Особливості формування продуктивності та якості зерна проса залежно від умов азотного живлення на сірих лісових ґрунтах - Автореферат

У комплексі агротехнічних заходів, спрямованих на зростання продуктивності і збільшення валових зборів зерна, велике значення надається системі удобрення проса. Фізіологічна роль і технологічна доцільність застосування азоту добрив під просо визначається, в першу чергу, зростанням продуктивності культури, підвищенням вмісту білка у ядрі та поліпшенням технологічних показників якості зерна - зменшення плівчастості, зростання вирівнянності та виходу крупи, що має велике значення для проса, як істинно крупяної культури. Мета досліджень - встановити закономірності впливу доз та строків внесення азотних добрив на морфобіометричні показники, ріст і розвиток рослин, формування продуктивності, технологічні показники якості зерна, посівні властивості насіння різних сортотипів проса та оптимізації умов азотного живлення у технології їх вирощування. визначити дію різних доз азотних добрив при застосуванні в основне удобрення, одночасно із сівбою й у підживлення посівів проса та виявити їх вплив на формоутворюючі процеси у рослин; Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що для сортів Київське 87 і Миронівське 51 у технології вирощування проса вперше: - науково обґрунтовано та розроблено систему застосування азотних добрив під просо з урахуванням ґрунтових і метеорологічних умов, біологічних особливостей розвитку культури (підтверджено патентом на винахід №65799А від 15.04.2004 р.);У розділі узагальнено результати багаторічних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених із питань ролі азоту у формуванні продуктивності проса.У першому польовому досліді протягом 2001 - 2004 рр. у технології вирощування проса двох сортів Київське 87 і Миронівське 51 вивчали строки та дози внесення азотних добрив. Аміачну селітру (34,5% д.р.) вносили в пять строків: основне, разом з фосфорно-калійними добривами (Р60К60) під першу весняну культивацію, одночасно з сівбою та в період вегетації культури на III, VII і ІХ етапах органогенезу у відповідні фази розвитку: кущіння, викидання волоті і цвітіння-початок плодоутворення. Дослід 2, де вивчався вплив строків і доз внесення азоту на формування кореневої системи проса сорту Київське 87, проводився в ізольованих монолітах з непорушеною будовою ґрунту в польових умовах, аналогічних попередньому досліду. Дослідження посівних властивостей насіння проса (дослід 3), одержаного із варіантів з різним рівнем азотного живлення, проводились на протязі 2002-2004 рр. у самостійному польовому досліді (табл. Вегетаційний дослід (дослід 4) проводили в умовах піщаної культури, включивши 9 варіантів, які відрізнялися між собою строками подачі азоту (табл.Азот, внесений рівномірно за етапами органогенезу (III, VII і ІХ), скорочував термін вегетації рослин. Найбільша кількість амонійного і нітратного азоту на ювенільних етапах розвитку проса була за внесення N90 в основне (під першу весняну культивацію) удобрення. Більш сталим протягом всього вегетаційного періоду вміст мінерального азоту в ґрунті під просом був за внесення цієї дози азоту у три строки: III, VII і ІХ етапах органогенезу. У сорту Київське 87 найбільший індекс листкової поверхні (4,83 м2/м2) був за внесення N60Р60К60; у Миронівського 51 (5,17м2/м2) - за внесення Р60К60 в основне удобрення та по N30 у підживлення на ІІІ, VII і ІХ етапах органогенезу. Найбільша кількість листків на рослинах на період збирання проса збереглася за підживлення на фоні Р60К60 N40 на ІІІ і N20 на ІХ етапі органогенезу і становила у сорту Київське 87 - 77% і у сорту Миронівське 51 - 86%.Для проса із технологічних показників якості, на мінливість яких істотно впливають як сортові особливості так і умови вирощування, є: вирівняність і плівчастість зерна, вихід пшона та збір ядра з одиниці площі. Внесення азоту у дозі 20-30 кг/га на IX етапі органогенезу сприяло зростанню цього показника у Київського 87 до 90-92, у Миронівського 51 - до 92-94% порівняно з 83-85% у контрольних варіантах. Зменшували частку лусок у загальній масі зерна азотні добрива у кількості 60-90 кг/га д.р. внесені на ІІІ і VII етапах органогенезу у пропорції 2:1. За внесення N60Р60К60 в основне удобрення, у порівнянні з варіантами без добрив, у зародку насінини відбувалось значне зростання вмісту білка з 38,1 до 41,2%, жиру - з 12,2 до 12,9%, зменшувалась кількість крохмалю (66,8 проти 70,4%) і клітковини (1,28 проти 1,17%). Змінювався хімічний склад різних анатомічних частин зернівки у варіантах із поетапним внесенням азотних добрив.Найкращі показники економічної ефективності у технології вирощування проса забезпечувались внесенням на фоні одинарної дози фосфорного і калійного добрива (Р60К60) помірних доз азотних добрив (N60) у період вегетації культури.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні особливостей росту та розвитку, формування врожаю зерна проса сортів Київське 87 і Миронівське 51 і його якісних показників шляхом експериментального порівняння різних систем застосування азотних добрив у технології вирощування проса з мет

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ