Особливості формування характеру у розумово відсталих підлітків - Дипломная работа

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ У РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ПIДЛIТКIВ ПЛАН Введення Розділ 1. Науково-теоретичнi засади формування характеру у розумово вiдсталих пiдлiткiв 1.1 Визначення характеру в загальній психології 1.2 Особливостi формування характеру в пiдлiтковому вiцi 1.3 Особливості формування характеру у розумово відсталих підлітків Розділ 2. Вивчення особливостей характеру у підлітків з інтелектуальною недостатністю 2.1 Методи дослідження і джерела пізнання характеру. Актуальнiсть дослiдження. В умовах допоміжної школи актуальною залишається проблема навчання і виховання підлітків, у яких разом з інтелектуальними порушеннями спостерігаються відхилення в особовій сфері, що виявляються в порушенні характеру. Підлітковий вік вже сам по собi є одним з найскладніших періодів в онтогенезі людини. Існує певна кількість робіт, присвячених вивченню характеру, як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців в області загальної та спецiальної психології. Одним з перших, хто займався вивченням проблеми характеру, був А.Ф. Лазурській. У загальнiй педагогiцi питання формування характеру найбiльш добре вивчено у роботах А.Ф. Лазурського, С.Л. Рубiнштейна, Морозової Н.Г. Б.Н. Алмазов (указує на динаміку порушень в характері підлітка, викликану його соціальною дезадаптацією). Вивченням типології характеру займалися Е. Кречмер, У. Шелдон, Е. Фромм, К. Леонгард, А.Е. Лiчко, Н.Д. Лєвiтов і іншi дослiдники. У галузi спецiальної психологiї та корекцiйної педагогiки особливостям формування особистостi та характеру розумово вiдсталих дiтей придiлили увагу вiтчизнянi педагоги і психологи: А.Е. Лiчко, М.С. Певзнер, Л.С. Виготський, Г.Е. Сухарєва, Е.А. Осiнова, О.В. Кербіков, К.Д. Ушинській, Л.В. Занков, А.С. Макаренко, Б.I. Вивчення формування характеру у дітей з особливими потребами найбільш добре вивчено в роботах Л.С. Виготського, М.С. Певзнер і ін. Л.В. Занков проводив дослiдження самооцiнки разом з Г.М. Дульневим, Ж.I. Шиф, В.Г. Петровою, Б.I. Пiнським. В олiгофренопсихологii питання вiдношення учнiв до працi (до учбовоi дiяльностi) було достатньо глибоко вивчено у роботах I.Г. єрьоменко, Т.В. Жук, Т.Д. Iльяшенко, Б.I. Серед причин порушень в характері багато дослідників виділяють спадковість, соціальне середовище, навчання, виховання і, нарешті, соціальну активність самої людини. Всі ці чинники надають дію в прямій або непрямій формі, проте немає прямої залежності між їх негативними наслідками і характером поведінки дитини. Тому Ю.А. Клейберг, Т.Р. Алімханова, А.В. Мiсько виділяють тільки три основні чинники: біологічний (виражається у фізіологічних особливостях підлітка, в першу чергу нервової системи), психологічний (полягає в особливостях темпераменту, акцентуація характеру), і соціальний (відображає взаємодію підлітка з соціумом - сімя, школа, інше оточення) [33, 19-31]. Впливом особливостей сімейного виховання на формування характеру займалися Л.С. Алексеєва (розрізняє такі види неблагополучних сімей: конфліктна, аморальна, педагогічно некомпетентна і асоціальна), Г.П. Бочкарьова (виділяє сімю з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не тільки байдужі, але і грубі, неуважні по відношенню до своїх дітей, пригнічують їх волю), З.В. Баерунас виділяє варіанти виховних ситуацій, які сприяють появі відхилень в характері (відсутність свідомої виховної дії на дитину, гiпоопека), надання дитині з егоїстичних міркувань зайвої самостійності, хаотичність у вихованні через незгоду батьків. Мета дослідження: зясувати особливостi формування характеру у розумово вiдсталих пiдлiткiв, теоретично обгрунтувати засоби його корекцiї. Методика дослiдження самооцiнки (метод Дембо-Рубiнштейна), методика дослiдження мiжособистiсного сприйняття (социометрiя). З них - 22 пiдлiтка з розумовою вiдсталicтю у ступенi дебiльностi, та 22 з нормальним iнтелектуальним розвитком (контрольна група). Практична значимiсть полягає у визначенi в роботi методичних прийомiв активiзацiї позитивних навичок взаємодiї розумово вiдсталих пiдлiткiв з оточуючими, якi можуть бути використани в процесi корекцiйної роботи, спрямованiй на подолання негативних характерологiчних новоутворень. К.К. Платонов визначає характер як сукупність найбільш яскраво виражених і відносно стійких рис особи, типових для даної людини і що систематично виявляються в його діях і вчинках [43, с. А.Ф. Лазурський визначив характер в системі відносин, до якої увійшли: відношення до речей, до природи і тварин, до окремих людей, соціальній групі, протилежній підлозі, власності (накопичувальнiсть, марнотратство, безгосподарність...), до себе (самолюбність, скромність, самовідданість...), до сімї, держави, праці, моральності, релігії і ін. Замкнутість в собі, обмеженість контакту з іншими людьми може грунтуватися в одному випадку на байдужості до людей, на байдужості холодної і спустошеної натури, якої інші люди не потрібні, тому що їй нічого їм дати, а в іншому - на великому і зосередженому внутрішньому житті, яке в інших умовах не знаходить собі шляхів для залучення до неї інших людей і для св