Особливості державного кредитування в Україні - Курсовая работа

У фінансовій піраміді держави особливе місце займає залучення фінансових ресурсів державою на кредитній основі для покриття власних потреб, що є прийнятною та обєктивно зумовленою практикою здійснення економічної діяльності. Йдеться про методи правового регулювання, характерні також для відносин у сфері державного та муніципального кредиту, особливості фінансово-правових норм, статус субєктів фінансових відносин, що виникають у сфері залучення коштів шляхом оформлення зовнішніх або внутрішніх позик та повернення таких коштів. Як і в будь-якій іншій сфері фінансової діяльності, у сфері державного кредиту актуальним є питання організації і проведення фінансового контролю, роль якого є визначальною у цій сфері, оскільки йдеться про необхідність обовязкового повернення залучених коштів та сплату процентів за придбаним кредитом. Цей процес супроводжується певним ризиком як на стадії виникнення даного виду правовідносин (тобто чи зацікавляться кредитори можливістю вкласти свої гроші в державні цінні папери), так і з точки зору доцільності використання запозичених коштів та можливості їх повернути, сплативши передбачену винагороду. Економічний зміст і юридична природа державного кредиту водночас передбачають надходження до державного бюджету, оскільки суми державних позик становлять його доходну частину, та разом з тим ці кошти не дають нових прибутків і повинні погашатися.В умовах розвинутих товарногрошових відносин держава може залучати до покриття своїх витрат вільні фінансові ресурси господарських структур чи кошти населення. Він виражає відносини між державою і численними фізичними та юридичними особами з приводу формування додаткового грошового фонду в руках держави, поряд з бюджетом. Проте й держава може виявитися у ролі кредитора. Кошти фонду державного кредиту повинні направлятися на покриття дефіциту чи додаткове фінансування урядових витрат, не впливаючи на розмір звичайних доходів державного бюджету. Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни в порівнянні з монетарними прийомами (наприклад, емісією грошей) балансування доходів і витрат уряду.У системі кредитних відносин державний кредит виступає в наступних формах [14, с.362]: 1. державні позики; Держава випускає і продає цінні папери, як правило, облігації. Безпрограшні позики випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть усі облігації. Облігація являє собою цінний папір, що символізує державне боргове зобовязання і дає право її власнику по закінченню визначеного терміну одержати назад суму боргу і відсотки. Продаючи облігацію, держава зобовязується повернути суму боргу у визначений термін з відсотками чи виплачувати кредиторам доход протягом усього терміну користування позичковими коштами, а після закінчення терміну повернути і суму боргу.Ефективність використання державних запозичень значною мірою залежить під системи управління боргом. Процес управління боргом має декілька етапів: залучення коштів; використання коштів; повернення боргу і виплата відсотків. Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, де законом "Про державний бюджет" на відповідний рік встановлюються граничні розміри боргу і державні гарантії його повернення. Мета політики управління боргом - одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому. Зовнішній борг може зростати швидше, ніж експорт лише протягом визначеного часу і лише у тому разі, якщо борг щодо експорту невеликий.Зокрема, в Конституції України в найзагальніших рисах викладені компетенція та повноваження, принципи діяльності в галузі державного кредиту Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України і Національного банку України. Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобовязань приймає Кабінет Міністрів України. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобовязань приймає Міністерство фінансів України. Порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, інформації про їх випуск, у відповідності зі статтею 22 закону, також визначаються Кабінетом Міністрів України чи за його дорученнями Міністерством фінансів України.Як говорилося раніше, держава для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі як кредитора, так і позичальника. Отримуючи кредити, держава має змогу використовувати додаткові можливості для свого економічного й соціального розвитку, але в більшості наукових праць XVIII і XIX століть державний борг розглядався як явище негативне. Його висновки ґрунтувалися на тому, що державне споживання не є продуктивним і не створює нових цінностей, а т

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти державного кредиту в Україні

1.1 Поняття, сутність і функції державного кредиту

1.2 Основні види державних запозичень

1.3 Управління державним кредитом

Розділ ІІ. Особливості державного кредитування в Україні

2.1 Нормативно-правове забезпечення відносин в галузі державного кредиту

2.2 Роль державного кредиту у формуванні фінансових ресурсів держави

2.3 Вплив дефіциту бюджету і державного боргу на національну економіку

2.4 Правовідносини України з іноземними державами і міжнародними фінансово-кредитними організаціями в галузі державного кредиту

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку державного кредиту

Висновки

Список використаних джерел

Додатки