Особливості епідемічного процесу дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України - Автореферат

В окремих регіонах Україні захворюваність на дизентерію залишається високою, показники захворюваності складають 150-300 на 100 тис. (Зарицкий А.М., Магдей М.В., Вакараш Н.А., 1997). Незясованими залишаються епідеміологічні особливості шигельозів у Збройних Силах України та провідні чинники, що впливають на розвиток їх епідемічного процесу у військових колективах, що дислоковані у різних регіонах України, видах та родах військ. Особливості епідемічного процесу дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України обумовлюють необхідність коригування системи епідеміологічного нагляду за цією інфекцією у військах, що буде сприяти збереженню здоровя військовослужбовців та підтриманню необхідного рівня боєготовності військ. Мета роботи: визначити особливості розвитку епідемічного процесу дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України і удосконалити систему епідеміологічного нагляду за цією інфекцією у військах. Вивчити структуру збудників дизентерії, виділених в осередках, що мали місце у військах колишнього СРСР, дислокованих на території України, за період з 1987 по 1991 рр., а також в Збройних Силах України за період з 1992 по 1999 рр. шигельоз дизентерія окарін військоДослідження включали проведення порівняльного епідеміологічного аналізу захворюваності військовослужбовців на шигельози в історичному аспекті у військах колишнього СРСР, які дислокувалися в Україні, a з 1992 року - в Збройних Силах України, у видах та родах військ Збройних Сил України, в окремих регіонах розміщення військ, вивчення основних джерел і чинників передачі інфекції, встановлення взаємозвязку між різними умовами і чинниками, що впливають на розвиток і перебіг епідемічного процесу у військових колективах та узагальнення отриманих даних. При дослідженні використовувалися конюнктурні огляди санітарно-епідеміологічних закладів Міністерства оборони України (28), матеріали епідеміологічного розслідування причин виникнення групових захворювань й епідемічних спалахів і заходи, які проводилися для їх локалізації та ліквідації (113), матеріали перевірки стану організації та проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у військах (65), дані діагностичних обстежень хворих на наявність збудників дизентерії і лабораторних досліджень обєктів навколишнього середовища (проб води, змивів з обєктів харчування тощо), архівні матеріали колишніх Одеського, Прикарпатського та Київського військових округів Збройних Сил колишнього СРСР. Показники захворюваності були проаналізовані за даними "Медичних звітів про стан здоровя та захворюваності особового складу" (форма 3 мед.) за період з 1992 по 1999 рр. (7), а по окремих оперативних командуваннях - з 1972 по 1999 рр. та за даними офіційних річних звітів головних державних санітарних лікарів регіональних та територіальних санітарно-епідеміологічних загонів. За результатами всебічного дослідження матеріально-побутового забезпечення військовослужбовців встановлено, що незважаючи на те, до якого виду, роду військ або підрозділу оперативного командування відноситься військова частина, загальними для її військовослужбовців строкової служби є організація харчування та водопостачання, умови навчання та військової праці. Так, за результатом вивчення епідемічної ситуації щодо дизентерії на прикладі окремого навчального центру, до якого воїни надходили два рази на рік - у травні-червні та у листопаді-грудні, встановлено, що захворювання на шигельози реєструвались кожного року з найбільшою інтенсивністю в липні-вересні і січні-березні тобто після надходження молодого поповнення.Виявлено тенденцію до зростання захворюваності на шигельози серед військовослужбовців (щорічний темп приросту 11,6%), що свідчить про необхідність перегляду системи епідеміологічного нагляду за цими інфекціями у Збройних Силах України для забезпечення їх бойової готовності. Встановлено прямий достовірний кореляційний звязок між показниками захворюваності військовослужбовців на шигельози та інші гострі кишкові інфекції (r=0,85), що свідчить про наявність прихованого епідемічного процесу шигельозів та необхідність удосконалення системи обстеження військовослужбовців на гострі кишкові інфекції. Визначено, що найбільшу небезпеку шигельози становлять для військовослужбовців зі складу молодого поповнення навчальних центрів, на яке припадає 84,8 % всіх захворілих в Збройних Силах України. Встановлено, що у 80 % випадків епідемічних спалахів шигельозів джерелом інфекції були військовослужбовці строкової служби, які без попереднього медичного, у тому числі бактеріологічного, обстеження у складі добового наряду солдатської їдальні залучалися до роботи на обєктах харчування. Розповсюдження дизентерії Флекснер серед військовослужбовців, не залежно від клімато-географічних зон, відбувалося внаслідок циркуляції висо-ковірулентних штамів шигел Флекснер 2а, Флекснер 1в та Флекснер 6, які характеризувались високим рівнем полірезистентності до антибіотиків.

Основний зміст роботи

1. Виявлено тенденцію до зростання захворюваності на шигельози серед військовослужбовців (щорічний темп приросту 11,6%), що свідчить про необхідність перегляду системи епідеміологічного нагляду за цими інфекціями у Збройних Силах України для забезпечення їх бойової готовності.

2. Встановлено прямий достовірний кореляційний звязок між показниками захворюваності військовослужбовців на шигельози та інші гострі кишкові інфекції (r=0,85), що свідчить про наявність прихованого епідемічного процесу шигельозів та необхідність удосконалення системи обстеження військовослужбовців на гострі кишкові інфекції.

3. Визначено, що найбільшу небезпеку шигельози становлять для військовослужбовців зі складу молодого поповнення навчальних центрів, на яке припадає 84,8 % всіх захворілих в Збройних Силах України. Рівень захворюваності серед цих контингентів військовослужбовців у 2-5 разів перевищує захворюваність на шигельози інших контингентів.

4. Встановлено, що у 80 % випадків епідемічних спалахів шигельозів джерелом інфекції були військовослужбовці строкової служби, які без попереднього медичного, у тому числі бактеріологічного, обстеження у складі добового наряду солдатської їдальні залучалися до роботи на обєктах харчування. Враховуючи зазначені епідеміологічні особливості необхідно передбачити допуск військовослужбовців до роботи на обєкти харчування тільки після проходження медичного обстеження в обсязі, що встановлений для працівників харчування.

5. У військах, що розташовані по берегах відкритих водоймищ, встановлений сильний прямий кореляційний звязок між показниками захворюваності військовослужбовців на гострі кишкові інфекції та середньомісячними кислотно-лужними показниками води (PH) з цих водоймищ (r=0,74). Отримані результати дають змогу рекомендувати кислотно-лужний показник води, як один з прогностичних показників розвитку епідемічного процесу гострих кишкових інфекцій.

6. У структурі збудників дизентерії, що виділені в осередках захворювань у період з 1987 по 1999 рр., переважну більшість складали види шигел Флекснера та Зонне (відповідно 71,1 та 28,44 %), решта -Бойда (0,46 %). За вказаний період тільки у 1988 та 1990 рр. шигели Зонне складали більшість порівняно з іншими збудниками бактеріальної дизентерії (відповідно 51,1 та 56,7 %). Розповсюдження дизентерії Флекснер серед військовослужбовців, не залежно від клімато-географічних зон, відбувалося внаслідок циркуляції висо-ковірулентних штамів шигел Флекснер 2а, Флекснер 1в та Флекснер 6, які характеризувались високим рівнем полірезистентності до антибіотиків. У 1995-1997 рр. від 56,1±2,34 до 65,2±4,75 % епідемічних спалахів було викликано шигелами Флекснер 2а.

7. Встановлено, що культури "Окаріну" мають достатньо широкий спектр антибіотикорезистентністі, і можуть бути використані при комплексній терапії хворих на гострі кишкові інфекції та шигельози, а також з метою відтворення кишкової мікрофлори як засіб профілактики дизбактеріозів.

Тривалість інтоксикації і лихоманки у хворих, які під час комплексної терапії вживали біологічно-активну добавку до раціону харчування "Окарін", були в середньому на 2,7±0,9 діб коротшими, ніж у хворих, що проходили лікування за схемою з використанням антибіотиків. Перебування у стаціонарі хворих, які вживали "Окарін" склало 14,2 ліжко-дня, порівняно з 18,3 ліжко-днями у хворих, що його не вживали, тобто термін лікування скоротився на 4,1 ліжко-дні. Економічна ефективність використання "Окаріну" на 100 хворих склала понад 30 тис. грн.

8. Науково обгрунтована і втілена в практику структурно-функціональна схема системи епідеміологічного нагляду за шигельозами у Збройних Силах України, яка включає моніторинг за захворюваністю та циркуляцією збудників в окремих регіонах, скринінг груп підвищеного ризику інфікування, застосування режимно-обмежувальних заходів для недопущення занесення інфекції у військові колективи як з молодим поповненням, так і з військовослужбовцями, що повертаються з відряджень, відпусток тощо. Організація епідеміологічного нагляду за даною схемою буде сприяти зниженню рівня захворюваності військовослужбовців як на шигельози, так і на інші гострі кишкові інфекції в Збройних Силах України.

1. Н.И. Хижняк, В.В. Нарожнов, В.Н. Пивнык Заболевание диареей личного состава Вооруженных Сил Украины // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. Трудов. Киев, 1996. УВМА. С. 172-173. Особистий внесок - було проведено аналіз захворюваності особового складу Збройних Сил України на шигельози та інші гострі кишкові інфекції.

2. В.Н. Пивнык Некоторые особенности распространения шигеллезов в воинских коллективах в период 1987-1995 гг. //Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. Трудов. Киев, 1996. УВМА. С. 175.

3. В.Н. Пивнык, Н.И. Хижняк, Ю.А. Затолокин. К вопросу об актуальности шигеллезов и других инфекций с фекально-оральным механизмом передачи в Вооруженных Силах Украины// Современные аспекты военной медицины: Сб. науч.-практич. Работ. Киев, 1997. ГВМУ МО Украины. Вып.2. С. 37-38.

В.М.Півник особисто провів аналіз літературних даних та обліково-звітних документів щодо захворюваності на кишкові інфекції військовослужбовців Збройних Силах України і визначив, що у вказаній групі захворювань більше 90% складають шигельози та інші гострі кишкові інфекції, показники яких залишаються високими і мають тенденцію до зростання.

4. В.Н. Пивнык, Н.И. Хижняк, Ю.А. Затолокин, Г.М. Тацакович, А.Н. Дрыгач, С.В. Карпенко Факторы внешней среды, влияющие на распространение шигеллезов в воинских коллективах // Современные аспекты военной медицины: Сб. науч.-практич. Работ. Киев, 1997. ГВМУ МО Украины. Вып. 2. С. 40-42.

Особистий внесок - аналіз епідемічних спалахів, що мали місце у військах, з різними чинниками передачі збудників шигельозів.

5. Ю.О. Затолокін, В.М. Півник Санітарно-епідемічний стан у військах Збройних Сил України і основні напрямки удосконалення профілактичних заходів серед особового складу //Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. Трудов. Киев, 1998. ГВМУ МО Украины. С. 217-221.

В.М.Півником особисто вивчено стан санітарного та протиепідемічного забезпечення військ і встановлено, що основною причиною поширенню захворювань на гострі кишкові інфекції та шигельози серед військовослужбовців є залучення до приготування та роздачі їжі необстежених військовослужбовців, пізня госпіталізація хворих, неякісне проведення лікувальних та дезінфекційних заходів тощо.

6. В.М. Півник Актуальність профілактики шигельозів та гострих кишкових інфекцій серед військовослужбовців в сучасних умовах //Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. Трудов. Киев, 1998. ГВМУ МО Украины. С. 307-309.

7. В.Н. Пивнык Основи організації і проведення санітарно-епідеміологічного нагляду за шигельозами у Збройних Силах //Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. Трудов. Киев, 1998. УВМА. С. 263-267.

8. О.Н. Мариниченко, Н.Д. Кошиль, Т.С. Максименко, В.В. Нарожнов, В.Л. Глушкевич, А.В. Яковенко, В.Н. Пивнык Этиологическая природа дизентерии у военнослужащих ВС Украины // Проблеми військової охорони здоровя: Зб. наук. Праць. Київ, 1999. УВМА. С. 399-401.

В.М. Півник особисто вивчив етіологію шигельозів, що мали місце серед військовосужбовців у період 1993-1996 рр. Показано, що переважну більшість складала дизентерія, що була спричинена шигелами Флекснер 6 та Флекснер 2а.