Особливості формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом - Автореферат

При пієлонефриті у вагітних спостерігається значне засівання сечовидільних та пологових шляхів патогенною та умовно-патогенною флорою, що створює ризик розвитку гнійно-запальних ускладнень як у матері, так і новонародженого [Л.В.Тимошенко та спіавт.,1996; Л.Є.Туманова та співавт., 1996]. Разом з тим, ми не зустріли в літературі даних про вплив екологічних факторів на формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом. Все вищевказане послужило для нас основою для проведення наукових досліджень, присвячених вивченню мікробіологічних та екологічних аспектів формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом. Мета роботи: розробити практичні рекомендації для зниження частоти плацентарної недостатності у жінок з пієлонефритом на основі вивчення екологічних та мікробіологічних особливостей формування порушень в системі мати-плацента-плід. Розробити практичні рекомендації для профілактики і лікування плацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом з урахуванням мікробіологічних та екологічних особливостей останнього на етапах ведення вагітності.Для цього провели клініко-статистичні дослідження особливостей перебігу основного захворювання, вагітності, пологів, а також стану новонароджених у 228 жінок, котрі були розділені на дві групи: І - 104 вагітних жінки з пієлонефритом, які мешкають в екологічно-чистих районах Волинської області: Шатський, Любомльський, Горохівський, Іваничівський та інші; ІІ - 124 хворих з пієлонефритом, котрі мешкають в екологічно несприятливих районах Київської області: Поліський, Іванківський, Бородянський, Вишгородський та інші та в м. На ІІ етапі ми провели вивчення особливостей фетоплацентарного комплексу у 91 вагітної жінки з пієлонефритом, котрі були розподілені на дві групи залежно від кількості виявлених видів мікроорганізмів в сечовидільних шляхах: І - 37 жінок з моноетіологічним мікробіологічним компонентом пієлонефриту (при бактеріологічному дослідженні у них був виділений тільки один мікроорганізм); ІІ - 54 хворих з поліетіологічним мікробіологічним компонентом пієлонефриту (були висіяні асоціації мікроорганізмів). У своїх дослідженнях ми теж відмітили високий рівень цієї патології у вагітних, які страждають від пієлонефриту і проживають в екологічно несприятливих регіонах. Як показали отримані нами дані, в групі жінок, які мешкають в екологічно сприятливих районах, показники кровотоку в артерії пуповини та в аорті плода достовірно не змінювалися, в порівнянні з групою, де вагітність перебігала фізіологічно, у всі терміни досліджень, за виключенням індексу пульсації (до 1,50 0,02; р<0,05) в аорті плода в кінці вагітності (37-38 тиж.), що свідчить про компенсовані функції фетоплацентарного комплексу. На відміну від цього, у вагітних, які мешкають у забруднених районах, вказані показники були достовірно (р<0,05) нижчими навіть у 28-29 тижнів (систоло-діастолічне відношення в артерії пуповини - 2,10 0,05 та індекс пульсації в аорті плода - 1,53 0,05) і до терміну пологів всі, без винятку, були значно гіршими порівняно з контрольною групою (р<0,05) і становлять: систоло-діастолічне відношення - 4,64 0,14 (р<0,05), індекс пульсації - 1,48 0,02 (р<0,05) та індекс резистентності - 0,71 0,04 (р<0,05).Серед основних факторів ризику розвитку акушерської та перинатальної патології у жінок, які мешкають в екологічно несприятливих районах, крім хронічного пієлонефриту, необхідно відзначити високий рівень екстрагенітальної патології: захворювання ендокринної (44,4%) та серцево-судинної системи (37,9%), а також хронічного тонзиліту (37,9%) та шлунково-кишкової патології (33,1%). Частота основних ускладнень перебігу вагітності у жінок з пієлонефритом залежить від екологічної ситуації в регіоні мешкання, що підтверджується більшою частотою у них анемії вагітних (76,6%) та фетоплацентарної недостатності (62,9%) з перевагою синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плоду (49,2%). Пієлонефрит у вагітних жінок, які мешкають в екологічно несприятливих районах, - фактор ризику розвитку високого рівня перинатальної патології: асфіксії новонароджених (38,7%), гіпотрофії плоду (29,8%), внутрішньоутробного інфікування (11,3%) та постнатальних запальних захворювань (37,0%).

Основний зміст роботи

Серед основних факторів ризику розвитку акушерської та перинатальної патології у жінок, які мешкають в екологічно несприятливих районах, крім хронічного пієлонефриту, необхідно відзначити високий рівень екстрагенітальної патології: захворювання ендокринної (44,4%) та серцево-судинної системи (37,9%), а також хронічного тонзиліту (37,9%) та шлунково-кишкової патології (33,1%).

У жінок, які мешкають на забруднених територіях, часто має місце хронічна форма пієлонефриту (54,%) з перевагою латентного перебігу (21,0%), що є основною з причин несвоєчасної діагностики та неповноцінного лікування даної патології.

Частота основних ускладнень перебігу вагітності у жінок з пієлонефритом залежить від екологічної ситуації в регіоні мешкання, що підтверджується більшою частотою у них анемії вагітних (76,6%) та фетоплацентарної недостатності (62,9%) з перевагою синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плоду (49,2%).

Пієлонефрит у вагітних жінок, які мешкають в екологічно несприятливих районах, - фактор ризику розвитку високого рівня перинатальної патології: асфіксії новонароджених (38,7%), гіпотрофії плоду (29,8%), внутрішньоутробного інфікування (11,3%) та постнатальних запальних захворювань ( 37,0%).

При моноетіологічному мікробіологічному варіанті пієлонефриту вагітних серед мікроорганізмів переважають золотистий стафілокок (38,9%), кишечна паличка (13,5%) та гемолітичний стрептокок групи В (10,8%), а при полімікробному варіанті найчастіше серед збудників зустрічаються гриби роду Candida (44,4%), золотистий стафілокок (38,9%), мікоплазма (22,2%), кишечна паличка (18,5%), хламідії (18,5%) і уреаплазми (18,5%) в різноманітних поєднаннях, але число асоціацій на одну бактеріоносійку не перебільшувало 2,0.

Частота ускладнень вагітності залежить від етіології пієлонефриту, при цьому при полімікробній частіше зустрічається анемія вагітних (75,9%), фетоплацентарна недостатність (70,4%) та пізні гестози (27,8%).

Фетоплацентарна недостатність у вагітних з полібактеріальним етіологічним фактором пієлонефриту починає формуватися з 27-28 тижнів вагітності. При цьому основними прогностичними маркерами при доплерометрії є систоло-діастолічне відношення та індекс пульсації в артерії пуповини та аорті плоду, а при ендокринологічних дослідженнях - зниження вмісту в крові естрадіолу.

З метою зниження частоти акушерської та перинатальної патології у жінок з пієлонефритом необхідно враховувати екологічну обстановку в зоні мешкання і в комплекс лікувально-профілактичних заходів включати засоби, які стимулюють синтез білка в плаценті (есенциале), покращують матково-плацентарний кровообіг (курантил, трентал), антиоксиданти (вітаміни Е та С, рутин) та ентеросорбенти (вуглецевого типу, ентеросгель) після 24 тижнів вагітності під контролем ехографії, доплерометрії та ендокринологічних методів дослідження.

У вагітних з пієлонефритом необхідно точно діагностувати етіологічний варіант із застосуванням сучасних мікробіологічних методів (бактеріологічних, імунофлюоресцентних, серологічних), при наявності поліетіологічного мікробіологічного варіанту пієлонефриту профілактику фетоплацентарної недостатності починати з ранніх термінів вагітності і до комплексу лікувально-профілактичних заходів включати сорбенти та антибактеріальну терапію з обовязковим урахуванням збудника пієлонефриту.

При веденні жінок з хронічним пієлонефритом на етапі планування сімї при розробці лікувально-профілактичних заходів необхідно враховувати екологічну ситуацію в зоні мешкання та етіологічний варіант захворювання.

Горбунова О.В., Данкович Н.О., Чабашвілі О.Ф., Ящукевич М.Є., Яким В.С. Перебіг вагітності та пологів у юних певородящих, мешканців Київської області // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1997.-№3. - С.57-58.

Ящукевич М.Є. Вплив мікробіологічних факторів на акушерську та перинатальну патологію у вагітних з пієлонефритом // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998.-№4. - С.84-86.

Тарашвілі О.Г., Ящукевич М.Є., Кияшко Г.П., Семянів О.В., Мельник О.В. Особливості стану місцевого імунітету при нагноєнні травм мяких тканин пологових шляхів // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998.-№6. - С.93-95.

ЯЩУКЕВИЧМ.Є. Вплив екологічних факторів на перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду у вагітних з пієлонефритом // Український науково-медичний молодіжний журнал.- 1998.-№1. - С.87-89.

ЯЩУКЕВИЧМ.Є. Вплив екологічних та мікробіологічних факторів на стан здоровя вагітних з пієлонефритом та їх новонароджених.// Лікарська справа. - 1999.- №3 - С.42-44.

Размещено на .ru