Виникнення та розвиток договору чартеру. Правове регулювання договору бербоут-чартеру в національному законодавстві та міжнародному праві. Типові проформи чартерів, що використовуються у торговельному мореплавстві та особливості проформи "беркон 2001".
Морський транспорт на сьогоднішній день є найдешевшим, та водночас одним з найдорожчих видів транспорту - з одного боку, вартість перевезення вантажів морем не має аналогів за своєю дешевизною, а з іншого боку - експлуатація морського транспорту приносить прибутки значно більші, ніж експлуатація будь-якого іншого виду транспорту, завдяки надзвичайно великим обємам вантажів. які можна перевезти на одному судні. Враховуючи те, що вартість придбання судна є надзвичайно високою для більшості учасників ринку, в цій сфері надзвичайного розвитку набув інститут фрахтування (оренди) суден. Саме тому для учасників ринку важливо володіти актуальною та повною інформацією щодо усіх аспектів фрахтування за бербоут чартером, від визначення кола нормативно-правових актів, що регулюють укладання бербоут-чартерів, до обізнаності із умовами типових договір фрахтування. Для досягнення постановленої мети визначено такі задачі роботи: надання загальної характеристики бербоут-чартеру з позиції історії та цивілістики, вивчення особливостей укладання бербоут-чартерів та огляд основних його проформ, дослідження порядку вирішення спорів, що випливають з бербоут-чартерів. Враховуючи те, що особливості фрахтування суден за договором бербоут-чартеру визначаються у ряді нормативно-правових актів національного законодавства та міжнародного права, провідним обрано метод системного аналізу нормативно-правових актів та наукової літератури.Учасники морського підприємства (вантажовласник і судновласник) після складання документа розрізали чартер на дві частини, після чого кожна із сторін отримувала лише половину документа. Вже тоді можна було говорити про складання двох примірників договору чартеру для кожної із сторін договору, в якому обумовлювалися умови договору перевезення вантажу на орендованому судні, права та обовязки сторін, включаючи сплату фрахту. Вже тоді законом була закріплена обовязкова письмова форма чартеру: «Якщо людина наймає судно, бути письмовому договору, підписаному сторонами, щоб той був обовязковий. Початок чартеру було викладено наступним чином: в імя Господа Всемогутнього, цей чартер фрахтування складено тридцятого дня місяця липня року від Різдва Христового 1531 і двадцять третього року царювання Короля Генріха Восьмого між Джоном Гілбертом, есквайром, власником судна «The Cheritie» під управлінням капітана Ніколаса Парка для цієї подорожі з одного боку, і Джоном Майнарді з Лондона, торговцем, з іншого боку, свідчить, що ми дійшли згоди, що торговець і його люди беруть судно і завантажать в нього .... Для чартерів того періоду характерна наявність наступної умови, що стосується управління судном: «Якщо трапиться, що судно зможе дійти до зазначеного острова, або місця, або куди-небудь ще лише з Божою допомогою, для капітана буде законно найняти рульового в особисте розпорядження, щоб дістатися зазначеного острову, або місця за рахунок і за плату зазначеного власника і фрахтувальника.За договором фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартеру) судновласник зобовязується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальнику в користування і у володіння на певний строк не укомплектоване екіпажем і не споряджене судно для перевезень вантажів, пасажирів або для інших цілей торговельного мореплавства [3]. Між тим бербоут-чартер являє собою договір фрахтування судна, у формуванні екіпажу якого судновласник не бере ніякої участі. Дімайз-чартер охоплює як договір, за яким до фрахтувальнику переходить тільки судно, так і договір, на підставі якого до фрахтувальнику переходить не тільки судно, але і стає на службу його екіпаж або частина його. Більш того, якщо зафрахтоване в бербоут-чартер судно використовується для перевезення вантажів, то і правомочність володіння вантажем на той час, протягом якого він перебуває на судні, переходить до фрахтувальника. На відміну від звичайної оренди індивідуально-визначеного майна, регульованою лише нормами загальноцивільного законодавства, судно по бербоут-чартеру надається фрахтувальнику як плавуча споруда, яке використовується з метою торговельного мореплавства (тобто в цілях, передбачених ст.Зважаючи на особливий предмет договору бербоут-чартеру, спеціальні норми щодо нього закріплені у главі 1 розділу VI КТМ, статті 203-214 [3]. Тому під час укладання таких договорів з застосуванням права України, сторони мають паралельно керуватися загальними положеннями про зобовязання з використанням Цивільного та Господарського кодексів та інших нормативно-правових актів загального характеру [16, 78]. Наприклад, договір оренди судна без екіпажу на внутрішніх водних шляхах надає орендатору право укладати договори суборенди цього судна без згоди орендодавця, тоді як за договором оренди судна без екіпажу на морських шляхах він не має такого права, якщо воно прямо не закріплене в бербоут-чартері [8]. В Україні право викупу судну може належати орендатору лише за умови укладання договору лізингу судна замість договору бербоут-чартеру. В Російській Федерації такий вид договору окремо не передбачено - можливіст
План
Зміст
Вступ
1. Цивільно-правова характеристика договору бербоут-чартеру
1.1 Історія виникнення та розвитку договору чартеру
1.2 Поняття, ознаки та особливості договору бербоут-чартеру
1.3 Правове регулювання договору бербоут-чартеру в національному законодавстві та міжнародному праві
2. Особливості відносин, що виникають з договору бербоут-чартеру
2.1 Сторони за договором бербоут-чартеру. Істотні умови договору
2.2 Порядок вирішення спорів у судовому та арбітражному порядку
3. Проформи чартерів, що використовуються у торговельному мореплавстві
3.1 Типові проформи договору бербоут-чартеру
3.2 Проформа «беркон 2001» та її відмінності від проформи «беркон 89»
Висновки
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
