Договір дарування як окремий цивільно-правовий договір. Дослідження договору дарування щодо його основних характеристик та особливостей. Аналіз його правової природи, предмета та форми. З’ясування сторін договору дарування, їх прав та обов’язків.
Зміст роботи Вступ 1. Правова природа договору дарування 2. Сторони договору дарування, їх права та обов’язки 4.1 Сторони договору дарування 4.2 Права та обов’язки сторін договору дарування Висновок Список використаної літератури Вступ договір дарування цивільний правовий Договір дарування є окремим цивільно-правовим договором, який характеризується специфічними властивостями, притаманними тільки цьому договору. Цей договір також є одним із найдавніших видів договорів, що обслуговує майнові відносини суб’єктів цивільного права. Договір дарування поряд із договорами купівлі-продажу, міни, довічного утримання опосередковує перехід майна (речей та майнових прав) від однієї особи до іншої. Це означає, що дарувальник не отримує ніякого зустрічного надання з боку обдаровуваного. У деяких випадках обдаровуваний при отриманні дарунку традиційно передає дарувальнику річ або невеличку грошову суму(народний звичай). Слід зауважити, що у цьому випадку мова не йде про зустрічне надання в юридичному розумінні. Надання монети сприймається сторонами як символічний акт та не має метою компенсацію за отриманий дарунок. Редакційною комісією по підготовці проекту Цивільного Уложення Російської імперії, якою було розглянуто декілька точок зору на природу дарування. При цьому основна увага приділялася моменту прийняття майна обдаровуваним і визначеності його згоди на отримання останнього. Інакше кажучи, принципово необхідно було виявити вольову спрямованість цієї особи на прийняття або неприйняття дару, за умов його безпосередньої передачі. Якщо взяти до уваги факт покладення законодавцем певних обовязків на обдаровуваного (наприклад, за певних обставин обовязок про повернення дару особі, яка безоплатно передала майно), можемо зробити висновок, що дарування не може здійснюватися без урахування волі обдаровуваного щодо прийняття дару [1, c. Представниками другої позиції (недоговірної) є К. П. Побєдоносцев, В.В. Хахулін, частково Д.I. Мейєр за умови передачі дару, якщо бракує попередньої домовленості сторін про таке. Найбільш послідовно функціонування речового договору обґрунтовує російський цивіліст М. І. Брагінський. Як вказував щодо цього О.С. Іоффе, в обдаровуваного часто не просять згоди на прийняття дарунка тільки тому, що така згода припускається, але якщо таке припущення буде спростоване, дарування не може вважатися здійсненим. Зустрічне задоволення тут відсутнє, оскільки виконання обовязку з використанням пожертви стосується третіх осіб; 3) покладення на обдаровувану особу обовязку на користь третьої особи. Як вважає, Ісаєв А.М., з думкою якого я погоджуюсь, цілком виправданою є точка зору згідно до якої узгоджене волевиявлення декількох сторін, щодо певного об’єкту, яке спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків являє собою договір.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
