Дослідження сутності капіталу, історичний огляд теорій його утворення та використання. Підтримка фінансової рівноваги компанії в умовах ринку. Види та форми інвестицій, що використовуються підприємством. Оцінка приросту прибутку на вкладений капітал.
Капітал - одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка зясовує протягом багатьох століть. Під капіталом вони розуміли накопичені запаси засобів виробництва, які призначені для подальшого виготовлення товарів.. Неокласичні економічні теорії капіталу суттєво розвинули його сутнісні характеристики, повязані з кількісними пропорціями його формування і характером ринкового обороту капіталу [1]. У цій своїй якості капітал може виступати від виробничого фактора - у формі позикового капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а в фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності. Розглянемо докладніше окремі види капіталу підприємства, відповідно до представленої систематизації за основними класифікаційними ознаками: - За належністю підприємству виділяють власний і позичений види його капіталу: 1) власний капітал характеризує загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності й використовуються ним для формування визначеної частини його активів.Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує темпи свого розвитку (не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої конюнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. Позичений капітал характеризується такими позитивними особливостями: - достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя; більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податково-го щита» (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток) « - здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу). 3.
Вывод
1. Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує темпи свого розвитку (не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої конюнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.
2. Позичений капітал характеризується такими позитивними особливостями: — достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя;
— забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту обсягу його господарської діяльності;
— більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податково-го щита» (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток) « — здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу). 3. Використання позиченого капіталу має також і недоліки: — використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства, ризик зниження фінансової стійкості і 113
СИТНИК Л. С., БЕРВЕНОВА Т. М.
втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позиченого капіталу;
— активи, спрямовані на рахунок позиченого капіталу, генерують меншу норму прибутку, яка знижується на суму виплаченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка за облігаціями; вексельного відсотка за товарний кредит тощо);
— висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань конюнктури фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у звязку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів;
— складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних коштів залежить від рішення інших господарюючих субєктів (кредиторів), вимагання, у де яких випадках, відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господа рюючих субєктів надаються, як правило, на платній основі).
4. Таким чином, підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак великою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених коштів у загальній сумі капіталу, що використовується).
Список литературы
1. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ан-софф ; сокр. пер. с англ. ; науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко. — М. : Экономика, 1989. — 519 с.
2. Семенов Г. А. Оптимізація структури капіталу підприємства / Г. А. Семенов, А. В. Пелешко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2010. — № 4. — С. 164-170.
3. Семенов Г. А. Аналіз структури капіталу підприємства / Г. А. Семенов, О. О. Єропутова // Економічний вісник Донбасу, 2007. — № 4 (10). — С. 89-98.
Л. С. Ситник д-р екон. наук
Т. М. Бервенова м. Донецьк
ОЗНАКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КРИЗ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Історія питання. Питання про місце і роль держави в організації економічного життя суспільства, у формах і методах регулювання економіки і прояви криз у державному управлінні економікою є достатньо складними і дискусійними. У недавньому минулому багато політиків помилково вважали, що суспільно-економічна формація, яка усунула приватну власність, виключає можливість криз.
Серед економістів на пострадянському просторі, які внесли суттєвий вклад у дослідження за цим напрямом, слід відзначити російських вчених Е. М. Короткова (2000 р.) [1], В. О. Баринова (2002 р.) [2], А. М. Ря-ховську (2005 р.) [3], М. П. Гапоненка (2006 р.) [4]. Виявлення ознак кризи державного управління та шляхів її подолання присвячено наукові праці вітчизняних вчених В. Б. Аверянова, Н. Р. Нижника [5], В. І. Лугового (1997 р.), В. Д. Бакуменка (2000 р.), А. Д. Чернявського (2000 р.), М. М. Якубовського, В. Ф. Беседіна, Т. В. Лебедєвої (2005 р.) [6], І. В. Кривовязюка (2008 р.) [7], В. Б. Дзюндзюка (2011 р.) [8].
Питання можливості криз державного управління, їх виникнення і подолання потребують подальших досліджень.
Мета статті. Виявити механізм, ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системі державного управління.
114
Основний матеріал дослідження. У доповіді Всесвітнього банку про роль держави в економіці, що змінюється, визначено її глобальне зростання за останні роки [9]. В Україні реформа системи державного управління та владної організації є основною стратегічною проблемою, що постала перед владою за часів незалежності. Чинна система органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не відповідає принципам демократії, європейським стандартам і відзначається надмірною централізацією, внутрішньою суперечливістю. Вона стала перешкодою у проведенні соціально-економічних і політичних реформ.
Державне управління як спосіб реалізації державної влади означає: 1) право, можливість і спроможність держави через державні органи та посадових осіб здійснювати вплив на відносини й діяльність людей; 2) систему інститутів і державних органів, які мають повноваження приймати владні рішення; 3) діяльність окремих осіб, які володіють відповідними владними повноваженнями [1, с. 78].
Сутнісними ознаками державної влади та системи державного управління є легітимність; офіційний характер; структурованість апарату влади; обовязковий характер її рішень; можливість скасовувати постанови і рішення недержавних політичних організацій; наявність виключних прав і прав на примусове виконання рішень.
Державному управлінню притаманні певні форми і методи діяльності. Розрізняють декілька видів форм
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
