підліткового віку в цілому, а також особливості процесу соціалізації підростаючої особистості зокрема вивчені досить широко.І хоча кожна з цих дисциплін вкладає в це поняття особливий зміст, у цілому можна сказати, що під соціалізацією розуміється процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством. Нині вченими розробляються окремі моделі соціалізації в залежності від особливостей змісту цього процесу: правова соціалізація, політична соціалізація, трудова соціалізація, професійна соціалізація, громадянська соціалізація, гендерна соціалізація (Ю. Формування статевих якостей людини відбувається в процесі її гендерної соціалізації. У ході аналізу виявлено вживання термінів, які науковці найчастіше використовують у своїх дослідженнях - "гендерна соціалізація", "гендерно-рольова соціалізація", "статева соціалізація", "статева / гендерна соціалізація". Більшість дослідників під гендерною соціалізацією розуміють процес "засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася" [2], "процес наслідування, сприйняття та відтворення чоловіком чи жінкою тих культурно-нормативних стандартів, які суспільство вважає відповідними до їхніх гендерних ролей" [4], "навчання гендерних ролей за допомогою соціальних факторів" [4], "процес засвоєння норм, правил поведінки, установок відповідно до культурних уявлень щодо ролі, становища та призначення чоловіка та жінки в суспільстві" [8].Необхідно, щоб людина сама відчувала себе представником чоловічої або жіночої статі та, крім того, щоб це відчуття було в гармонії з певними соціокультурними експектаціями відносно прийнятих у суспільстві зразків поведінки, чоловічого й жіночого зовнішнього вигляду, яке воно приписує індивідам. На природні диференціально-психологічні різниці між статями накладаються моделі жіночих і чоловічих ролей, наявні у суспільній свідомості, які часом не мають нічого спільного із справжніми психофізіологічними статевими відмінностями. Невідповідність суспільним нормам, що висуваються до гендерних ролей створює численні суперечності між гендерними ролями людини, соціальними очікуваннями до стандартів гендерних ролей та її гендерною ідентичністю, що є усвідомленням індивідом себе як представника даної статі,, усвідомлення своєї приналежності до певної статі у соціальному контексті. Представники цих теорій доводять, що гендерна поведінка залежить від батьківських моделей, яким дитина намагається слідувати, і від підкріплень, які батьки надають своїй дитині за відповідну поведінку (позитивну - що відповідає статі, тобто: дівчатам за фемінінну поведінку, хлопчикам - за маскулінну; а негативну - за протилежну, що не відповідає статі) [12-13]. Таким чином, теорія соціального навчання розміщує "джерело статевої типізації у диференційовану за статтю сферу соціалізації", діти стають типізованими за статтю через те, що "стать є основою для диференціальної соціалізації в культурі "[1].Емпірична частина дослідження передбачала виконання таких завдань: 1) визначити ступень андрогінності, маскулінності і фемінності особистості підлітків; Експериментальне вивчення гендерних характеристик особистості підлітків проводилося в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 94 у листопаді 2012 р. Основними методиками дослідження були такі: 1) Методика Сандри Бем для діагностики психологічного статі і визначення ступеню андрогінності, маскулінності і фемінності особистості. Після проведення тестування, отримані дані обраховуються за допомогою ключів до тесту: по 1 балу нараховується за відповіді "так" на пункти № 2,4,6,8-12,14 і відповіді "ні” на пункти № 1,3,5,7,13. Після проведення тестування, отримані дані обраховуються за допомогою ключів до тесту: за відповіді "так" на питання 1-3, 5-9, 11, 12, 14-17, і за відповіді "ні” на питання 4, 10, 13, 18 нараховується по одному балу.Мінімальне значення за шкалою фемінності у дівчат становить - 0,75; у хлопців - 0,35. Бем показав, що середні значення за ш
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми гендерної соціалізації підлітків
1.1 Погляди на визначення процесу гендерної соціалізації в науковій літературі
1.2 Особливості процесу гендерної соціалізації
1.3 Проблема формування гендерної ідентичності в підлітковому віці
Висновки до I розділу
Розділ II. Вивчення гендерних характеристик особистості підлітків
2.1 Методи вивчення гендерних характеристик особистості підлітків
2.2 Аналіз даних отриманих у результаті емпіричного дослідження
2.3 Психолого-педагогічні рекомендації щодо гармонізації процесу гендерної соціалізації підлітків
Висновки до II розділу
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы