Особливості допиту потерпілих та свідків у справах про злочини, передбачені ст. 181 КК України - Статья

Показання, які мають зміст відомостей як щодо злочину, так і щодо осіб, які його скоїли, є найрозповсюдженішим джерелом доказів, але прихований характер діяльності зазначених груп значно обмежує коло свідків у справах вказаної категорії [3, 160]. Можна виділити наступні групи осіб, що виступають як свідки у таких справах: по-перше, це адепти релігійних груп, сект або особи, які добровільно залишили групу (секту) з різних мотивів чи були виключені з неї; по-друге, це родичі адептів груп (в тому числі їх діти), їх друзі або колеги, які знають про активну участь свідка у діяльності релігійної групи (в їх числі, як правило, знаходяться особи, щодо яких були спроби втягнути їх у секту) і, по-третє, особи, які надавали медичну допомогу адептам секти; вчителі, посадовці, до яких зверталися батьки неповнолітніх, які були втягнуті у діяльність релігійних груп та ін. Вагому допомогу при підготовці таких допитів можуть надати спеціалісти в галузі релігієзнавства, психології, медицини та ін. їх участь може допомогти слідчому, по-перше, попередньо детально розібратися в питаннях, що стосуються діяльності релігійної групи (секти); виявити особливості групи, зокрема, щодо основних ознак, догматів сповідуємого в групі віровчення, сутності релігійних обрядів; а по-друге, надати оцінку допитуваному, щодо його психологічного стану. До них, зокрема, можна віднести такі питання: який період особа відвідує зібрання групи і що спонукало її вступити до неї; якими даними щодо керівника та організатора групи вона володіє (зокрема, щодо освіти, громадянства, місця проживання); яким чином утворилася група; чи змінилися відносини з рідними, друзями, колегами, після того як особа почала відвідувати групу і якщо так, то як саме; який емоційний та фізичний стан особи після участі у релігійному обряді; чи подобається спосіб викладення інформації релігійних віровчень та чим саме; чи спричинила б особа собі або іншій особі тілесні ушкодження, якщо б це вимагали керівники групи та релігійні віровчення; чи були факти спричинення тілесних ушкоджень в групі і якщо так, то коли саме і кому вони були спричинені, яким чином це відбувалося; хто був ініціатором нанесення тілесних ушкоджень та хто їх спричиняв; яким був стан особи після нанесених їй тілесних ушкоджень і як вона їх сприймала (добровільно чи із застосування насильства); чи були факти спроб самогубства з боку членів групи (секти); чи брала особа участь у безладних статевих зносинах, що є складовою частиною відповідних обрядів, а також у вчиненні інших дій сексуального характеру (оголення статевих органів, непристойні доторкання до них, здійснення в присутності членів групи статевого акту або його імітації; схилення або примушування адептів групи до вчинення певних сексуальних дій між собою та ін.) або інтелектуального розбещення (демонстрація порнографічних зображень, фільмів, оповідання цинічних сексуальних історій тощо) та чи були такі факти в їхній групі; чи є в групі неповнолітні і скільки саме та чи беруть вони участь у релігійних обрядах, релігійних віровченнях; чи є батьки зазначених неповнолітніх в групі і якщо ні, то чи знають вони про відвідування групи неповнолітніми; чи є підтримка групи із-за кордону? Важливим джерелом інформації про організаторів та керівників груп (сект), в яких злочинне посягання вчинено під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів, можуть бути свідчення осіб, які розірвали стосунки з групою, в яку вони входили.

1. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. - 2-е вид., випр. і доп. - К.: Атіка, 2001 - 544 с.

2. Кто "проклят" - станет роботом! // Юсмалос. - 1993. - № 10.

Размещено на .ru